Юрист і геолог ХІХ століття Чарльз Лайєлл (1797–1875) відомий популяризацією ідеї про те, що геологія світу відображає великий вік Землі (тобто набагато старший за 6000-річний період історії Біблії), що, таким чином, проклало шлях і забезпечило певну підтримку еволюційним ідеям Чарльза Дарвіна.

Але чи справді Чарльз Лайєлл досліджував гірські породи з науково об’єктивної точки зору?

У своєму приватному листуванні Лайєлл зізнався в різкій антибіблійній, антимойсеєвій («anti-Mosaical») природі своїх ідей. У 1829 році, всього за кілька місяців до публікації першого тому своїх «Принципів геології», Лайєлл написав у листі до свого колеги-геолога Родеріка Мерчісона:

«Я вірю, що зроблю свій нарис про процеси геологічного розвитку популярним. Старий [Rev. Джон] Флемінг наляканий і вважає, що вік не витримає моїх антимойсеєвих висновків й, принаймні, ця тема на якийсь час стане непопулярною і незручною для духовенства, але я не боюся. Я розберуся з усім, але в максимально мирний спосіб».¹

У біографії Чарльза Лайєлла пера Едварда Бейлі написано, що в той час «декілька днів, проведені у Парижі, дозволили Лайєллу насолодитися лекцією Прево “Логічне спростування нісенітниці про потоп”».²

Вже наступного року ми бачимо, що Чарльз Лайєлл має чіткий план «звільнити науку від Мойсея».³ Саме це Лайєлл писав 14 червня 1830 року в листі до Джорджа Пулетта Скроупа:

«Я впевнений, що ви можете потрапити в Q.R. [Quarterly Review – літературно-політичне періодичне видання, засноване в березні 1809 року], що звільнить науку від Мойсея, бо якщо до цього ставитися серйозно, [церковна] сторона цілком готова до цього. Єпископ, як стверджував Бакленд (ми припускаємо, [єпископ] Самнер), розгромив Уре (Ure) в British Critic and Theological Review. Нарешті вони бачать шкоду й скандал, нанесений їм мойсеєвою системою... Мабуть, був початок – це метафізичне питання, гідне теолога, – мабуть, буде кінець. Види, як ви кажете, почалися й закінчилися, але аналогія слабка й далека. Можливо, це аналогія, але все, що я кажу, це те, що, як сказав Хаттон, немає «ні ознак початку, ні перспективи кінця»… Все, що я прошу, – це щодо будь-якого періоду минулого, не припиняйте дослідження, коли вас спантеличує апеляція до «початку», що, як мені здається, є єдиним з «інших природних станів». Але немає нічого поганого в тому, що ви атакуєте мене, якщо ви вкажете, що це доказ, який я заперечую, а не ймовірність початку… Я боявся загострювати увагу на моралі настільки, наскільки ви можете зробити це в Q.R. про Мойсея. Можливо, мені слід було бути ніжніше щодо Корану. Не переймайтеся цим, якщо що.

Якщо ми не будемо кусати, хоч я боюся, що ми можемо (це просто історія), ми залишимо все як є. Якщо ви не здобудете перемогу над ними, а похвалите великодушність і відвертість нинішнього часу, єпископи та просвітлені святі приєднаються до нас, зневажаючи як давніх, так і сучасних фізико-теологів. Настав час бити, тож радійте, грішник, яким ви є, Q.R. відкрите для вас.

P.S. … Я задумав п’ять чи шість років тому [1824–1825], що якщо колись мойсеєву геологію можна буде відкинути без образ, то це було б в історичному нарисі, але ви повинні абстрагуватися від мого, щоб мати змогу сказати якомога менше самому. Нехай вони це відчують і вкажуть на мораль».⁴

Лайєлл, добрий юрист, брав участь не в наукових дослідженнях, а в політичних іграх, щоб переконатися, що його уніформістські ідеї будуть прийняті церквою, хоча він знав, що вони явно суперечать прямому вченню Святого Письма.⁵

Таємні інтриги Лайєла не тільки змусили церкву прийняти його хибні ідеї, які підірвали Євангеліє, але він поставив геологію на хибний шлях протягом понад століття, як зараз визнають геологи:

«Лайєлл також ввів обманні ідеї в геологію. Він переконав геологів, що… всі минулі процеси відбувалися, по суті, з нинішніми темпами (тобто такими, що спостерігалися в історичний час). Цей градуалізм призвів до численних сумних наслідків, включаючи відмову від раптових або катастрофічних подій перед лицем чітких доказів, лишень через те, що вони не були поступовими».⁶