Хто насправді виступав проти Дарвіна? На поширену думку – ніхто...

В журналі Discover Magazine за березень 1998 р. в статті Метта Картмілла для опису нинішньої кампанії проти Дарвіна використовувався термін «священна війна». За його словами, цими «хрестоносцями» є не тільки християни, а й деякі представники «мультикультурних лівих». Подібні емоційні терміни викликають в пам'яті образи войовничих натовпів розлючених фанатиків, що йдуть в хрестовий похід проти книг, марширують вулицями проти невірних.

Картмілл виходить з того, що в жодної розумної людини не може бути серйозних сумнівів щодо еволюції суто з наукової точки зору. Стаття починається із заяви: «Наскільки ми можемо судити, всі живі істоти на Землі походять від далекого спільного предка, який жив понад три мільярди років тому...»¹ Теорія Дарвіна, за його словами, «є загальноприйнятою вже понад сто років».

Звучить переконливо, чи не так? Загальновизнана мудрість. Остаточна, завдяки тиску з боку наукової спільноти. Де б ми були без неї? Якби Коперник й Галілей свого часу дослухалися б до «загальновизнаної мудрості», ми б не мали цього заплутаного геліоцентричного погляду на Сонячну систему, що захаращує наші підручники астрономії. Таке от. Хмм.

Суть статті зводиться до того, що проти теорії Дарвіна виступають здебільшого злісні консервативні християни-антиеволюціоністи, й що ця сумна ситуація тягнеться від 1859 р., коли Дарвін опублікував свою працю «Походження видів». Однак насправді це вчені не вірили в Дарвіна, а релігійні люди просто накинулися на нього, як ведмідь на мед!

Сер Джон Гершель, знаменитий математик, астроном та член Королівського товариства, настільки не любив теорію Дарвіна, що назвав її «законом "Так-сяк" [sic]».² Геніальний фізик Джеймс Клерк Максвелл рішуче виступав проти дарвінізму.³ Відомий філософ науки Вільям Велл, автор класичної «Історії індуктивних наук», навіть не дозволив зарахувати книжку Дарвіна до бібліотеки Кембриджа.

Були й інші, наприклад, геолог Адам Седжвік (який навчив Дарвіна елементів польової геології) й ентомолог Ендрю Мюррей, які рішуче виступили проти теорії Дарвіна. Седжвік навіть написав Дарвіну після прочитання його книги:

«Я прочитав Вашу книгу швидше з болем, ніж із задоволенням. Частково я захоплювався нею, частково сміявся до болю в боці; інші частини я читав з абсолютним жалем, бо вважаю їх абсолютно неправдивими та кричущо помилковими»⁴.

Ви коли-небудь замислювалися, звідки взялося слово «динозавр»? Його придумав Річард Оуен, завідувач відділу природничої історії Британського музею. Оуен настільки сильно виступав проти робіт Дарвіна, що в 1863 р. Дарвін написав своєму колезі-еволюціоністу Гакслі про те, як він засмучений критикою Оуена: «Я без міри обурений... Вчора ввечері я не міг заснути до третьої години через нестравлення шлунку». Пізніше Дарвін ще раз висловив своє ставлення до Оуена своєму другові Хукеру: «Мені здається, я ненавиджу його більше, ніж ти»⁵.

Це більше схоже на те, що саме еволюціоністи були злісними реакціонерами.

Луї Агассіс, засновник сучасної льодовикової геології, та Луї Пастер (який став піонером імунізації, розробив закон біогенезу – життя походить тільки з життя, фундаментальний закон біології, якого часто називають найвидатнішим вченим XIX століття) були категорично проти теорії Дарвіна.

В той час як усі ці вчені були налаштовані проти Дарвіна, знаєте що? На боці Дарвіна було багато релігійних людей, які підтримували його, ніби він проповідував Євангеліє.

Один відомий проповідник на ім'я Кінгслі надіслав Дарвіну лист із привітаннями з публікацією його книги. Інший проповідник на ім'я Джозайя Стронг написав знаменитий памфлет «Доля Америки», в якому стверджував, що Святе Письмо й еволюція йдуть поряд. На Британських островах Дарвіна вихваляли також Фредерік Фаррар, Джеймс Орр та Генрі Драммонд – відомі проповідники за часів Дарвіна. В Америці А.Г. Стронг та Генрі Ворд Бічер відстоювали еволюцію як правильну ідею, час якої настав.

Коли Дарвін помер, з церков посипалися хвалебні відгуки. За словами двох істориків, Десмонда й Мура, церковна газета «Church Times» так вихваляла Дарвіна, що всі «губилися в епітетах: терпіння, винахідливість, спокій, загальносприйняття, поміркованість. Інші додавали до них одкровення ап. Павла, наполегливість й віру, й зображували його «істинним християнським джентльменом»⁶ (??!).

Далі повідомляють, мовляв, деякі релігійні люди говорили, що коли Дарвіна поховали у Вестмінстерському абатстві, «Вестмінстер не віддав більше честі натуралісту [Дарвіну] з Дауна. Його тіло й так було освячене». За словами Десмонда й Мура, газета The Times повідомила, що «абатство потребувало його більше, ніж він абатства». За їхніми словами, «ця свята людина, яка "несла прапор науки", ...дала абатству "новий стандарт святості, новий привід для благоговіння"»⁷.

Важко уявити собі християнського лідера, який удостоївся такої кількості християнських похвал, як Дарвін. І це незважаючи на те, що за два роки до смерті Дарвін написав: «Я не вірю в Біблію як у божественне одкровення й, отже, не вірю в Ісуса Христа як Сина Божого».⁸ Дарвін давно розумів, що його послання зруйнує саму суть християнської віри.⁹

Схоже, що зараз ми заплуталися в тому, хто підтримував Дарвіна, а хто був проти нього, але хто я такий, щоб стверджувати, що автор статті в Discover Magazine Картмілл не виконав свою роботу? Зрештою, він всього лише дотримувався «загальновизнаної мудрості»... чи не так?