Мораль, етика та світогляд
Креацентр > Статті > Мораль, етика та світогляд > Аргументи Дарвіна проти Бога

Аргументи Дарвіна проти Бога

Як Дарвін відкинув доктрини християнства

Чарльз Дарвін в роки свого становлення перебував під впливом тогочасних ідей «розумного задуму», а саме відомого аргументу Вільяма Пейлі (William Paley). Згідно цього аргументу, пристрій годинникового механізму вказує на те, що він був створений розумним годинникарем, так і будова Всесвіту свідчить про розумного Творця.¹ Дарвін згадував: «Мабуть, жодною книгою я не захоплювався так сильно, як «Природною теологією» Пейлі². Аж до недавнього часу я міг переказати її напам'ять».³

Проте, майже все своє життя Дарвін присвятив спробам пояснити явний прояв задуму в природі, не вдаючись до таких ідей, як мета чи спрямовуючий розум. Він назвав себе агностиком й залишив нам своє «Релігійне переконання» (Religious Belief) в своїй Автобіографії,⁴ написаній у 1876 році, коли йому було 67.

1. Дарвін не вірив, що Книга Буття вірно відображає історичні події.

Дарвін стверджував, що різні види виникли в результаті надзвичайно повільного процесу еволюції. Однак він знав з книги Буття, що Бог створив рослини, тварин та людину як окремі акти творіння, кожного в свій час. Обидві передумови не могли бути істинними. Тож або його теорія, або Буття є помилковими. Тоді де є помилка? Він писав:

«Я поступово дійшов, в цей час [тобто січня 1839 р., коли йому було 29 років – ред.], до переконання, щоб побачити, що Старий Завіт з його явно фальшивою світовою історією, з Вавилонською вежею, веселкою як знаком і т. д. й тощо, й з його приписуванням Богові почуттів мстивого тирана, можна було довіряти не більше, ніж священним книгам індусів [sic], або віруванням будь-якого варвара».⁴

Коментар: Дарвін обрав неправильний світогляд. «явно фальшива світова історія» – це не історія, записана в Бутті, а історія його теорії та довгий вік, який вона вимагає.

2. Дарвін відкидав чудеса християнства

Щодо «чудес, якими підтримується християнство», він писав:

«Чим більше ми пізнаємо незмінні закони природи, тим більш неймовірними бачаться нам чудеса, – так як люди в той час були неосвічені й легковірні до незбагненного для нас ступеню; так як неможливо довести, що Євангелії були створені одночасно з подіями, в них описаними; так як вони розходяться між собою в описі багатьох важливих деталей, як мені здавалося надто важливих, щоб визнати їх звичайними неточностями очевидців; – завдяки таким роздумам, як ці, я поступово перестав вірити в божественне одкровення християнства».⁴

Коментар: Християнство – справді релігія чудес. Починаючи від акту творіння Божого, записаного у Бутті 1, через чудесне визволення Ізраїля з Єгипту у Виході, до численних чудес Христа в Євангеліях та чудес учнів у Діях, ми бачимо Бога, який творить й який є більшим, ніж ми можемо уявити. Той, хто привів усе до життя Своїм Словом (Буття 1), безумовно, згодом може законно змінювати те, що відбувається в Його творінні, здійснюючи Свою волю.

Однак з філософської точки зору аргументи Дарвіна нелогічні. Йому нібито відомо, що всі розповіді про чудеса помилкові, оскільки він знає, що закони природи незмінні. Але ж в цьому він може бути переконаний, тільки заздалегідь знаючи, що всі розповіді про чудеса помилкові. Тож виходить порочне коло: він відкидає чудеса, відкидаючи джерела; й він відкидає джерела, оскільки вони містять чудеса.

Він також посилається на інтелектуальний снобізм, припускаючи, що сучасники Ісуса вірили в чудеса через незнання. Однак Йосип (Матвій 1:19) і Марія (Лука 1:34), наприклад, дуже добре знали звідки беруться немовлята – для цього потрібні були і чоловік, і жінка, хоча вони не мали певних знань про сперматозоїди та яйцеклітини. Вони поставили під сумнів пророцтво про Непорочне Зачаття, бо знали факти життя, а не тому, що не знали!

Окрім того, чудеса правильно розглядати не як порушення законів природи, а як доповнення до них. Отже, щоб спростувати чудеса, Дарвіну довелося б довести, що природа – це все, що є й немає жодного Бога, здатного діяти незважаючи на закони, якими він усе підтримує (Колосян 1:15 й далі).⁵

3. Дарвіна обурювала біблійна доктрина майбутнього суду

 Він писав: «Я справді не розумію, як хтось може бажати, щоб християнство було істинним; бо якщо так, то з тексту зрозуміло, що люди, які не вірять, а це буде мій батько, брат та майже всі мої найкращі друзі, будуть навічно покарані. І це проклята доктрина».⁴

Коментар: Якби Дарвін читав свою Біблію так само, як і Пейлі, він би знав, що в ній сказано: «Господь... довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Петра 3: 9). Насправді, пославши Господа Ісуса Христа, щоб він помер за наший гріх (Івана 1:29), Бог Отець забезпечив спосіб врятуватися від вічного покарання.

Дарвін також не може показати, чому покарання несправедливе, покладаючись натомість на хибні аргументи «з обурення». Однак гріх проти абсолютно святого Бога є абсолютно серйозним. Божа досконала справедливість вимагає, щоб або смертний грішник ніс покарання нескінченно довго, або безсмертний Заступник понесе покарання, яке ми заслуговуємо. Це досягається тим, що Боголюдина Ісус бере на себе гріхи світу (Ісаї 53: 6).⁶

4. Дарвін вважав, що завдяки природному добору ідея задуму стає зайвою

Він писав: «Тепер, після відкриття закону природного добору, колишній аргумент про задум в природі, сформульований Пейлі, який колись здавався мені таким переконливим, втрачає силу. Ми не можемо більше стверджувати, що, наприклад, досконалий замок мушлі двостулкових молюсків був створений якоюсь розумною істотою, як дверний замок – людиною... Усе, що існує в природі є результатом незмінних законів».⁴ ⁷

Коментар: Дарвін неправий. Природний добір – це відбраковування «непридатних» особин популяції. Це може виявити раніше небачені комбінації генів, які завжди були там після Створення й залишаються незмінними. Однак він може діяти лише на основі наявної генетичної інформації й не може дати нічого нового. Це не має нічого спільного з дизайном. І до речі, Дарвін не є відкривачем природного добору. Едвард Бліт (Edward Blyth), креаціоніст, спостерігав за цим й писав про це в 1835-1837 рр.⁸

5. Дарвін вважав, що біди й страждання цього світу  свідоцтво проти Бога й на користь природного добору

 Він писав, «Якщо це істина [що у світі є більше щастя, ніж нещастя], вона співзвучна з ефектами, яких ми можемо очікувати від природного добору. Якби всі особини будь-якого виду зазвичай постійно дуже страждали, вони не змогли б продовжувати свій вид...». Потім він додав, що багато живих істот «іноді багато страждають. Подібні страждання цілком сумісні з вірою в Природний Добір, який не є досконалим у своїх діях...». Він продовжував: «Істота, наділена такою могутністю й такою премудрістю, як якийсь бог, здатний створити Всесвіт, здається нашому обмеженому розуму всемогутнім й всезнаючим, й ми відмовляємося припускати, що його милість безмежна, бо яка може бути вигода від страждань мільйонів нижчих тварин протягом майже нескінченного часу?»⁴

Коментар: Уявлення Дарвіна про страждання були у вищій мірі зумовлені його особистими обставинами: в 1851 році померла його десятирічна донька Енні. Ця подія «знищила рештки віри Чарльза в моральний й справедливий устрій Всесвіту» й «завдало останній смертоносний удар по його християнській вірі»⁹. Однак теорія, яку він вважав за краще, теж не стала для нього розрадою, бо смерть і страждання стали її невід'ємною частиною.

На початку Бог створив досконалий світ, в якому не було насильства, болю й смерті (Бут. 1: 29-31). Досконалість безгрішного світу порушив бунт першої людини; з непослухом Адама в світі з'явився непроханий гість – смерть (Бут. 2:17, пор. Бут. 3:19). Однак завдяки хресній смерті Господа Ісуса Христа всі ми можемо відновити спілкування з Богом й перебувати з Ним у мирі.

Все це показує нам, наскільки небезпечно йти на компроміс з ідеєю мільйонів років. Головні опоненти Дарвіна з церковних кіл дотримувалися поглядів, дуже близьких до переконань сучасних «прогресивних креаціоністів», які вважають, що Бог створив види протягом мільйонів років. В такому випадку виходить, що Бог спеціально створив смертоносний хвороботворний мікроорганізм, який убив Енні. Це суперечить біблійному вченню, яка називає смерть «останнім ворогом» (1 Кор. 15:26) й «платою за гріх» (Рим. 6:23). Згідно з цим вченням, Бог створив корисний мікроорганізм, а смертельно небезпечним він став тільки після гріхопадіння людини.¹⁰

6. Дарвін не вважав внутрішнє духовне переконання інших як доказ Бога

Він писав: «Однак не можна засумніватися в тому, що індуси, мусульмани та інші можуть схожим чином і з рівною переконливістю доводити існування одного Бога, або багатьох богів, або як у випадку з буддистами, відсутність Бога. Чимало варварськи племен, в яких не можна достовірно сказати, чи вірять вони в те, що ми називаємо Богом, вони вірять в духів й привидів, і причини виникнення таких вірувань цілком зрозумілі, як показали Тайлер та Герберт Спенсер¹¹ (Tyler and Herbert Spencer)» .⁴

Коментар: Віруючі в Біблію християни справді мають внутрішнє переконання у своїх стосунках з Богом. Вони мають мир з Богом щодо своїх гріхів (на відміну від концепції психічних розладів). Це тому, що в основі християнства покарання за гріх було сплачено смертю та воскресінням Христа, й тому Бог може справедливо пробачити гріх (1 Івана 1: 9) й таким чином дати душевний спокій усім, хто приходить до Нього через Ісуса Христа. Індуїзм, іслам, буддизм та анімізм не дають такого запевнення, оскільки жодна інша релігія не має адекватної відповіді на проблему гріха.

Внутрішнього переконання перших християн ніколи не було б, якби воно не було підтверджене незаперечними історичними доказами того, що Ісус воскрес із мертвих. Існує щонайменше 17 культурних факторів, які прирекли б християнство у першому столітті на відмирання, якби не було цього доказу.¹²

7. Дарвін відкидав «величність творіння» (як от бразильський ліс) як доказ Бога

 Коментар: У Біблії Давид бачив у природі свідчення, які вказували йому на Бога (Псалом 19: 1). Дарвін теж пережив це в бразильському лісі в середині 20-х років, на відміну від подальшого свого життя, коли він загасив усі такі почуття своєю еволюційною догмою. Як християни, ми повинні усвідомлювати, що наші почуття змінюються разом з нашими настроями, апетитом, здоров’ям тощо, але наша християнська віра залежить від того, що Бог сказав у Своєму Слові, Біблії, а не від того, що ми відчуваємо.

8. Дарвін знецінював здатність людини мислити

 Дарвін визнавав, що ідея «першопричини» була більш прийнятною, ніж сліпий випадок, але потім написав:

«Чи слід довіряти розуму людини, котрий, як я цілком впевнений, розвинений із розуму настільки примітивного, як той, яким володіє найпростіша тварина, коли він робить такі грандіозні висновки?»⁴

Коментар: Зараз ми знаємо, що існує нульовий шанс для Всесвіту випадково бути таким, яким він є, і є нульовий шанс для білків випадковим чином поєднуватися, утворюючи життя. Найкраще, що Дарвін міг зробити, щоб заперечити докази Першопричини, це послатися на власну теорію. Насправді причина, через яку людина може мислити, полягає в тому, що людина не є твариною, що еволюціонувала, але створена за образом Божим (Буття 1:26; Яків 3: 9).

Про це слід пам’ятати, дискутуючи зі скептиками – коли вони висувають власні еволюційні припущення, чому ми повинні вважати їх скептичні розумування за істину? Природний добір працює лише на виживання, а не на логіку чи істину. К. С. Льюїс давно вказував на це.

9. Дарвін вважав, що віра в Бога є результатом «постійного щеплення» дітей

 Він писав, – «…їм було б так само важко відкинути свою віру в Бога, як мавпі відкинути свій інстинктивний страх й ненависть до змії».⁴

Коментар: Бог створив людство за Своїм образом. Тому не дивно, що діти легко вірять у Бога. Сюди можна додати навіть тих дітей, яких НЕ привчають, наприклад, в Японії, де більшість дорослих не думає про Бога як про Творця.¹³ Також не дивно, що в подальшому житті багато людей стають атеїстами, коли їх навчають урядові школи та ЗМІ, – це не що інше, як еволюційний «накип».

Аргумент Дарвіна містить генетичну помилку – помилку в спробі спростувати віру, відстежуючи її до витоків. Наприклад, Кекуле (Friedrich August Kekulé von Stradonitz, Фрідріх Авґуст Кекуле фон Страдоніц – німецький хімік ХІХ ст.) записав (правильну) кільцеву структуру молекули бензолу (C6H6) після того, як побачив змію, що схопила себе за хвіст, але хімікам не потрібно бути спеціалістами в офіології (розділ зоології, який вивчає змій) для аналізу бензолу! Люди можуть вірити правильним речам з неправильних причин.

Висновок

Наша віра грунтується на Божому Слові, й жодна людина ніколи не зможе довести існування Бога (Євреям 11: 6), оскільки це зробить його / її вищою за Бога. Проте християнська віра не є ірраціональною, вона підтримується логікою та розумом (Римлянам 1: 18–20, 1 Петра 3:15). Дарвін допустився логічних помилок, й тому його аргументи проти Бога не є вдалими, оскільки він проігнорував докази, які Бог виявив, як у своєму Слові, так і в природі.





Автор: Рассел Грігг (Russell Grigg)

Джерело: Creation Ministries International


Посилання:

  1. Цей аргумент був вперше використаний Цицероном (близько 106-43рр. до н.е.), який писав: «Якщо ти дивишся на сонячний чи водяний годинник, ти робиш висновок, що він визначає час завдяки своїй мистецькій конструкції, а не випадково; як тоді можна бути послідовним в припущенні, що світ, який включає в себе як витвори мистецтва, про які йде мова, майстрів, що їх виготовили, так і все інше, може бути позбавлений цілі та розуму?» (Cicero, De Natura Deorum, ii. 34, Loeb Classical Library, Harvard, p. 207, 1951.)
  2. Твори Пейлі були обов'язковими для читання для Дарвіна під час навчання в Кембриджі (1828–31). B.A. ступінь в Кембриджі Дарвін здобув коли йому було 22 роки.
  3. Life and Letters of Charles Darwin, C. Darwin to John Lubbock, 15 November, 1859, D. Appleton and Co., New York, Vol. 2, p. 15, 1911.
  4. The Autobiography of Charles Darwin, (доповнена, відредагована з додатками та примітками його внучки Нори Барлоу), Collins, London, ‘Religious Belief’, pp. 85–96, 1958.
  5. Більше про чудеса див. Sarfati, J., Miracles and science, 1 September 2006. On the reliability of the Gospels, see CMI’s Bible Q&A.
  6. Див. також Good news.
  7. Дарвін додав тут посилання на свою книгу On the Variation of Domestic Animals and Plants, де він стверджує, що якщо форма кам'яних уламків (які може використовувати будівельник), які лежать на дні урвища, залежить від таких факторів, як тип гірських порід, лінії розколу та дія штормів та землетрусів, а не від божественного передбачення, як тоді можна стверджувати, що Бог спеціально передбачив кожну з незліченних змін у наших домашніх тваринах й рослинах? Див. www.fullbooks.com/The-Variation-of-Animals-and-Plants-underx29808.html, 21 серпня 2007 р.
  8. Едвард Блайт був одним із кількох вчених, які писали про природний добір до того, як це зробив Чарльз Дарвін. Див. Grigg, R., Darwin’s illegitimate brainchild, Creation26(2):39–41, 2004.
  9. Desmond, A. and Moore, J., Darwin, Penguin Books, London, p. 387, 1992.
  10. Див. Batten, D., Ed., Catchpoole, D., Sarfati, J. and Wieland, C., The Creation Answers Book, ch. 6, ‘How did bad things come about?’ Creation Ministries International, Queensland, Australia, 2007.
  11. Герберт Спенсер вважав, що релігія виникла в поклонінні предкам, що уявляються привидами й виникла через страх перед померлими, що вийшли за межі контролю живих.
  12. Holding, J.P., The Impossible Faith, www.tektonics.org/lp/nowayjose.html, Xulon Press, Florida, USA, 2007.
  13. Див. Children believe in God, Creation22(2):7, 2000.

Вас також може зацікавити:

Підпишись на розсилку