Ілюстрація: Caleb SalisburyУ еволюціоністів «алергічна» реакція на американський викопний докембрійський пилок, який більш ніж на мільярд років «старший, ніж потрібно».

Англієць сер Уолтер Релі, який завіз до Європи тютюн і картоплю, широко відомий тим, що він, як свідчить легенда, постелив в калюжу свій дорогий плащ перед королевою Єлизаветою I, щоб вона не забруднила ноги. 

За наказом наступника королеви, Якова I (відомого за перекладом Біблії короля Якова), в 1618 році Релі відрубали голову. Але до своєї страти Релі встиг першим з європейців відкрити Американську гору Рорайма. Її найвища точка, близько 2 810 м над рівнем моря, знаходиться в Венесуелі.¹ Саме в цьому районі відбуваються події відомого роману Артура Конана Дойла «Загублений світ».

Гора Рорайма належить до групи гір, яким корінні жителі дали назву тепуї. Це гори з плоскою вершиною (або столові гори), що складаються з кварцового ареніту (пісковика). Вважається, що це – залишки величезного плато з піщанику.

Виходячи з традиційних геологічних методів, включаючи радіометричне датування, вважається, що ця порода відклалася не менше 1,7 (більшість вважає, що 1,8) мільярди років тому.

Відповідно до загальноприйнятої еволюційної геологічної колони, ці відкладення відносяться до періоду докембрію, тобто сформувалися задовго до появи на Землі будь-яких багатоклітинних організмів – існували тільки бактерії й водорості. Це набагато, набагато раніше, ніж тоді, коли нібито виникли перші рослини, здатні виробляти спори або пилок. 

Найбільш ранній період, в якому еволюціоністи могли б припустити існування чогось, хоча б віддалено схожого на насіннєносні рослини – пізній девон, близько 380 млн років тому.

Викопні в «неправильній» епосі

Малюнок 1. Геологічна колонаОднак в формації Рорайма були виявлені викопні спори й пилок, як повідомляється в статті авторитетного журналу Nature за 1966 рік.² Це означає, що вони «зміщені за часом» як мінімум на 1 300 млн (або 1,3 млрд) років.

Дане відкриття було зроблено в 1963 році, коли палінолог³ з нафтової компанії досліджував зібрані ботаніком зразки порід в цій області. Автором згаданої вище статті в журналі Nature був доктор Робрет Стайнфорт,⁴ геолог, який вважався авторитетним фахівцем в галузі стратиграфії й мікропалеонтології в цьому регіоні.

Це була настільки загадкова знахідка (з точки зору віри в довгі епохи), що в 1964 році для підтвердження фактів була відправлена спеціальна експедиція кваліфікованих геологів. Вони взяли більше зразків породи, уникаючи ділянок, де пилок міг потрапити в породу зовні (наприклад, місця розколу). 

Потім три палінологи незалежно один від одного провели дослідження зразків й виявили в них ще більше таких самих викопних пилку та спор.

Чи могли породи бути неправильно датовані?

У 1964 році в листі, отриманому журналом Nature, були процитовані результати досліджень, які були опубліковані в цьому журналі в попередньому році, що підтверджували, що породам Рорайма справді слід приписати такий величезний вік відповідно до еволюційної часової шкали.⁵

У нотатках до багатьох своїх статей Стайнфорт, який сам вірив в довгі епохи еволюції, сказав про цю знахідку наступне:

«Розглянуті нами породи безперечно є давніми (докембрій) й настільки зміненими, що в них не повинно виявлятися ніякого органічного матеріалу. Також вони є фізично щільними породами без явних шляхів (таких як природна проникність, пористість або системи тріщин), через які всередину могли б проникнути тверді частинки. Однак, за допомогою стандартних палінологічних методів із зразків був вилучений добре збережений викопний пилок!!!»⁶ [Потрійний знак оклику в оригіналі]

Важко достовірно визначити, до яких видів відносяться викопні пилок та спори, але це явно не ті види рослин, які ростуть в цьому районі сьогодні. Стверджується, що вони не можуть бути старше «девону». 

Більшість статей передбачає, що рослини, яким належить цей пилок та спори, відносяться за еволюційною шкалою до третинного періоду, приблизно 60 млн років тому. Це збільшує розбіжність з еволюційними уявленнями ще на 300 млн років додатково до тих 1,3 млрд років, про які говорилося вище.

Спроби вирішити проблему

У своїй першій статті в журналі Nature Стайнфорт зазначає, що цей еволюційний парадокс розділив вчених на два табори (звичайно, й ті, та інші вірять в довгі часові епохи). Перші вважають, що радіометричне датування показує, що порода справді має такий древній вік. Але рослини не могли цвісти більш ніж за мільярд років до свого виникнення відповідно до еволюційної теорії. А значить, пилок повинен бути результатом деякого більш пізнього забруднення.

На підтримку своєї точки зору вони стверджують, що порода має ознаки сильної зміни (метаморфізму),⁷ в результаті якого викопний пилок навряд чи міг зберегтися.

Вчені з іншого табору відповідають, що ніхто ніколи не перевіряв переконання про те, що викопний пилок не здатен пережити метаморфізм. Це було дійсно так тоді, але не зараз – в 2007 році була опублікована стаття, в якій описуються «дивовижно добре збережені» викопні спори, знайдені в породі з французьких Альп, яка зазнала сильного метаморфізму.⁸ Один з авторів цієї статті (Еміль Сильвестру) також мав справу з викопними спорами в метаморфічних породах з Румунії.

Вони також вказують на те, що змінена (затверділа) природа породи підтверджує їхню точку зору, що:

«...пилок (та спори) ніякими мислимими способами не могла потрапити у відкладення, які зазнали метаморфізму. Вони являють собою щільні непроникні породи, спресовані верхніми відкладеннями товщиною в сотні метрів ... й досліджуваний зріз [породи] до недавнього часу знаходився глибоко всередині формації».⁹

В останньому абзаці Стайнфорт стверджує: «Ми не знаємо, як вирішити цей парадокс», а закінчує статтю словами: 

«Це дуже інтригуюча геологічна проблема».

Правила гри

Давно зрозуміло, що еволюційна концепція інтерпретації та пов'язані з нею довгі епохи являє собою міцну філософську систему, яка не піддається фальсифікації. Еволюціоністи заперечують, що було б «легко» спростувати еволюцію й пов'язану з нею систему довгих епох – необхідно всього лишень виявити викопне там, де його бути не повинно, наприклад, кролика в кембрійських породах.

Але насправді існує безліч прикладів, коли викопні виявлялися там, де не повинні були. Але вони лише показують стратегії, присутні в арсеналі прихильників довгих епох, за допомогою яких вони намагаються впоратися з такими несподіваними знахідками. Вони можуть, наприклад, просто розширити відомий часовий діапазон для виду, щоб враховувати отримані нові дані.

Або ж вони можуть припустити, що викопне є прикладом «перевідкладення». Тобто викопне з шару «віку» A якимось чином потрапило в шар «віку» Б. Іноді є факти, що вказують на те, що сталося таке «інтрузивне поховання». Але як ми бачимо з позиції першого табору щодо пилку з формації Рорайма, такої точки зору можуть (і досить часто) дотримуватися всупереч реальним даним.

Простіше кажучи, пилок з формації Рорайма просто «не може бути» того самого віку, що й порода – інакше вся геологічна система довгих епох руйнується, а з нею й еволюційний розвиток. І єдиною розумною альтернативою залишається біблійне (надприродне й недавнє) створення.

Тому ці викопні просто «зобов'язані» відноситися до пізнішої епохи, якимось таємничим чином проникнувши в породу через сотні мільйонів років після того, як вона утворилася й затверділа (відповідно до еволюційної версії).

А що якщо залишити всі подібні спроби пояснень й прямо подивитися на реальні факти – подібно вченим з другого табору? Ну, тоді залишається тільки закинути цю знахідку в довгий ящик як недозволену загадку. Саме в цьому стані викопний пилок Рорайма й знаходиться вже близько півстоліття.

У будь-якому випадку, це як гра з використанням шахрайських гральних кісточок – «заклад» (віра в довгі епохи) завжди виграє.