Доктор Ахім Райсдорф з рештками «іхтіозавра-камікадзе».Ідея мільйонів років отримала смертельний удар.

Повністю збережений череп іхтіозавра¹ був знайдений похованим у вертикальному положенні носом вниз під кутом 90º до шарів породи. На відміну від більшості скам'янілостей, голова збереглася у трьох вимірах і не була сплющена під вагою осадових порід, що знаходилися над нею.

Геологи знайшли скам'янілість в 1999 році в покинутому кар'єрі на півночі Швейцарії, неподалік Хауенштайна й витратили кілька місяців, щоб акуратно витягти її з породи.

Зразок довжиною 37 см складається з голови, довгого рила з приблизно 200 дрібними зубами, кількох шийних хребців та дуже маленької частини грудної клітки. Це була молода тварина довжиною близько двох метрів, що відноситься до виду Leptonectes tenuirostris і зараз вона виставлена в Природничому музеї міста Ольтен, яке знаходиться неподалік.

Череп був знайдений у вертикальному положенні в трьох геологічних шарах, які були датовані відповідно до уявлень про давню Землю на підставі скам'янілостей, що містяться в них.² Цікаво, що різниця у віці цих шарів становить близько одного мільйона років, що представляє певну проблему для геологів.

Як можна уявити, щоб голова іхтіозавра була похована у вертикальному положенні повільно протягом мільйона років і при цьому зберегтися по всій довжині? Очевидний висновок в цьому, що «мільйони років» – це вигадка.

Як еволюціоніст впорається з цією проблемою? Вчений, що виявив череп, доктор Ахім Райсдорф, дав детальне інтерв'ю прохристиянському німецькомовному виданню.³ Цікаво спостерігати, як він бореться з доказами, одночасно намагаючись триматися думки, що осадові породи відкладалися протягом мільйона років.

Голова іхтіозавра знаходиться в трьох шарах, які, ймовірно, відклалися за один мільйон років.Він припустив, що незабаром після смерті тварини, до настання трупного задубіння, тіло почало тонути. Зростання тиску води поступово зруйнувало легені, перекидаючи тушу вертикально й змушуючи рештки занурюватися все швидше й швидше, як «камікадзе». Коли іхтіозавр досяг дна, його голова занурилася в намул до самої шиї.

Але чому велика морська тварина мала раптово померти, якщо тільки на неї не напав хижак? Чому тіло не було з'їденим? Як могла грудна клітка залишатися гнучкою й дозволити легеням стиснутись, а рило – жорстким, дозволивши тілу так глибоко пірнути в пісок?

Навіть якщо б такий сценарій був правдоподібним, «вік», що приписується верствам гірських порід, створює додаткові проблеми. Якщо відкладенням на дні мільйон років, чому вони все ще м'які? А якщо вони ще м'які, то чому збереглася скам'янілість? Чому бактерії чи черви не знищили рештки тварини за короткий час, як це зазвичай відбувається?

За словами доктора Райсдорфа, осадові породи залишалися м'якими, принаймні протягом мільйона років, що дозволило голові іхтіозавра повністю зануритися в осад. Потім матеріал, що оточував череп, відразу ж затвердів, причому так швидко, що череп чудово зберігся.

Така розумова гімнастика підкреслює той факт, що між Біблією та науковими фактами немає протиріч – лише між певними інтерпретаціями фактів стосовно минулого. Віра у великий вік Землі призводить до ідеї, що верстви відкладалися протягом мільйонів років. Саме ці переконання створюють проблему.

Коли ми відмовляємося від упередженої віри в довгі епохи, ми можемо сприймати докази прямолінійно. Шари були відкладені, а іхтіозавр похований внаслідок швидких, катастрофічних подій. Більш того, ті самі процеси, які відклали наступний шар осаду, ймовірно, видалили частину тіла, що залишилася.

Все це узгоджується зі свідченнями на користь Потопу Ноя.