Нещодавно Круглий стіл факультетів Кембриджу провів у Гарварді дуже цікаві дебати про науку й походження життя. Головними учасниками були професори хімії доктор Джеймс Тур та доктор Лі Кронін. Тур – хімік-органік з Університету Райса й відвертий критик сучасного стану досліджень походження життя, а Кронін – британський хімік й видатний дослідник в галузі хімічної самоорганізації та абіогенезу. Кронін прагне реінжинірингу життя від низу до верху та створення штучного життя, а не пояснення історично зумовленої події – фактичного походження першої живої клітини.

На відміну від попередніх дебатів Джеймса Тура з ютубером Дейвом Фариною, цей захід був дуже ввічливим й шанобливим спілкуванням двох видатних науковців, яким є що сказати. Тому я хочу скористатися цією можливістю, щоб висловити кілька особистих міркувань. Оскільки біохімія, молекулярна біологія й теорія інформації не належать до сфери моєї компетенції, я обмежуся більш загальним питанням, яке здалося мені досить показовим. Воно має безпосередній стосунок до статусу теорії розумного задуму.

«Помилкові твердження Кроніна та його групи»

Під час дебатів Тур наполягав на точній хімії, а Кронін розвивав туманні ідеї про теорію складання (assembly theory) й добір, що робить свою справу. Кронін запропонував теорію складання в 2017 році. Але тільки недавня публікація на цю тему в престижному журналі Nature (Sharma et al. 2023) викликала справжній фурор, спричинивши заголовки по всьому світу. Тур абсолютно правильно зазначив, що теорія збірки ні на крок не наближає нас до розуміння того, як в умовах ранньої Землі могла сформуватися перша клітина, перший реплікатор або навіть просто основні будівельні блоки життя. Критику Тура поділяють й інші вчені, зокрема доктор Гектор Зеніл з Оксфордського університету. Як написав Зеніл в оновленій версії своєї статті для Medium «8 помилок теорії складання»:

«Хоча я не поділяю всіх переконань професора Тура щодо релігії (він не використовував жодних релігійних аргументів для спростування тверджень Кроніна), я вважаю, що він надав послугу науці та науковій практиці, вказавши на багато хибних тверджень Кроніна та його групи».

Точний рівень складності

Проте теорія складання має кілька цікавих аспектів. Найбільш інтригуючим є те, що вона забезпечує об'єктивну міру складності частин, що, можливо, дає змогу надійно емпірично виявити життя та його продукти, відрізнивши їх від будь-яких результатів абіотичних процесів. Це має важливі наслідки – наприклад, для пошуку позаземного життя на екзопланетах. Однак ця міра порушує питання, яке не було розглянуте Кроніним: згідно з теорією некерованого процесу хімічної та біологічної еволюції, чи слід взагалі очікувати такого порогу складності, який чітко ідентифікує життя та його діяльність?

Я стверджую, що його взагалі не слід очікувати. Навпаки, ми повинні очікувати плавної градації складності між абіотичними й біотичними процесами, яка не дозволяє провести чітке розмежування в нечіткій перехідній області. Той факт, що, мабуть, існує чіткий рівень складності, вище якого є тільки життя та його продукти, а нижче – ні, вказує мені на сальтаційний фазовий перехід [стрибкоподібна зміна – прим. перекл.] Такий перехід не узгоджується з припущенням Кроніна про походження через механізми некерованого добору.

Основна помилка Кроніна

Схоже, що подібна інтуїція підштовхнула Кроніна до вчинення основної помилки, яка вразила мене в його презентації. Я б назвав її помилкою «Якби це було не так», або помилкою «натуралізму прогалин». Ця помилка визнає, що ми не маємо жодного уявлення про те, як виникло життя. Але вона передбачає, що нам просто доведеться почекати, можливо, ще кілька десятиліть досліджень, щоб побачити розв'язання цих проблем. Ці подвійні хибні уявлення, звісно, кореняться переважно в світогляді Кроніна, який явно є матеріалістичним натуралізмом.

Кронін не міркує на основі доказів, неупереджено виводячи найкраще пояснення. Натомість він апріорі виключає альтернативу розумної причинності й обмежує свій пошук тільки матеріальними причинами. Ось що сказав Кронін в своєму вступному слові (таймкод 1.04.30-1.04:50): «Якщо ми не були винайдені кимось, ... хммм ... ну, якщо ми не в симуляції Елона Маска й не є якимось іншим вигаданим творінням, тоді відбуваються інші процеси ...» Ця хибна думка «Якби це було не так» являє собою комбінацію фальшивої дилеми, що виключає інші можливості, й логічної помилки, яка полягає в постановці питання (коли передумови аргументу припускають істинність висновку – прим. перекл.). Але Кронін не може обґрунтувати своє апріорне виключення дизайну апеляцією до методологічного натуралізму або наукового методу. Це тому, що Кронін сам згадав в своєму виступі повністю натуралістичні альтернативи розумної причинності, такі як гіпотеза симуляції.

Таким чином, його помилка корениться не в простому методологічному натуралізмі, а в повноцінному онтологічному натуралізмі. Він прямо вважає, що сенс, мета, життя, свідомість, пам'ять тощо виникають із матеріальних процесів. D попередній бесіді з Джеймсом Туром він навіть зробив абсурдну заяву: «Я не думаю, що свідомість існує» (див. епізод програми «Неймовірно?» таймкод 1:11:28). Під час нещодавніх дебатів Кронін прямо й недвозначно назвав себе матеріалістом, що повністю пояснює його хибну думку «Якби не було» та його «натуралізм прогалин».

Виключення розумного задуму

На мій погляд, це чудово ілюструє динаміку сучасної науки та її мейнстримної опозиції проти теорії Розумного задуму: розумна причинність апріорі виключається з набору припустимих гіпотез під хибним приводом методологічного натуралізму. Але насправді це виключення корениться в онтологічному натуралізмі й грубому матеріалізмі. Останній являє собою метафізичну віру, яка не піддається перевірці й яка не має жодних підстав слугувати базовою парадигмою для науки.

Гірше того: зростаючий консенсус в теоретичній фізиці стверджує, що просторовий час не є фундаментальним, а виникає в результаті квантової заплутаності. Це передбачає кінцеву реальність квантової інформації за межами простору й часу. А це явно суперечить матеріалізму й показує, що він є застарілим та анахронічним світоглядом, який сягає корінням картини ХІХ століття про всесвіт із годинниковим механізмом й елементарними частинками, схожими на більярдні кулі. Навіть якщо ми заради аргументації визнаємо, що методологічний натуралізм є основним постулатом наукового методу, розумний задум – це обґрунтована форма причинності, що має та зрештою повернеться в мейнстрим науки. Коли це станеться, нам буде дозволено слідувати за доказами, куди б вони не привели, без світоглядних шор.