В 2008 році норвезький палеонтолог Йорн Хурум придбав із приватної колекції для Природничого музею в Осло викопного примата, дуже добре збереженого. Чудова скам’янілість походила зі знаменитого еоценового (близько 47 млн років тому) місцезнаходження

Мессель в Німеччині та була названа Darwinius masillae, але більш відомою вона стала під прізвиськом «Іда». Для фінансування дуже дорогої купівлі скам'янілості (ймовірно за 750 000 доларів) Хурум організував унікальний рекламний трюк, що включав у себе випуск книги з сенсаційною назвою «Зв'язок: Відкриття нашого найдавнішого предка» 2009 року та телевізійний документальний фільм BBC та History Channel під назвою «Відсутня ланка». Останній був знятий ніким іншим, як Річардом Аттенборо, й рекламувався безглуздим телевізійним тизером, в якому важливість відкриття навіть порівнювали з такими подіями, як Перл-Гарбор, вбивство Кеннеді й висадка на Місяць «Аполлона-11».

Надмірно переоцінена скам’янілість

Масована кампанія в ЗМІ призвела до заголовків у світовій пресі, які не задовольнялися тим, що назвали скам'янілість відсутньою ланкою, а просто «THE link» або «восьме чудо світу».¹ В оригінальному описі автори стверджували, що Darwinius є давно шуканою відсутньою ланкою в еволюції антропоїдів, групи приматів, до якої входять не лише мавпи та примати, а й ми, люди.² Перші критичні зауваження стосувалися галасу в ЗМІ, недбалого дослідження й доказів того, що Іда могла бути лемуром.^{3 4 5 6 7 8}

Два нових дослідження викопного, опубліковані протягом року,^{9 10} справді спростували сміливе перввинне твердження й показали, що Darwinius належить до добре відомої групи адапоїдів (adapoid, вимерлі дрібні нижчі примати, які харчувалися листям і фруктами), яка вважається ближчою до лемурів, ніж до антропоїдних приматів. Оригінальні автори спробували захистити свою точку зору,¹¹ але їм насилу вдалося пояснити, чому їхній філогенетичний аналіз, що ґрунтується на невеликій кількості ознак і таксонів, має переважити протилежні дослідження, що ґрунтуються на значно більшій кількості ознак і таксонів, а значить, на набагато ширшій базі даних.

Схоже, що ніхто в науковому співтоваристві й навіть засоби масової інформації не проковтнули цю невдалу апологію надмірно розрекламованої сккам’янілості (див. статтю Вікіпедії про Дарвініуса). Сьогодні загальна думка така, що Дарвініус – це зовсім не відсутня ланка, навіть не справжня мавпа, а просто ще один представник відносно незначної ранньої гілки приматів.