Наша перша стаття про Гомо наледі (Homo naledi) стосувалася питань анатомії та геологічного оточення скам’янілих кісток. У другій статті ми запитали, чому вчені вирішили не визначати вік знайдених решток. У цій третій і останній статті ми спробуємо дізнатись, як же саме вищезгадані кістки потрапили у таку віддалену частину печери. Це питання може бути найважчим із усіх розглянутих раніше.

В останні декілька тисяч років кількість мінералізованих осадових порід, що поступово відкладалась із потоків води, що стікали по стінах, очевидно зростала, зменшуючи об’єм печери. Можливо, саме ці процеси врешті-решт звузили печерні входи та виходи. На скільки печера була відкритою в той час, коли кістки там опинились, складно оцінити зараз. Серед скам’янілостей вчені виявили велику кількість змішаних зразків різного розміру, жоден з яких не мав слідів хижаків.¹ Разом із кістками гомініда були знайдені залишки лише декількох птахів та одного гризуна.²

Бергер (Berger) та його команда вважають, що кістки гомінідів були навмисно залишені у печері іншими живими представниками Гомо наледі (Homo naledi) у вигляді поховального ритуалу.² Сам Бергер розповів National Geographic: 

«Видалення мертвих несе у собі сенс закінчення життя та засвідчує повагу. Такі почуття є відмінною рисою людей. Тим не менш, Гомо наледі не є людиною».³ 

Проте довгий звивистий шлях для ритуального поховання цих решток робить вищенаведене пояснення малоймовірним, і решта вчених не погодились із інтерпретацією Бергера. Річард Лікі (Richard Leakey) припускає, що скам’янілі рештки були занесені разом з водою. «Повинен бути інший вхід», – сказав він в інтерв’ю для National Geographic.³

Незалежно від того, чи був колись інший вхід у печеру, або чи звузились входи та виходи у печеру внаслідок відкладення осадових порід та мінералізації печерних стін, загадку як же саме кістки опинилися у найдальшому відділі печерної системи не так-то й легко вирішити. У технічній статті, опублікованій у eLife, Діркс (Dirks) з колегами описав осадові дані, отримані із печерного дна, які припускають періоди більш стрімких водних потоків у печері.² 

Можливо, швидке затоплення головної частини печери втопило людей і тварин, які там ховалися, і перенесло їх рештки в глибину печерної системи. Ми не знаємо напевне чи були мавпоподібні рештки перенесені одночасно із людськими, чи ні, так як наступна повінь, скоріш за все, перегорнула усе догори дриґом. Знайдені кістки не були жодним чином зорганізовані на поверхні, навпаки – були розміщені хаотично.²

Розсіювання кісток у верхньому 20-сантиметровому шарі осаду печерного дна свідчить про те, що вони, ймовірно, з’явилися там відносно нещодавно. Це могло статися протягом початкового періоду відразу після Потопу, або, можливо, під час Льодовикового періоду, коли нестійкість рівня води та кліматичні зміни вражали своєю непостійністю та розмахом. Біблія показує, що усі ці події мали місце всього декілька тисяч років тому.⁴

Геологія, анатомія, відсутність визначеного віку та дані про нещодавню водну активність показують, що медіа-бліц та увесь ажіотаж, який виник навколо Гомо наледі (Homo naledi), по суті засновані на брехні (підробці). Здається, світська наукова спільнота продовжує пошуки, розпочаті своїми попередниками, намагаючись таки віднайти «відсутню ланку», щоб довести те, у що вони і так вірять: що уся людська раса пішла не від Адама, а від мавп.

Більш ймовірно, що ці кістки молоді – лише декілька тисяч років – і вони були відкладені у пост-потопний період. Знайдені у печері залишки не мають жодних ознак еволюції. І заяви про появу нових видів в результаті мозаїчного поєднання інших цілком засновані на еволюційному упередженні, а не на справжніх наукових фактах. Вчені вибудовують вигаданих істот із залишків, які, ймовірно, є сумішшю людських та нелюдських кісток.

В будь-якому випадку, заяви про ритуальний характер поховання є, м’яко кажучи, передчасними. Бог зрозуміло говорить у Бутті 1:26, що Він створив людину за образом Своїм і дав їй владу над усіма іншими створіннями. Він не створив «недолюдей» або «майже людей», і жоден доказ, включаючи Гомо наледі (Homo naledi), до сих пір не спростував це.