Історична біблійна розповідь про створення Адама і Єви (Буття 1: 26-27) говорить, що Бог створив перших чоловіка і жінку «за своїм образом». Що це означає? І чому це важливо?

Це сталося на шостий день Тижня творіння, після того як Бог підготував землю як житло, і після того, як Він створив рибу, птахів та інших тварин. Всі вони були створені Божим наказом, а це означає, що Бог звелів (або зажадав), і так було зроблено. У випадку створення людини є відмінність. Біблія говорить: 

«І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою... І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Буття 1:26-27).

Божественна рада

У цьому інтригуючому вірші Бог, здається, розмовляє з кимось¹. Кальвін сказав: 

«Це мова одного, який, мабуть, обговорює ... він консультується»². 

Багато інших коментаторів називають це «радою». Але якщо це так, з ким Бог радиться? І чому? Чи дає Біблія якийсь натяк?

Оскільки Господь не потребує іншого радника,³ будь-яка така консультація повинна була відбутися всередині самого Бога – між Богом-Отцем, Богом-Сином і Богом Святим Духом.^4, 5 У Посланні до Євреїв 1:2 в перекладі з англійської говориться, що, коли Бог створив світ або всесвіт, він створив його через Свого Сина.⁶

Бог міг легко створити людину Своїм Словом, як Він це робив у випадку з тваринами (Буття 1:20,24) і рослинами (Буття 1:11), але Він вирішив не робити цього. Людина не є ні близьким родичем тварин, ні далеким родичем примітивного рослинного життя. Швидше, людина – це хтось великий, чудовий і інший, найчудовіше з усіх творінь Бога, людина – це особливий вираз божественної природи, створений особистою дією Бога. Бог створює людину з урочистістю, гідністю і честю глибокого обмірковування зі свого боку.

Бог наділив людину інтелектуальними здібностями, які набагато перевершували і перевершують здатності будь-якої тварини

Хоча людина була сформована з праху землі, Бог особисто «дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею» (Буття 2:7). Таким чином, життя людини не є результатом спонтанної реорганізації молекул усередині її тіла і не було викликано еволюцією від якої-небудь тварини або «нижчого гомініда» (як стверджують теїстичні еволюціоністи), але є безпосереднім подарунком від Бога. Це додатково підкреслюється в Біблії в генеалогії Адама в посланні від Луки, де він називає Адама не сином антропоїдних мавп, а «сином Божим» (Лк. 3:38).

Чому Бог обговорював це з Сином? В Одкровенні 13:8 говориться, що Агнець Божий (тобто Ісус) «заколений від закладин світу». До шостого дня Тижня Творіння основа світу була по-справжньому добре закладена, але зі створенням людини Бог збирався покласти початок того ланцюжка подій, які невблаганно привели б до майбутнього розп'яття і смерті Господа Ісуса Христа на Хресті як спокутування за гріх людства. 

Своїм земним життям Ісус підтвердив Свою готовність виконати волю Отця в цьому напрямку, в Гефсиманському саду (Матвія 26:39, 42). Чи можливо, що він зробив це і на небесній раді, безпосередньо перед тим, як Бог створив Адама?

За образом Божим

Коли Бог створив людину за своїм образом і подобою⁷, він визначив, що людство (як чоловік, так і жінка) буде мати певні подібності з Богом і розділяти певні божественні прерогативи. Щодо цього ми відзначаємо:

1.  Це була не фізична подоба, але ...

Хоча Бог є духом (Івана 4:24) і не має тіла, подібно до людини, коли Він явно постав перед людьми відповідно до Старого Заповіту, Він зробив це в формі людського тіла (наприклад, Буття 18:1-2, 32:24, 28, 30).⁸ Д-р Генрі Морріс пише: 

«Тому є щось в людському тілі, що унікально підходить для прояву Бога, і (оскільки Бог знав всі Його діяння від самого початку світу - Діяння 15:18) він повинен був спроектувати людське тіло, маючи це в розумі. Відповідно, Він створив його не так, як тварин, а у вертикальному положенні, з поглядом, спрямованим вгору, з лицем, спроможним до вираження емоційних почуттів, і з розумом і мовою, здатними до символічної мови».^9, 10

Крім того, людське тіло було створене в тій формі, в якій Бог Син буде втілений або «створений на подобу людини» (Филип'ян 2:7). Відтак Бог створив людину в тій тілесній формі, яку Він Сам одного разу мав прийняти – формі, в якій Він хотів відкрити Себе.

2.  Це була ментальна подоба

Бог наділив людину інтелектуальними здібностями, які набагато перевершували і перевершують здатності будь-якої тварини. Тому людині було дано розум, щоб чути і розуміти Боже спілкування з ним, емоції, щоб відповідати Богові любов'ю і відданістю, і воля, яка дозволяла їй вибирати: коритися або не коритися Богові. Таким чином, людина була сформована не тільки для того, щоб «любити Бога і коритися Йому завжди», а й займатися Божою працею на землі – бути членом Його ради і керувати творінням у співпраці зі своїм Творцем.

Це видно в Божому велінні Адаму і Єві¹¹ здійснювати панування над землею і тваринами (Буття 1:26, 28), в завданні Адама про вдосконалення саду (Буття 2:15) і в велінні Адаму дати імена тваринам на землі (Буття 2:19 -20)¹².

Інтелектуальні дари людини також можна побачити в її здатності проектувати речі, а потім створювати їх, цінувати красу, створювати чудесну музику, малювати картини, писати, рахувати великі числа і вирішувати математичні задачі, контролювати і використовувати енергію для своїх власних потреб (наприклад, вогонь, електрику, ядерну енергію), організовувати, міркувати, приймати рішення, бути свідомим, сміятися над собою і мислити абстрактно. 

Вся ця поведінка не є інстинктивною, на відміну від поведінки тварин, і тому вона має необмежену різноманітність.

3.  Це була моральна подоба

Тільки людина з усіх створінь Бога має дух або розуміння Бога, тобто здатність пізнавати Його і підтримувати духовне спілкування з Ним через молитву, прославлення і поклоніння. З часу гріхопадіння (Буття 3) людина мала вроджене моральне усвідомлення добра і зла або ж совість, яку вона відчуває в своєму дусі.¹³

Людина була створена не тільки безневинною (тобто без гріха), але і святою, інакше Адам не міг би мати спілкування з Богом, який не може дивитися на беззаконня (Авакум 1:13). Це підтверджується в Буття 1:31, коли Бог стверджує, що все, що Він зробив (включаючи людину), було «вельми добрим», що б не було правдою, якби людина була морально недосконалою.

4.  Це була соціальна подоба¹⁴

Соціальну природу Бога і внутрішню любов видно у вченні про Трійцю. Бог - Який є любов - створив людину з соціальною природою і необхідністю в любові. У Буття 3:8 говориться, що «почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок». Це передбачає, що Адам і Єва насолоджувалися товариством і спілкуванням з Богом, можливо, щодня.

Бог також забезпечував людське спілкування і любов особливим і потаємним чином. Перш ніж Він створив Єву, Він сказав: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього» (Буття 2:18). Потім він створив Єву з ребра, взятого у Адама (Буття 2:21-24), – факт, який Ісус використовував в своїх дискусіях з фарисеями, щоб захистити святість шлюбу і близькість любові в шлюбних відносинах (Матвія 19:4-6, Марка 10:6-8).¹⁵

Висновок

Коли Бог створив рослини і тварин, Він зробив їх «за родом своїм» (фраза зустрічається десять разів в Буття 1:11-25). Коли Він створив Адама, Він створив його за родом Божим - за образом і подобою Бога (Дії 17:28). Після гріхопадіння людина була створена за образом (Буття 9:6, 1 Коринтян 11:7) і подобою (Якова 3:9) Божою. Однак цей образ був спаплюжений повстанням людини під час гріхопадіння, і всі аспекти образу Бога були заплямовані. 

Проте ці аспекти були досконалі в Господі Ісусі Христі, який був і є «образом невидимого Бога» (Кол 1:15) і «образом істоти» Бога (Євреїв 1:3), як на землі, так і на Небесах.

Апостол Павло каже, що ми перетворюємося або оновлюємося в образ Божий в пізнанні Його і що цей образ створений «в праведності й святості правди» (Колосян 3:10, Ефесян 4:24). Це не те, що природна людина може здійснити своїми силами, але це є результатом нашого «прийняття Христа» в вірі та покаянні (Івана 1:12, Галатів 2:20). Це відбувається Святим Духом (Титу 3:5, Римлян 8:28-29), який має свою обитель в дітях Бога (1 Коринтян 3:1, 6:19). «Бог довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Петра 3:9).