Кожен, хто хоч раз бачив мавп або спостерігав за ними в зоопарку, не міг не помітити їхню схожість з людьми. Для порівняння, ведмеді з зоопарку зовсім не схожі на людей, чого не скажеш про мавп. 

Тим не менше, ведмеді – теплокровні ссавці і, таким чином, більш схожі на людей, ніж такі холоднокровні рептилії, як алігатори. Однак алігатори мають лапи і легені, а тому більше схожі на людей, ніж риби. Але навіть риба має кісткові хребці і відтак більше схожа на людину, ніж комахи. Проте навіть організм комах складається з багатьох спеціалізованих клітин і, таким чином, комахи більш схожі на людину, ніж бактерії. 

Зрештою, усім живим організмам, включаючи бактерій, притаманний однаковий по своїй суті тип молекул. Цей тип є життєво необхідним фактором самого життя і має загальний механізм генетичного коду для відтворення певного виду.

ОЧЕВИДНО, ЩО ІСНУЄ ЯКАСЬ СПІЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ЯКА ОБ'ЄДНУЄ УСЕ ЖИВЕ

Зрозуміло, що якась спільна характеристика об’єднує усе живе. У допитливої людини логічно виникне питання, чому це так. Більше 130 років тому, ще до появи теорії Дарвіна, більшість вчених вважали, що основна спільність усіх живих істот – доказ творіння єдиного Творця. Основоположникам практично усіх галузей науки здавалося цілком розумним те, що Бог використовував схожі основні принципи для створення різних видів тварин. Зрештою, навіть дизайнери, будівельники та художники, як правило, проявляють характерний лише їм підхід у всьому, що вони створюють і будують.

Існує декілька можливих причин того, чому представники однієї групи тварин більш схожі між собою в межах групи, ніж в порівнянні з представниками інших груп. 

Логічно, що тварини, які живуть у подібних умовах та харчуються подібної їжею, мають подібні структурні та навіть хімічні особливості. Наприклад, тварини, які живуть та переміщуються по суші, мають певний набір подібних особливостей, що зумовлені природним рельєфом нашої планети. Тварини, які живуть та плавають у воді, мають певні подібні особливості, які забезпечують можливість пересування та харчування у водному середовищі. Літаючі тварини мають інші подібні особливості, зумовлені чіткими природніми вимогами до польоту. 

Точно так само, створені людиною машини, призначені для виконання подібного типу задач мають спільні особливості, незважаючи на безліч їхніх відмінностей. Давайте подивимось, які види транспорту розроблено людиною. 

Більшість транспортних засобів, що переміщаються по суші, від роликових ковзанів до вантажних поїздів, відносяться до одного класу на основі такої подібності, як наявність коліс. Транспортні засоби, що рухаються по воді, від каноє до великого броньованого військового корабля, відносяться до одного класу на основі такої подібності, як здатність триматись на плаву. Транспортні засоби, які літають в повітрі, від дельтапланів до космічних кораблів, відносяться до одного класу на основі такої подібності, як здатність підійматись в повітря і літати.

Сьогодні еволюціоністи наполягають на тій думці, що основна схожість усіх тварин, включаючи людину, і наша здатність класифікувати їх та поділяти на групи, є переконливим доказом прогресивної еволюції від спільного предка. Вони наполягають на тому, що жодного іншого розумного пояснення такої подібності просто не існує. Еволюціоністи також стверджують, що ступінь подібності між двома тваринами свідчить про ступінь їх еволюційної "спорідненості", тобто, наскільки далеко від спільного предка вони знаходяться в еволюційному ланцюгу. 

Наприклад, еволюціоністи цілком переконані в тому, що подібність між мавпами та людьми доводить, що вони еволюціонували від спільного мавпоподібного предка «лише» 2 або 3 мільйони років тому. Для порівняння, вони стверджують, що наша «спорідненість» з «родичами-комахами» менша. 

Свого часу на виставці під назвою «Живий світ» в зоопарку Сент-Луїса мав місце незвичайний експонат. Цим експонатом була тарілка з мухами і табличка з надписом: «630 мільйонів років тому люди та мухи мали спільного предка». Цей гіпотетичний «спільний предок» ніколи не був ідентифікований, оскільки не існує бодай найменших доказів того, як він виглядав, і що він взагалі існував!

Віра в те, що подібність між тваринами можна зрозуміти лише з точки зору еволюції, є найбільш фундаментальною аксіомою еволюції. 

Майже всі аргументи на користь еволюції залежать від неї. Еволюціоністи не вважають, що їм слід доводити своє твердження про те, що подібність обов'язково означає наявність спільного еволюційного походження. Вони це лише припускають. Насправді, еволюціоністи ніколи не ставлять під сумнів еволюцію і ніколи не досліджують те, чи є еволюція вигадкою, чи правдою. Вони швидше задумуються над питанням, яка тварина в яку еволюціонувала, а їхня відповідь зазвичай ґрунтується на подібності між тваринами! 

Жоден вчений ніколи не отримає фінансування від державних або приватних джерел, щоб провести дослідження і дізнатись, чи дійсно еволюція мала місце в історії світу, чи ні. 

Еволюціоніст Річард Лікі звернувся до Національного географічного товариства з проханням про фінансування його дослідження на тему пошуків мавпоподібних предків людей, а не для того, щоб дослідити, чи дійсно людина походить від мавпи. Цікавим є той факт, що, коли товариство виділило кошти на це дослідження, Лікі отримав наступне попередження: 

«Якщо ти не знайдеш нічого, то можеш більше ніколи не розраховувати на нашу підтримку». 

Отримавши «гарну» мотивацію, вже невдовзі Лікі знайшов 40 екземплярів «людського предка» австралопітека (назва якого, доречі, означає «південна мавпа»!) Більшість еволюціоністів переконані до смерті, що ця мавпоподібна істота перетворилася на людину, оскільки існує сумнівна схожість її та людських зубів і тазових кісток. 

Можливо, ви чули історію одного еволюціоніста, який розкопав скам'янілу частину щелепи мавпи та швидко заявив, що вона належить предку людини. Він був в такому захваті від знахідки, що сказав: 

«Я б цього не помітив, якби сам не вірив у це».

Одна з проблем рівняння «подібність = аксіома еволюційного походження» полягає в тому, що еволюціоністи ігнорують цю подібність, якщо вона не вписується в їхній еволюційний сценарій. Є багато прикладів чудових подібностей між тваринами, яких еволюціоністи вважають далекими родичами. Наприклад, око кальмарів неймовірно схоже на людське око. Іноді практично все тіло і навіть поведінка тварин очевидно подібні, але еволюціоністи все одно стверджують, що тісних зв’язків тут немає! 

Наприклад, багато австралійських сумчастих мають вражаючу схожість з деякими північноамериканськими плацентарними ссавцями. Миші, кроти, кролики, вовки та борсуки можуть бути як сумчастими так і плацентарними ссавцями. Існує навіть доказ того, що колись існували шаблезубі тигри або смілодони, які були одночасно представниками сумчастих і плацентарних! 

Проте еволюціоністи не визнають сумчастих та плацентарних ссавців близькими родичами, оскільки їхні механізми розмноження відрізняються. Еволюціоністи вважають, що первісні предки сумчастих і плацентарних ссавців розвинулись від гіпотетичного спільного предка близько 120 мільйонів років тому, і з тих пір вони розвивалися окремо ще задовго до того, як з'явилися миші, кроти, кролики, вовки та борсуки. Як же тоді можливо те, що серед представників цих двох окремих ліній існують настільки подібні тварини?

Неймовірно, але еволюціоністи примітивно пояснюють таку дивовижну подібність. На їхню думку, це наслідок віддаленого зв'язку. Цим вони натякають «конвергентну еволюцію». Конвергентна еволюція – це не спостережний і непояснений процес, під час якого дві дуже різні тварини самостійно перетворюються на дві дуже схожі тварини в результаті дивовижної низки незліченних позитивних мутаційних збігів, які тривали понад десятки мільйонів років! Здається, деякі люди будуть вірити будь-чому при умові, що про це не йдеться в Біблії.

Дата публікації: 15.07.2017