Це був звичайний полудень в 11-му класі, коли я порпався в шкільній бібліотеці в пошуках книги для читання. Зазвичай я переглядав щонайменше п’ять книг на тиждень, і, оскільки це був мій третій рік у цій школі, вибір почав трохи вичерпуватися, коли я зняв з полиці стару книгу в твердій обкладинці. Назва була «Зірки належать нам» Андре Нортона. До того часу, як я дочитав книгу, я просто зійшов з розуму від бажання читати ще більше наукової фантастики й почав поглинати кожну книгу цього жанру, яка потрапляла мені до рук.

Особливість хорошої науково-фантастичної історії полягає в тому, що вона має відкривати нові горизонти для уяви, не змушуючи при цьому читача миритися з абсурдними речами. Дивовижно, але наукова фантастика, як хороша, так і погана, проникла в сучасну науку настільки, що для багатьох людей різниця між науковою діяльністю й творчою оповіддю стала розмитою. Я вже обговорював експериментальну науку, яка може бути доволі достовірною та є джерелом усіх технологічних і медичних досягнень, якими ми користуємося сьогодні. Я також розглядав науку, засновану на умовиводах, як добру, так і не дуже. Тепер я збираюся розглянути третю категорію сучасної науки, яку я називаю «фантастичною наукою», де наукова фантастика часто плутається з наукою.

Хороша наукова фантастика в сучасній науці

Наші спостереження за Всесвітом, а також наші знання в галузі теоретичної фізики показують, що Всесвіт, здається, фантастично точно налаштований для підтримання життя. Сер Роджер Пенроуз, наприклад, підрахував, що ймовірність отримання будь-якого Всесвіту, здатного підтримувати життя, становить приблизно 1 до 10^(10¹²³).¹ Шанси того, що ваш сусід по вулиці виграє всі лотереї в Північній Америці цього тижня й щотижня протягом наступних десяти років, значно вищі.

Один мій товариш працює в лотерейній комісії й розважав мене розповідями про те, як вони виявляють шахрайство в лотереях. Їхній основний принцип роботи полягає в тому, що чим менш ймовірний виграш, тим більша ймовірність того, що в лотерейну систему втрутився розумний інтелект. Отже, висновок щодо Всесвіту інтуїтивно очевидний – за Всесвітом стоїть розумний інтелект, який спроєктував його параметри так, щоб він підтримував життя.

«Якщо не віриш в Бога, тобі краще вірити в мультивсесвіт»

Однак на сучасну науку сильно впливає саєнтизм – філософське переконання, що наука пояснює все.² Це атеїзм, замаскований під лабораторний халат. В результаті ідея про те, що за Всесвітом стоїть розум, просто не розглядається, якими б переконливими не були наукові докази. Існує лише один інший спосіб, за якого події з такою приголомшливо низькою ймовірністю могли б відбутися: має існувати майже нескінченна кількість всесвітів. Фантастично малоймовірні події були б звичайними у мультивсесвіті, що містить майже нескінченну кількість можливостей. Як заявляє космолог Бернард Карр: «Якщо ви не хочете Бога, вам краще мати мультивсесвіт».³

Мультивсесвіт – річ доволі зручна, адже вона дозволяє нам пояснити що завгодно, яким би неймовірним це не було. Свиня вагою 130 кг могла б самовільно сформуватися з молекул, що дрейфують в атмосфері на висоті 600 м над землею, впасти на землю, розтрощити вашу нову Tesla, а ми могли б просто послатися на мультивсесвіт. Наприклад, еволюційний біолог Юджин Кунін зазначає, що ймовірність розвитку реплікації РНК для зародження життя настільки мала, що навряд чи це могло статися будь-де у Всесвіті за всю його історію до цього моменту. Його рішенням є нескінченна кількість всесвітів.⁴ Таким чином, навіть щось настільки неймовірне, як реплікація РНК, стає «неминучим».

Мультивсесвіт – зручна річ

Мультивсесвіт, схоже, є для сучасної науки «богом прогалин»: якщо щось надто неймовірне, якщо у нас немає природного пояснення – особливо якщо обставини, здається, вказують на Бога, – тоді це, значить, зробив мультивсесвіт. Цікаво ось що: пропонується існування нескінченної кількості невидимих, неперевірюваних сутностей, щоб уникнути лише одного Невидимого Розуму, який стоїть за Всесвітом і якого саєнтизм має заперечувати за будь-яку ціну. В цьому місці можна згадати бритву Оккама.

Хоча фізик-теоретик Андрій Лінде визнає можливість того, що точне налаштування Всесвіту може бути результатом того, що Бог створив космос для життя, він, схоже, віддає перевагу ідеї, що «багато всесвітів – це логічна можливість».³ Однак, як зазначає математик Джордж Елліс, «аргумент мультивсесвіту – це обґрунтована філософська пропозиція, але, оскільки її неможливо перевірити, вона не повністю вписується в наукову парадигму».⁵

«Філософські гіпотези», «логічна можливість»: усе це – матеріал для хорошої наукової фантастики. Джордж Елліс та Джо Сілк стверджують, що, оскільки ці філософські або логічні можливості неможливо перевірити, їх не слід плутати з наукою. Вони становлять загрозу цілісності фізики.⁶ На думку теоретичного фізика Сабіни Госсенфельдер, щодо неперевірюваних припущень «постемпірична наука – це оксюморон», і вона пропонує називати це «математичною філософією».⁷ Фізик Марк Б’юкенен дещо менш поблажливий у своїй думці, що спекуляції про мультивсесвіт переходять межу і стають фантастикою. Він пише:

«Математики-авторитети, здається, цілком задоволені, навіть раді, звертатися до нескінченної кількості інших всесвітів як до механізмів пояснення того, що ми бачимо у нашому власному Всесвіті. В певному сенсі ентузіасти мультивсесвіту здійснюють "стрибок віри", не менший, ніж стрибок до віри в Творця».⁸

Я б сказав, що це ще сміливіший висновок, оскільки тут потрібна нескінченна кількість таких сутностей, а не просто один Творець. Суть усього цього не в тому, щоб стверджувати, що теорії мультивсесвіту хибні, а в тому, що вони не можуть вважатися наукою. Математична наукова фантастика – так. Логічна можливість, можливо, за умови, що вони не утворюють зліченну нескінченність всесвітів, що неможливо, як я вже показував. Окрім того, фізик-теоретик Дон Пейдж стверджує, що мультивсесвіт був би сумісний з християнством.⁹

А ось що особливо цікаво: мультивсесвіт – це лише логічна можливість, але надприродна причина природи – це логічна необхідність. Я пояснив це докладніше в іншій статті, але ось короткий підсумок:

1. Причина природи (всієї фізичної реальності, включно з можливими мультивсесвітами) має бути або природною, або неприродною/надприродною.

2. Так само як жінка не може народити саму себе, так і природа не може сама спричинити власне виникнення.

3. Отже, причина природи має бути неприродною/надприродною.

Погана наукова фантастика

Погана наукова фантастика містить абсурдні моменти, які настільки неймовірно малоймовірні, що фактично псують усю історію. Коли Чарльз Дарвін вперше висунув свою теорію спільного походження в середині XIX століття, вона була справді захопливою й заслуговувала на увагу. Однак в міру накопичення даних експериментальної та спостережної науки ми дізналися про молекулярні машини, побудовані з певних білкових структур, про молекулярні комп’ютери, які обчислюють долю клітин відповідно до різних сигнальних шляхів,¹⁰ і, як висловився Крейг Вентер:

«Усі відомі нам живі клітини на цій планеті є біологічними машинами, керованими "програмним забезпеченням ДНК", що складаються з сотень тисяч білкових роботів, запрограмованих ДНК».¹¹

Навіть якщо використовувати найоптимістичніші, надзвичайно завищені верхні межі ймовірності того, що сліпа й бездумна природа зможе закодувати цифрову інформацію для тисяч функціональних білків, необхідних для роботи клітини, включно з потрібними молекулярними машинами, ці ймовірності настільки мізерно малі, що якщо Юджин Кунін вважав, що для пояснення походження трансляції РНК нам потрібна нескінченна кількість всесвітів, то це ніщо порівняно зі створенням і запуском в роботу цілої клітини. То які ж можливі пояснення ми маємо?

Одне з пояснень полягає в тому, що за кодування цифрової інформації, необхідної для повного різноманіття життя, відповідає «раціональний агент».¹² Це експериментальний, спостережуваний факт, що розумні люди можуть писати програмне забезпечення того типу, про який згадував вище Вентер. Однак саєнтизм, зі своїм впливом на сучасну науку, повинен відкинути це, якими б незаперечними не були спостережні докази.

Інше пояснення полягає в тому, щоб послатися на майже нескінченну кількість всесвітів, але, за винятком Куніна, ті, хто будь-що дотримується дарвінізму, не поспішають обирати цей варіант. Таким чином, ми залишаємося з абсурдно малоймовірною історією про те, що сліпі й бездумні природні процеси, не маючи розуму, спроєктували «програмне забезпечення ДНК», яке лежить в основі молекулярних машин, створили, не маючи плану, все різноманіття життя й сліпо спрямовували весь цей процес. В результаті маємо приклад поганої наукової фантастики, яка настільки глибоко вкорінилася в сучасній науці, що ми змушені відкласти недовіру до того, що в будь-якій іншій сфері було б абсурдною фантазією.

То в чому ж рішення? Воно полягає, як я пропонував раніше, у вилученні з науки хибних умовиводів, де ймовірність індуктивного висновку, виходячи з даних, настільки мізерна, що ми не можемо раціонально виправдати цей крок. По-друге, коли доводиться обирати між єдиним Невидимим Розумом або нескінченною кількістю невидимих всесвітів, пам’ятайте про бритву Оккама.