Один з моїх літніх підробітків у студентські роки – це робота польовим асистентом у геолога, який займався картуванням нікелевого поясу на півночі Канади для провінційної геологічної служби. На кілька днів до нас приєднався інший геолог, і я слухав, як вони обговорювали, що могло статися, щоб сформувалися деякі з гірських структур, які ми спостерігали. Вони не завжди погоджувалися один з одним. На основі одних і тих самих спостережень вони робили різні висновки. Вони не могли «відмотати час назад» і заново провести експеримент. Надто багато можливих змінних, що охоплюють тисячі квадратних кілометрів геологічних процесів, призвели до спостережуваних результатів. Тому вони могли робити висновки лише на основі логічних міркувань.

Формування висновків, що виходять за межі того, що ми можемо відтворити експериментально, становить дуже велику частину сучасної науки. Цю галузь науки можна назвати інференційною наукою [англ. inference – логічний висновок, припущення]. Ми починаємо зі спостережень або інших експериментальних результатів, щоб зробити висновок, який сам по собі ми не можемо експериментально довести. Ми можемо лише сказати, що, виходячи з наявних даних, є вагомі підстави вважати, що він може бути правильним.

Найпоширеніший тип логічних висновків, що використовується в сучасній науці, – це індуктивний. У цьому випадку ймовірність висновку, виходячи з наявних даних, є достатньо високою, щоб вважати такий висновок обґрунтованим. Саме в цій сфері науки часто виникає напруження між наукою та вірою – не через самі експериментальні результати, а через індуктивні висновки, які ми не можемо відтворити.

Отже, що може піти не так?

Як науковець, я часто відчуваю розчарування через наївну віру в науку, яку бачу серед широкої публіки, включно з християнськими лідерами, у їхньому мовчазному припущенні, що інтерпретації та висновки науки є остаточним арбітром в тому, як ми маємо розуміти Біблію. Вони виходять з того, що якщо виникає напруження, то саме Біблія повинна займати оборонну позицію. Насправді наука не є більш захищеною від слабкостей людської природи, ніж чиїсь тлумачення Писання. З наступних причин наукові висновки мають піддаватися такому ж критичному аналізу, як і будь-яка інша система переконань.

A. Відсутність підзвітності

Як я вже писав, «викривлені стимули» – такі як конкуренція за фінансування, академічний престиж і тиск публікуватися – призвели до кризи відтворюваності в науці, особливо в біологічних науках, де більшість рецензованих статей неможливо відтворити. Якщо це відбувається в експериментальній науці, де методи й результати публікуються, щоб інші могли спробувати їх відтворити, забезпечуючи тим самим високий рівень можливої підзвітності, то які наслідки це має для інференційних висновків, які неможливо відтворити, але при цьому ті самі «викривлені стимули» продовжують діяти?

У деяких галузях, таких як судова експертиза, індуктивні висновки часто перевіряються в суді, тому рівень підзвітності є доволі високим. В багатьох інших сферах дані та експериментальна база настільки сильні, що висновки є досить надійними. Однак існують і такі галузі, де є значно більше простору для «творчих» інтерпретацій, оскільки відомо, що рівень підзвітності буде невисоким. Наприклад, як писав біолог Остін Х’юз:

«Останніми роками наукова література з еволюційної біології виявилася переповненою надмірними твердженнями про позитивний добір, що ґрунтуються виключно на обчислювальному аналізі... Цей величезний потік псевдодарвінського галасу справді завдав шкоди довірі до еволюційної біології як науки».

Суть в тому, що нам слід бути дуже й дуже обережними, приймаючи індуктивні висновки, які ми не можемо перевірити шляхом експериментального відтворення, особливо коли йдеться про наративи – навіть витончені обчислювальні – щодо походження життя та великомасштабної еволюції організмів.

Б. Індуктивні стрибки на основі мізерних або неіснуючих ймовірностей

Раціональне обґрунтування індуктивного висновку полягає у ймовірності того, що він є істинним, з огляду на наявні дані. В судовій експертизі часто буває так, що докази настільки переконливі, що ймовірність істинності висновку дуже висока. Однак в еволюційній біології висновки інколи робляться за відсутності достатніх даних навіть для обчислення ймовірності або попри ймовірність, настільки мізерну, що робити індуктивний висновок було б нераціонально.

Приклад №1: Сценарії походження життя

Еволюційний біолог Юджин Кунін (Eugene Koonin) стверджував, що ймовірність виникнення реплікації РНК настільки мала, що ми не можемо очікувати її появи будь-де у Всесвіті. Проте сучасна наука вже прийняла наперед заданий висновок про те, що сліпі й несвідомі природні процеси створили життя. Нагадаємо, що обґрунтованість індуктивного висновку залежить від його ймовірності з огляду на наявні дані. Вкрай мала ймовірність реплікації РНК показує, що такий висновок позбавлений раціонального обґрунтування, принаймні із врахуванням наявних даних.

Приклад №2: Спільне походження від однієї клітини

Сучасна наука твердо дотримується переконання, що якщо нам вдасться запустити виникнення життя, то великомасштабна еволюція є неминучою, приводячи до величезного різноманіття форм життя, яке ми спостерігаємо сьогодні. Це потребувало б виникнення тисяч різних родин білків через сліпі та несвідомі процеси. В еволюційній біології існує багато креативних гіпотез, що описують, як це могло б статися. Ба більше, деякі вважають це неминучим. Однак реальні дані говорять про протилежне. Наразі я беру участь в проєкті, який використовує реальні дані про родини білків для оцінки ймовірностей виникнення різних білків через сліпі природні процеси. Як приклад я візьму родину білків, відому як RecA, яка є необхідною для всього життя. Я використав 9 170 послідовностей RecA, щоб оцінити вкрай верхню межу ймовірності її отримання без будь-якого розумного втручання. Дані показують, що вона допускає в середньому 16 амінокислот на позицію. Якщо приписати всім амінокислотам однакову ймовірність (що є надзвичайно щедрим припущенням), ми отримуємо граничну верхню оцінку ймовірності отримання будь-якої послідовності RecA як 1 шанс із 10 з наступними 28 нулями. Більш реалістична оцінка на основі даних, ймовірно, ближча до 1 шансу із 10 з наступними 237 нулями.

Це лише одна родина білків. Повний спектр біологічного життя потребує тисяч унікальних родин білків.

Ймовірність того, що неймовірне щастя трапиться тисячі разів поспіль, настільки близька до нуля, що не існує раціональних підстав для індуктивного висновку про те, що великомасштабна еволюція могла б відбутися під дією сліпого та несвідомого «годинникаря» природних процесів.

Словом, надійність індуктивного висновку базується на ймовірності або правдоподібності із врахуванням наявних даних. Отже, висновок про те, що інформація для виникнення життя й для тисяч необхідних білкових родин виникла завдяки сліпому та несвідомому «годинникарю», є настільки неймовірним, що навіть не може вважатися раціональним індуктивним висновком. То чому ж сучасна наука довіряє висновку, який розум вважає цілком необґрунтованим? Відповідь полягає у впливі саєнтизму на висновки (інференційну науку).

В. Саєнтизм

Саєнтизм – це віра в те, що наука пояснює все. Це вимагає апріорного виключення існування розуму, який стоїть за походженням й різноманіттям життя. Натомість усе повинно мати природне пояснення, навіть якщо його неможливо експериментально відтворити й немає раціонального обґрунтування індуктивного висновку. Особливо проблематичним є те, що, так само як жінка не може народити саму себе, логічно неможливо, щоб природний світ мав природне походження. Логіка диктує, що походження природи є неприродним, як я вже показував. Вплив наукового саєнтизму на науку призводить до «війни проти науки». По суті, саєнтизм – це атеїзм в лабораторному халаті. Це філософська позиція, яка надмірно вплинула на в іншому добру науку. В результаті наука змушена робити висновки ще до того, як експерименти взагалі проведені, а висновки, які демонструють дані, не мають ані найменшої ймовірності бути надійними. Не дивно, що більша частина напруження між вірою та наукою виникає саме через подібні висновки, продиктовані саєнтизмом.

Г. Ігнорування фальсифікації ключових передбачень

Оскільки так багато висновків в сучасній науці ґрунтуються на індуктивних міркуваннях щодо результатів, які неможливо довести експериментально, фальсифікованість відіграє важливу роль. Вона показує, чи рухаємося ми хибним шляхом. Дуже погана наука зосереджується лише на позитивному підтвердженні теорії, ігноруючи експериментальні та спостережні дані, які її спростовують.

Ключовим передбаченням дарвінської теорії спільного походження, наприклад, є те, що функціональна генетична інформація збільшується через процеси мутацій, вставок і делецій. Однак експериментальна наука послідовно спростовує це передбачення. Насправді кількість шкідливих мутацій перевищує кількість корисних, що в підсумку веде до поступового руйнування геномів живих організмів. Ми спостерігаємо це, наприклад, у бактерій, у плодової мушки та в людини. В цьому випадку філософська прихильність саєнтизму до ідеї спільного походження відкидає реальні експериментальні результати, які суперечать цьому переконанню, тому що згідно з саєнтизмом заздалегідь зроблений висновок має вважатися істинним, навіть якщо експериментальна наука спростовує ключове передбачення. Віра саєнтизму в дарвінське спільне походження через сліпі й беззмістовні процеси, як дехто може сказати, «надто велика, щоб зазнати невдачі».

Д. Індуктивні висновки, підтримані словами на кшталт «немає даних»

Мій науковий керівник уважно перевіряв статтю, яку я збирався подати до публікації, коли помітив речення в моєму висновку зі словом «передбачає». Він запитав, чи є у мене дані, що це підтверджують. Я відповів, що ні – це був лише висновок. «Тоді прибери це», – сказав він. Слово «передбачає» використовувалося замість достатніх даних.

Слова та вирази на кшталт «немає даних» широко поширені в дарвінській літературі, що стосується сценаріїв походження життя та спільного походження через беззмістовні процеси. Наприклад, в короткій двосторінковій статті «Походження найпершого виду й початок дарвінської еволюції» (The origin of the very first species and the start of Darwinian evolution) я нарахував усього 28 слів і виразів «немає даних», зокрема: «ймовірно», «можливо», «мабуть», «могло б», «в певний момент», «можливий сценарій», «могло би бути», «видається можливим», «з часом», «дослідники вважають» тощо.

Головна ідея тут полягає в тому, щоб почати шукати та розпізнавати слова на кшталт «немає даних» у статтях і публікаціях, де робляться висновки. Коли ви їх бачите, ви спостерігаєте перехід від науки до наукової фантастики, а не до висновків, обґрунтованих даними, й до хорошої науки.

Висновок

З позитивного боку, в індуктивній науці є багато дуже надійного, за умови, що індуктивні «стрибки» невеликі, а дані, що підтверджують ці висновки, є достатньо вагомими, щоб зробити їх дуже ймовірними. Однак чим більший «стрибок» й чим більше індуктивних кроків потрібно для досягнення висновку, тим більш скептично ми повинні до нього ставитися. Міркування про історію Всесвіту й життя можуть вимагати великої кількості висновків – деяких обґрунтованих, а деяких ні, не кажучи вже про величезні індуктивні «стрибки».

Не дивно, що багато з найбільших суперечностей між вірою в Біблію й довірою до науки виникають саме там, де індуктивні висновки містять найбільші й найчисленніші «стрибки», особливо в обговореннях і статтях про походження та різноманіття життя через сліпі природні процеси. У нас є вагомі підстави переглянути, скільки довіри слід надавати певним науковим висновкам. Необхідно критично ставити під сумнів поточні суперечності між вірою й деякими сумнівними висновками, які значною мірою піддаються впливу наукового догматизму (саєнтизму) та згаданих «викривлених стимулів». В сучасній науці є багато надійних, гідних довіри висновків, але є й такі, яким зовсім не слід довіряти. Завдання полягає в тому, щоб розрізняти ці два типи.