Геофізик Саманта Хансен та її колеги, можливо, щойно зміцнили докази на користь катастрофічної тектоніки плит (КТП), провідної теоретичної моделі для пояснення Потопу Буття.¹ Майже 40 років тому вчений-креаціоніст й геофізик доктор Джон Баумгарднер припустив, що все дно допотопного океану мало бути швидко зануреним у мантію Землі під час катастрофічного Потопу:^{2 3}

«Розміщення початку Потопу на кордоні докембрію й кембрію передбачає, що під час і після Потопу мали відбутися різкі тектонічні зміни, включно з розпадом суперконтиненту Пангея, субдукцією всієї домезозойської океанічної літосфери, формуванням та охолодженням всієї сучасної океанічної літосфери».⁴ (виділення додано)

Багато хто дізнався про тектоніку плит або дрейф континентів ще в школі. Сьогодні нове морське дно поступово формується в міру того, як гарячий розплавлений матеріал з'являється на серединно-океанічних хребтах, де плити розсуваються, а давніше морське дно втягується в мантію Землі в зонах субдукції, причому все це відбувається з дуже низькою швидкістю. Однак доктор Баумгарднер зазначив, що за певних умов ці процеси можуть відбуватися з величезною швидкістю, й він стверджує, що саме так і було під час Потопу Буття.⁵

Через свій світогляд уніформісти ігнорують в своїх теоріях і моделях експериментальні дані про те, що силікатні породи можуть слабшати в мільярди й більше разів за тих рівнів напруження зсуву, які можуть виникати в земній мантії. В результаті такої стрімкої субдукції швидко формується нове океанічне дно. Оскільки це гаряче океанічне дно має плавучість, воно піднімається й виштовхує на континенти величезну кількість морської води, викликаючи катастрофічні повені глобального масштабу. Однак в міру охолодження нова океанічна кора ущільнюється, що призводить до зменшення висоти океанічного дна й дає змогу водам стікати з континентів.⁷ Окрім того, тепліші океани й вулкани, пов'язані зі швидкою субдукцією, стали б головними тригерами для післяпотопного льодовикового періоду.⁸

У 1994 році Баумгарднер зазначив, що вражаючі геофізичні свідчення того, що океанське дно було не так давно занурене в мантію, існують сьогодні поблизу основи мантії:

«Що стосується долі допотопного морського дна, то в глобальних сейсмічних томографічних моделях є сильна підтримка спостережуваного холодного, щільного матеріалу поблизу основи нижньої мантії в поясі, що оточує сучасний Тихий океан. Така просторова картина узгоджується з субдукцією великих ділянок морського дна на краях конфігурації континентів, відомої як Пангея».⁵

Очевидна низька температура субдукованих плит в основі мантії сьогодні є аргументом на користь того, що субдукція сталася в зовсім недавньому минулому.⁶ Останні дослідження лише підтверджують раніше зроблений висновок, заснований на дослідженнях, опублікованих минулого року,⁹ що залишки стародавнього океанічного дна справді присутні в нижній мантії Південної півкулі прямо над зовнішнім ядром:

«На карті геологічної будови під Південною півкулею Землі з найвищою роздільною здатністю виявлено те, про що ми раніше не знали: давнє океанічне дно, яке може огинати ядро».¹

Дослідник-креаціоніст Девід Коппедж в своєму «Словнику Дарвіна» зазначає, що еволюціоністи мають дратуючу звичку неявно включати креаціоністів, коли стверджують, що «ми» здивовані результатами, які суперечать еволюційним очікуванням, в той час як насправді здивовані тільки еволюціоністи, а не креаціоністи.¹⁰

Геофізики можуть зробити висновок про склад Землі за тим, як хвилі землетрусів поширюються її надрами. Звукові хвилі рухаються особливо повільно в ділянках, званих зонами наднизьких швидкостей (ЗНШ). Хансен та її колеги виявили «аномальні» зони наднизьких швидкостей в глибокій мантії над межею ядра й мантії (МЯМ). Товщина цих ЗНШ становила від кількох кілометрів до кількох десятків кілометрів:

«На думку дослідників, ці ЗНШ, найімовірніше, являють собою океанічну кору, поховану протягом мільйонів років... Важко робити припущення про типи й рух гірських порід на підставі руху сейсмічних хвиль, й дослідники не виключають інших варіантів. Однак гіпотеза океанічного дна здається зараз найімовірнішим поясненням цих ЗНШ».¹ (виділення додано)

Така інтерпретація даних є ще одним підтвердженням науки про Створення й катастрофічної тектоніки плит (КТП). Читачам, які бажають дізнатися більше про КТП, рекомендується ознайомитися з популярними статтями на цю тему, що зберігаються на сайті ICR.org, а також з технічними роботами д-ра Баумгарднера, які зберігаються на його особистому сайті (www.globalflood.org).