Дехто з нас, можливо, пам'ятає, як на уроках природознавства в старших класах школи спостерігали за рухом одноклітинного Paramecium у водному середовищі. Вони пересуваються за допомогою численних коротких придатків, званих війками. Ці крихітні структури у величезній кількості (109/см² і більше) присутні на поверхні клітин, що вистилають наші дихальні шляхи. Війки ефективно виводять з легень слиз, що містить бактерії й пил. Вони також розташовані вздовж яйцепроводу й призначені для переміщення вторинних ооцитів (яйцеклітин) в напрямку до матки.

Тепер дослідники з Університетського коледжу Лондона (UCL) створили першу в світі ілюстрацію молекулярного механізму, що змушує війки рухатися.¹ Зокрема, «рух війок генерується аксонемою – молекулярною машиною, яка складається з мікротрубочок, моторів динеїну, які живляться АТФ, та регуляторних комплексів», – повідомляється в статті Walton et al. у журналі Nature.²

Аксонема знаходиться всередині війок та джгутиків, що зустрічаються в еукаріотів.

«Розмір і складність аксонеми досі не давали змоги створити її атомну модель, що перешкоджало спробам зрозуміти її функціонування. Використовуючи останні досягнення в галузі прогнозування структури за допомогою штучного інтелекту та кріоелектронної мікроскопії (кріо-ЕМ), ми визначили структуру 96-нм модульних повторів аксонем [розташування структурних компонентів (повторів) з періодичністю в 96 нм – прим.перекл.] із джгутиків водорості Chlamydomonas reinhardtii та війок дихальних шляхів людини».²

Як і багато інших функцій структур в нашому організмі, ми вважаємо само собою зрозумілим, наскільки ефективно Творець створив ці крихітні двигуни. UCL News пише: «В здорових дихальних шляхах ця складна структура жорстко контролюється, молекули точно розташовані так, що війки рухаються ритмічно, хвилеподібно, близько мільйона разів на день».¹ Як саме це відбувається? Автори дослідження в Nature не змогли не описати роботу аксонеми в чітко механічних термінах.

«Створені нами атомні моделі дають змогу зрозуміти збереження й спеціалізацію аксонем, взаємозв'язок між динеїнами та їхніми регуляторами, а також механізми, що підтримують періодичність аксонем. Корельовані конформаційні зміни механорегуляторних комплексів й пов'язаних з ними аксонемальних динеїнових двигунів забезпечують механізм регуляції циліарної рухливості давно передбачуваним шляхом механотрансдукції».²

В клітинній біології механотрансдукція являє собою складний механізм, за допомогою якого клітини перетворюють механічні стимули на електрохімічну активність за допомогою іонних каналів із ворітним механізмом. Це нове відкриття не тільки розкриває деякі наносекрети дихальних шляхів людини й те, як вишукано спроєктував їх Творець, а й показує, що мутації призводять до дисфункції аксонеми, викликаючи захворювання.

Як вже неодноразово зазначалося, еволюційна філософія загальмувала наукові дослідження:^{3 4} «[колись] їх вважали просто пережитком еволюції, війки насправді необхідні для роботи багатьох органів тіла. В міру того як дослідники все більше дізнаються про роль війок у розвитку захворювань, вони починають приділяти цій колись ігнорованій органелі набагато більше уваги».⁵

Одним із таких захворювань є первинна циліарна дискінезія (ПЦД), що трапляється приблизно в одного з 20 тис. осіб. При цьому захворюванні порушується очищення слизу війками, що призводить до хронічних респіраторних інфекцій. «Команда дослідників виявила, що в людей з ПЦД війки рухаються неправильно через відсутність ключових елементів структури аксонеми, спричинену генетичними мутаціями».¹

«Окрім війок людини, дослідники вивчили будову аксонеми одноклітинної водорості Chlamydomonas reinhardtii, яка використовує для плавання два хвостових виступи на своїй поверхні. Незважаючи на те, що їх розділяє понад 1 млрд років еволюції, хвости водоростей мають структурну схожість із війками дихальних шляхів людини, що підкреслює важливість аксонеми в ході еволюції».¹

Ніякого «1 млрд років еволюції», звісно, не існує,¹ хіба що в уяві еволюціоніста. І водорості, і війки дихальних шляхів людини мають подібну будову аксонем, оскільки аксонеми призначені Творцем для молекулярно-механічного руху. Творець знав, яка конструкція найкраще підходить для цієї функції, й тому помістив її в обидва місця. Це не означає, що у них спільний неіснуючий предок, а означає, що у них спільний Творець.