Скам’янілості

Статті / Палеонтологія / Скам’янілості / Раптова поява крилатих комах /

Раптова поява крилатих комах

Це – Lithomantis varius, велика викопна комаха з кам'яновугільного (намюрського) кар'єру Хаген-Ворхалле в Німеччині, який є одним із найдавніших викопних місцезнаходжень крилатих комах й датується приблизно 318 млн років тому. Lithomantis належить до ряду крилатих комах Palaeodictyoptera, який існував тільки в палеозойську еру.

Крила комах являють собою надзвичайно складні структури, добре пристосовані для виконання функцій органів польоту. Вони мають віялоподібну пластинчасту структуру для надання стійкості поверхні крила; окрім того, вони мають складне жилкування крила; крило також має сенсорні волоски; основа крила має дуже складне розташування зчленованих пластин, які дають змогу здійснювати складні рухи, що забезпечуються відповідною м'язовою та нервовою системою.

Згідно з дарвінізмом, еволюція такої системи, безумовно, вимагала б безлічі проміжних стадій, які привели б до появи цього чудового опорно-рухового апарату шляхом накопичення безлічі дрібних змін протягом тривалого періоду часу. Оскільки палеонтологи виявили тисячі викопних комах палеозойської ери, ми, безсумнівно, також знайшли принаймні кілька таких перехідних форм в еволюції крил комах!? Хоча б одну? Ні, жодної.

Найдавніші викопні крилаті комахи належать до ряду Palaeodictoptera (наприклад, Delitzschala) та до ряду велетентських бабок Meganisoptera, тому вони вже були обладнані повним апаратом крил. Немає жодної перехідної форми, тож провідний підручник з еволюції комах, написаний Грімальді та Енгелем (2005: 160), визнав:

«Комаха, еквівалентна археоптериксу, залишається невловимою, але безумовно існувала».

Очевидно, диво інженерної думки – крила комах – з'явилося раптово, а не поступово, що незрозуміло для некерованої еволюції, але цілком очікувано для Розумного задуму.

Читайте Креацентр Планета Земля в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх новин.

Подібні матеріали

15.01.2021

Все-таки створення?

Жоден вчений не спостерігав появи клітини з неорганічних матеріалів за рахунок випадкових процесів. Спадкова послідовність життя може мати місце тільки за рахунок породження живими істотами нового покоління живих істот. Не будучи креаціоністом, Керкат (Gerald Allan Kerkut) – відомий британський зоолог і фізіолог, написав знаменну книгу («The Implications of Evolution» – «Наслідки еволюції»), яка викриває слабкості й помилки традиційного набору доказів на користь еволюції. На закінчення книги він говорить: «Існує теорія про те, що всі форми життя на землі походять від єдиного предка, який свого часу з'явився з неживої матерії. Цю теорію можна назвати «Загальною теорією еволюції». Дані, наведені на її доказ, недостатні для того, щоб вважати її чимось більш серйозним, ніж робоча гіпотеза. Між робочою гіпотезою й доведеним науковим фактом, безумовно, існує величезна різниця. Якщо філософські погляди людини дозволяють їй прийняти еволюцію в якості робочої гіпотези, то їй необхідно сприймати цю теорію тільки на рівні гіпотези, й не примушувати всіх інших приймати її, як встановлений факт».

arrow-up