Ще з давніх часів вчені помітили, що різноманітні істоти можуть мати дуже подібні риси. Подібності є функціональними або аналогічними, наприклад, крила у різних типів тварин. Подібності є і структурні (гомологічні), наприклад, скелети кінцівок різних типів тварин теж мають подібну будову. 

Біологи до Дарвіна зводили такі схожості до існування певного «архетипу». Сам термін «архетип» можна трактувати по-різному: це може бути ідея, задум Творця чи якась гіпотетична «першотварина». 

Дарвін звів цю подібність до ідеї «спільного предка», з якого шляхом успадкування з повільними і невеликими змінами протягом тривалих періодів часу з’явилася уся різноманітність живих істот. Дарвін вважав, що всіх істот, включаючи людей, можна графічно внести в одну схему «походження життя» — так зване «еволюційне дерево». Це дерево призначене показати еволюцію від простіших форм життя до складніших.

Сьогодні практично всі підручники з біології вчать, що подібності якраз свідчать на користь еволюції від спільного предка. Але давайте подивимось на це з іншого боку. Насправді, таку схему можна створити для будь-якого творіння людських рук – міст, будинків, транспорту, одягу, станків, ручних інструментів чи комп’ютерів. Список можна продовжувати.

«Еволюція автомобіля»: від парового двигуна до новітніх механізмів, що працюють на водневому паливі

Всі ці окремі категорії речей мають подібності як функціональні, так і структурні. І ми всі прекрасно розуміємо, що якраз схожість елементів будови даних предметів є свідоцтвом наявності одного спільного конструктора. Подібність тут ми трактуємо, як побічний продукт розумного задуму. 

Отже, на цьому простому прикладі ми бачимо, що власне віра в еволюцію чи створення є основою того, як інтерпретуються (пояснюються) факти. І це залежить від світогляду інтерпретатора. Звідси й витікають усі подальші наслідки.