Чи дійсно змія говорила з Євою?

Коли ми читаємо історію про спокусу Єви та гріхопадіння людства в третьому розділі книги Буття, ми знайомимося з такою істотою, як змій. Що це була за істота? Чи був це змій в прямому сенсі цього слова? Деякі люди, намагаючись трактувати цю історію, як чисто символічну або алегоричну, аргументують свою позицію тим, що тварини не вміють розмовляти. Так чим або, може, ким був той, хто використовував звірине тіло, щоб не просто поговорити з Євою, а запропонувати їй не послухатися всемогутнього Бога?

При вивченні Писання головне правило для трактування тих місць, які нам не до кінця зрозумілі, полягає в тому, щоб інтерпретувати Писання Писанням: важливо бачити, що на цю ж тему говорять інші вірші в Біблії.

Що ще сказано в Біблії про це? Давайте поглянемо докладніше і дізнаємось, хто такий «змій».

Що сказав Ісус? 

 «Ваш батько диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він був душогуб споконвіку, та в правді не встояв, бо правди немає в ньому. Як говорить неправду, то говорить своє, бо він брехун і батько брехні». (Івана 8:44).

На яку подію «на початку», де мали місце бути брехня та вбивства, посилався Ісус?

Звичайно ж, спокуса Єви: вона була на початку і є першою описаною подією, в якій була замішена Єва після її створення. Змій обманув Єву, коли сказав: «ви не помрете», і це був перший описаний у Біблії обман; тому звання «батько брехні» підходить на роль точного опису персони, яка обдурила Єву.

Метью Генрі, біблійний коментатор XVIII століття, пише:

 «Він (сатана) є найбільшим розповсюджувачем брехні всякого роду. Він — брехун, і всі його спокуси засновані на тому, що він називає добре — поганим, а погане — хорошим і обіцяє свободу в гріху».¹

За спровоковані змієм події було покарання, яке було спрямоване не тільки на нього, Адама й Єву, а й на все людство. Говорячи про «вбивцю», Ісус, звичайно ж, мав на увазі й спокусника Єви в тому числі.

Таким чином, дії змія узгоджуються з втіленням всього того, що Ісус приписував «дияволу» в (Івана 8:44). Крім того, в записаній історії немає іншої події, яка підходила б краще під опис диявола, ніж історія про спокусу змієм, записана в третьому розділі Буття.

Також на зв'язок між змієм в Буття 3 і сатаною (дияволом) вказує Об’явлення 12:9:

 «І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься дияволом і сатаною, що зводить в оману всесвіт, скинутий на землю, та янголи його скинуті з ним.»

Також Об’явлення 20:2:

 «І схопив він змія, вужа стародавнього, що є диявол і сатана, і зв'язав його на тисячу років»

Слово «сатана» перекладається з грецької як «противник»; слово «диявол» означає «наклепник». Таким Біблія передає образ змія: який обмовляє Бога перед людьми, та людей перед Богом — противник обох сторін.²

Впізнавши змія 

Так чи був змій сатаною? Хоча Біблія й каже нам, що «сам сатана приймає вид янгола світла» (2 Коринтян 11:14), історія не дає нам приводу думати, що в Едемському саду сатана приймав образ, відмінний від описаного в Буття 3. Богослов Генрі К. Тіссен коментує:

«Змій не є ні образним описом сатани, ні самим сатаною у вигляді змії. Справжній змій був маріонеткою в руках сатани. Це видно з опису рептилії в Буття 3:1 і прокляття, сказаного на неї в Буття 3:14 «... ти будеш ходити на череві твоєму, й порох ти їстимеш у всі дні твого життя».³

З Біблії нам відомо: перед тим, як Юда зрадив Ісуса, «сатана увійшов в нього» (Івана 13:26-27). Таким чином, за певних умов демони можуть перебувати в тілах людей і тварин — наприклад, коли Ісус вигнав легіон демонів із людини, які потім, увійшовши у стадо свиней, кинулися з крутого схилу в море (Марка 5:1-3). Не буде перебільшенням вважати, що сатана в тій ситуації міг використовувати тіло конкретного змія, здійснюючи свій підступний план, і спокусити Єву до гріха.

Повинно бути очевидно, що зводити висловлювання про змія до евфемізмів — наприклад, називати його «уособленням зла» чи стверджувати, що вся ця історія — «міф» або «теологічна поезія» — безпідставно. Біблія представляє цей епізод як особисту зустріч між Євою та сатаною, описуючи її такою ж реальною, як і зустріч між Христом і сатаною в пустелі. Ідентифікація змія, як сатани, викликає додаткові питання, наприклад — чи може сатана говорити вголос?

Сатана який говорить? 

Коли сатана спокушав Ісуса, він робив це за допомогою мови. Ісус відповів йому так, що між ними відбувся діалог записаний в Матвія 4:1-11, а також в Луки 4:1-13, хоча нам нічого не сказано про те, яке обличчя мав сатана в цей раз.

Описана в книзі Джона Буньяна «Подорож Пілігрима» бесіда Християнина та його боротьба з Аполліоном не дивна для багатьох християн, у яких були подібні духовні переживання. Кажуть, що одного разу в Мартіна Лютера був конфлікт із сатаною й це було настільки реально, що він навіть жбурнув у нього чорнильницю.

Що стосується спокуси Єви, християнський письменник і доповідач Дж. Освальд Сандерс пише:

«Передбачається, що, як розмова ослиці Валаама була Божественним дивом, так розмова змія з Євою була диявольським дивом»⁴

Як з'явився сатана?

Бог вирішив не розповідати нам детально про походження та відступ сатани.⁵ З Біблії ми дізнаємося, що він є начальником занепалих янголів (яких називають демонами або бісами) і є великим противником Бога та людини (Йов 1:6-12,2:1-6; 1 Петра 5:8).

Його падіння сталося через його непомірну гординю (1 Тимофія 3:6). Вважається, що ця подія мала відбутися після шостого дня створення, коли Бог побачив все, що Він зробив і воно «було добре вельми» (Буття 1:31), але до гріхопадіння людини, записаного в третьому розділі Буття. Що стосується його нинішньої обителі, то невірно думати про сатану як про «правителя пекла», оскільки Біблія не дає на це прямої вказівки. 

Навіть навпаки: Ісус назвав його «князем світу цього» (Івана 12:31: 14:30; 16:11), і Біблія також називає його «богом віку цього» (2 Коринтян 4:4) і «князем, що панує в повітрі» (Ефесян 2:2). Про сатану йдеться як про того, хто «простує по землі» (Йова 2:2; 1 Петра 5:8), а також, як про «піднебесного духа злоби» (Еф 6:11-12).

Чому Бог створив істоту, яку ми тепер називаємо сатаною? 

П: Якщо Бог знав, що сатана⁶ й деякі інші янголи та, нарешті, Адам і Єва повстануть проти Нього, то чому тоді Він «перервав» вічність і взагалі вирішив все це створити?

В: Коротка відповідь проста — ми не знаємо. Однак ми все ж можемо сказати дещо з цього приводу:

1. Бог дозволив гріху існувати, і Він приступив до створення, хоча міг знати наперед, яка буде природа гріха та як гріх вплине на Його творіння, й знав, що Йому доведеться зробити, щоб врятувати нас від гріха.
2. Бог вирішив перемогти гріх назавжди. Це не означає, що Бог допустив зло, щоб принести добро — скоріше, Бог дозволив злу мати місце з інших причин.
3. Бог вирішив зробити порятунок від гріха доступним. Це Він зробив на підставі пролитої крові Його Сина, Господа Ісуса Христа (Євреїв 9:14; 1 Петра 1:18-19; 1 Івана 1:7).
4. Бог вирішив знищити справи диявола (1 Івана 3:8) і проявити Свою праведність за допомогою суду й покарання нечестивих. (Дії 17:31; Об'явлення 20:10-15).
5. Бог вирішив створити з віруючих людей «Тіло», відоме, як Церква. «Тіло», яке б складалося б як з юдеїв, так і з язичників; яке було б назване «Нареченою Христа» (2 Коринтян 11:2; Об’явлення 19:7). Ці люди будуть ділитися Божою славою, як діти Божі, названі спадкоємцями Бога та співспадкоємцями Христа, й вони будуть царювати з ним на віки віків (Римлян 8:16-17; Об'явлення 22:5).

У зв'язку з цим Бог у Біблії робить запрошення. У ньому написано:

«І Дух і наречена говорять: Прийди! І той хто чує, хай каже прийди! І хто прагне, хай прийде, й хто хоче, хай воду життя бере дарма». (Об’явлення 22:17).