Зелено-блакитна сойка показує, що біблійний «рід» ширший, ніж вид і навіть рід (в біологічному сенсі), а здатність до схрещування свідчить про те, що вони не розходилися мільйони років тому.

Вчені були здивовані, коли власник будинку повідомив про незвичайний вид сойки. Птах виявився гібридом. Гібридизація відбувається, коли два різні види схрещуються. В цьому випадку гібрид був результатом схрещування самки паї зеленої (Cyanocorax yncas, також відомої як перуанська сойка) [назва «пая» походить від іспанського слова paya, що використовується для деяких американських сойок – прим. перекл.] і самця блакитної сизойки (Cyanocitta cristata).¹ Ці дві сойки належать не просто до різних «видів», але й до різних родів. Парування, очевидно, відбулося в дикій природі; відомо, що ареали обох видів уже деякий час розширювалися й зрештою почали перетинатися. Раніше вони рідко, якщо взагалі коли-небудь, контактували.

Блакитна сизойка by Travis Maher (ML578309451) Cornell Lab of Ornithology, Macaulay Library | Пая зелена by Dan O'Brien (ML390361871) Cornell Lab of Ornithology, Macaulay Library | Гібридна зелено-блакитна сойка by Brian R. Stokes Створений рід > «вид»

Біблійний «рід» включає всіх, хто походить від одного виду, створеного Богом в Тиждень Створення. Біблійні креаціоністи, як до, так і після Дарвіна, вказували, що «рід» з Книги Буття зазвичай представлений сьогодні ширшою групою, ніж «вид». Одним з ключових доказів є гібридизація. Якщо дві істоти можуть схрещуватися або обидві можуть схрещуватися з однією й тією самою третьою істотою, то вони належать до одного й того самого роду. Однак якщо дві істоти не можуть схрещуватися, це все ж не виключає їхньої належності до одного роду – їхня нездатність до схрещування може пояснюватися іншими причинами.

Ця блакитно-зелена сойка – далеко не перший приклад гібридів між різними родами. Так, наприклад, вольфін – це плідний гібрид між несправжньою косаткою (Pseudorca crassidens) та самкою афаліни (Tursiops truncatus). За визначенням, плідний гібрид вказує на те, що його батьки належать до одного й того самого «біологічного виду».

Обидва ці приклади показують, що «рід» в багатьох випадках відповідає щонайменше наступному вищому таксономічному рівню – родині. Обидві сойки належать до родини птахів Corvidae, до якої входять круки, ворони та сороки. Всередині Corvidae існують й інші міжродові гібриди, тому це можна назвати «воронячим родом».² Іноді гібриди можуть виникати навіть між видами, які не належать до однієї й тієї самої «родини», що показує, що в таких випадках «рід» може перебувати на ще вищому рівні. Ця непослідовність пов’язана не з визначенням «роду», а зі створеною людиною системою класифікації.

Спростування критиків ковчега

Критики ковчега часто безвідповідально «завантажують» ковчег мільйонами «видів». Однак «родів» значно менше. Окрім того, більшість з цих мільйонів – це комахи або морські істоти, тоді як обов’язковими пасажирами ковчега були лише наземні хребетні.

Якщо рід = вид, то пасажирів-тварин, ймовірно, було близько 60 000. Ковчег міг вмістити понад 100 000 тварин розміром з вівцю, а більшість тварин значно менші. Але якщо рід = рід (в біологічному сенсі, genus), тоді тварин було б лише близько 16 000. Як пояснювалося вище, в більшості випадків рід = родина, що означає, що на борту перебувало б лише близько 2 000 тварин.

Докази молодого віку Землі

Дослідники також були здивовані, тому що передбачається, що ці дві сойки походять від свого останнього спільного предка (LUCA) понад 7 млн років тому. У сойок дуже короткий цикл поколінь: вони відкладають яйця приблизно у віці одного року. За 7 млн років минуло б кілька мільйонів поколінь. (Для порівняння, передбачуваний останній спільний предок шимпанзе й людини нібито жив близько 6 млн років тому, а у приматів набагато триваліший цикл поколінь.) Отже, мало б відбутися безліч змін, які перешкоджали б такій взаємній плідності.

Наприклад, існує кілька поширених процесів, під час яких гени перебудовуються в хромосомах, таких як інверсії та транслокації. Це означає, що під час процесу, який передує заплідненню, вони не зможуть правильно вибудуватися навпроти відповідних генів іншого з батьків. В результаті ембріон не сформується.

Окрім того, мутації, які відбуваються часто, нерідко призводять до того, що гени від різних батьків не «працюють» спільно (так звані несумісності Добжанського-Мюллера, DMI [модель розв'язує головну загадку Дарвіна: як генетичні мутації можуть призвести до появи гібридної стерильності або нежиттєздатності, якщо природний добір зазвичай знищує шкідливі мутації на самому початку – прим. перекл.]). Нарешті, за такий тривалий час регуляція генів з високою ймовірністю мала б суттєво розійтися. Це означає, що деякі «головні перемикачі» вмикання та вимикання генів змінилися в одного або в обох батьків. Будь-який гібридний ембріон, який все ж сформувався би попри всі інші перешкоди, не зміг би нормально розвиватися, тому що гени кожного з батьків активувалися би в неправильний час.

Таким чином, цей гібрид розглядається як свідчення того, що блакитна та зелена сойки розійшлися набагато пізніше – наприклад, після Потопу Буття близько 4 500 років тому.