Втрата польоту не є еволюцією.

Малюнок 1. Пастушок білогорлий (Dryolimnas cuvieri)В недавній роботі, присвяченій птаху під назвою пастушок білогорлий (Dryolimnas cuvieri, мал. 1), були наведені докази неодноразової втрати польоту цього літаючого виду на декількох невеликих островах в південно-західній частині Індійського океану поблизу островів Мадагаскар і Майотта протягом приблизно 340 000 років.¹ Це призвело до появи на цих островах кількох підвидів, що не літають, перелічених в таблиці 1.

Один із них, підвид Dryolimnas cuvieri subsp. aldabranus, що проживає на атолі Альдабра (острівний риф) Сейшельських островів, є останнім нелітаючим пастушком, що залишився в Індійському океані. 

Викопні свідчення вказують на те, що раніше на цьому острові вимерли пастушки, що не літають, а потім знову з'явився практично ідентичний нелітаючий вид. Це сталося внаслідок того, що на острів прибула більша кількість літаючих пастушків, які потім знову втратили здатність до польоту. Дослідники визнають, що це сталося «за 20 000 років або менше» – мить з погляду еволюції.²

Особливістю цієї групи птахів є те, що втрата здатності до польоту, очевидно, відбувалася кілька разів, до того ж швидко. Специфічні умови для цього включають відсутність як наземних хижаків, так і конкуренції за їжу.

Втрата польоту – це не еволюція!

Автори цієї статті стверджують, що втрата здатності літати «еволюціонувала» кілька разів.¹

Але незважаючи на такі описи, це не можна вважати демонстрацією еволюції. Нездатність літати – це втрата, а не надбання. Не відбувається розвитку нових структур, як це було б необхідно, коли б істоти, що літають, походили б від нелітаючих; швидше, функцію втрачено.

Коли літаючі птахи вперше прибули на відносно малонаселений острів, на них не було тиску, а отже, їм не треба було злітати, щоб рятуватися від хижаків. Тому особини зі змінами, що усувають політ, не піддавалися добору, оскільки втрата здатності літати не заважала цим птахам знаходити їжу.

Окрім того, відомо, що втрата польоту як у птахів, так і в комах частіше зустрічається на невеликих вітряних островах. В таких умовах ті, хто зазнає змін, що усувають політ, фактично мають селективну перевагу перед літаючими особинами.

Літаючі птахи з більшою ймовірністю можуть бути віднесені ураганами й ніколи не повернутися, через що вони не зможуть передати свої гени, які відповідають за політ.³ Окрім того, в істот, що не літають, немає додаткових енергетичних витрат на підтримку м'язів та нервів, необхідних для крил, здатних до польоту.

Це випадок деволюції, а не еволюції. Фактична генерація нової інформації в генах (й пов'язаних з ними структур), відповідальних за політ, ніколи не спостерігалася і не демонструвалася. Більше того, швидкість втрати польоту цих птахів суперечить поширеному уявленню про те, що для значних біологічних змін необхідні мільйони років.⁴

Таблиця 1. Список літаючих та нелітаючих видів пастушків в південно-західній частині Індійського океану