Дон Баттен розмовляє з генетиком рослин Джоном Сенфордом

Доктор Сенфорд: «Будучи новим доцентом, я відповідав за поліпшення сільськогосподарських культур. Я займався традиційною селекцією плодових культур й добре вивчив силу генетичного добору та обмежений діапазон змін, які можливі під час селекції. Незабаром я став займатися дослідженнями в галузі генної інженерії рослин. В той час існувало безліч генів, які здавалися потенційно корисними в культурних рослинах, але не було методу доставки цих генів у геном рослини. Не існувало "технології трансформації".

Я вивчив безліч варіантів доставки генів, перш ніж ми з моїм колегою Едом Вольфом (також із Корнелла) дійшли до ідеї запускати ДНК в клітини, проникаючи таким чином через клітинні стінки та мембрани. Це поклало початок захопливому періоду наукових досліджень, в яких взяло участь багато вчених з Корнелла та інших університетів. За сім років концепція «генної гармати» пройшла шлях від сміховинної та божевільної ідеї до надзвичайно ефективної системи доставки генів. Майже всі перші трансгенні культури були трансформовані за допомогою генної гармати – особливо кукурудза та соя. Більша частина сучасних трансгенних культур була отримана за допомогою нашої генної гармати».

«Генна гармата була для мене лише однією з багатьох галузей досліджень. Але саме ці дослідження відкрили для мене двері, забезпечивши визнання й фінансові ресурси».

«Я дивлюся на успіх генної гармати як на особливе благословення, що проклало шлях до моєї теперішньої роботи, яку я вважаю набагато більш значущою».

Зміна поглядів

Доктор Сенфорд був еволюціоністом, але змінив свою думку:

«Я був повністю переконаний в еволюції. Це була моя релігія, вона визначала мої погляди на все, була моєю системою цінностей й причиною мого існування. Пізніше я став вірити в Бога, але це не сильно змінило мої інтелектуальніДоктор Сенфорд був одним із вчених, які розробили «генну гармату». Вона вистрілює гени в клітини рослин й зробила революцію в генній інженерії та селекції рослин. погляди на походження. Однак ще пізніше, коли я почав особисто пізнавати Ісуса й підкорятися Йому, я почав кардинально змінюватися – в усіх відношеннях. Це стосувалося і мого розуму, й того, як я сприймав науку та історію. Я б не сказав, що наука привела мене до Господа (як це роблять деякі). Швидше, я б сказав, що Ісус відкрив мені очі на Його творіння – я був сліпий, і поступово я прозрів. Звучить просто, але це був повільний й болісний процес. Я все ще бачу «ніби у дзеркалі, у загадці» [1 Кор. 13:12]. Але я бачу набагато більше, ніж раніше!

На особистому рівні це був час духовного пробудження, але в професійному плані я залишався "в шафі". Я не відчував, що зможу захистити свою віру в академічному середовищі. Тому я відчув необхідність тимчасово піти з академічного середовища та інституційної науки через напругу, яку я відчував у цьому відношенні, й величезну потенційну ворожість, яку я відчував з боку моїх колег.

Я думаю, що академічне середовище дуже вороже до самої ідеї живого й активного Бога, що робить майже неможливим для істинного християнина відчувати себе відкритим або бажаним гостем. Мені потрібно було відсторонитися від академічного середовища, щоб розібратися у своїх переконаннях й зрозуміти, чому я їх дотримуюся. Зараз я відчуваю, що доріс до того рівня, коли можу повернутися в інституційне академічне середовище (тією мірою, якою мене не виключать), не поступаючись своїми основними християнськими переконаннями».

Чи важлива еволюція для науки?

Я запитав Джона, що він думає про необхідність еволюції для проведення біологічних досліджень.

Майже всі перші трансгенні культури були трансформовані за допомогою генної гармати – особливо кукурудза й соя.«Інституціональна наука систематично «еволюціонізувала» всі аспекти людського мислення. Всупереч поширеній думці, це сталося не тому, що еволюція посідає центральне місце в усьому людському розумінні, а скоріше завдяки переважно політичному та ідеологічному процесу. Отже, в нинішньому інтелектуальному кліматі відкидання еволюційної теорії виглядає як відкидання самої науки. Це абсолютно перевернуте уявлення.

Аксіоматичне твердження, яке часто повторюють біологи, говорить: "Ніщо не має сенсу в біології, окрім як у світлі еволюції". Однак ніщо не може бути далі від істини! Я вважаю, що, за винятком ідеології, істина прямо протилежна: "Ніщо не має сенсу в біології, окрім як у світлі дизайну".

Ми не можемо пояснити, як могла "еволюціонувати" та чи інша біологічна система, але ми бачимо, що практично все, на що ми дивимося, має незвичайний дизайн, що лежить в основі.

Я не знаю жодного виду оперативної науки (інформатика, транспорт, медицина, сільське господарство, інженерія тощо), яка б виграла від еволюційної теорії. Але після факту реальні досягнення в науці систематично отримують еволюційний розвиток. Це відображає повсюдну політизацію науки».

Дарвінська еволюція неможлива

Джон пояснив, як мутації, які нібито забезпечують нову генетичну інформацію, що робить можливою еволюцію, не справляються з цим завданням:

«Мутації – це помилки обробки тексту в інструкції з експлуатації клітини. Мутації систематично руйнують генетичну інформацію – так само, як помилки в текстовому редакторі руйнують письмову інформацію. Хоча існують рідкісні корисні мутації (як і рідкісні корисні помилки в написанні слів),¹ шкідливі мутації перевершують їх за кількістю – можливо, мільйон до одного. Тому, навіть якщо допустити корисні мутації, чистий ефект мутацій в переважній більшості випадків згубний. Що більше мутацій, то менше інформації. Це фундаментальний принцип мутаційного процесу».

Чи допомагає добір?

Доктор Сенфорд: «Добір дійсно допомагає. Добір позбавляє гірших мутацій. Це уповільнює мутаційне виродження.

Окрім того, дуже рідко виникають корисні мутації, які чинять достатній вплив, щоб їх можна було відібрати – це призводить до адаптивних змін або певного ступеня тонкого налаштування. Це також допомагає уповільнити дегенерацію. Але добір усуває лише дуже малу частину поганих мутацій. Переважна більшість поганих мутацій неухильно накопичується, будучи надто малопомітними, щоб істотно вплинути на їхнє збереження. З іншого боку, майже всі корисні мутації (тією мірою, якою вони трапляються) не схильні до селективного процесу, оскільки вони незмінно викликають лише крихітне збільшення біологічної функціональності.

Таким чином, більшість корисних властивостей дрейфує з популяції і втрачається – навіть за наявності інтенсивного добору. В зв'язку з цим постає запитання: оскільки більшість нуклеотидів [літер ДНК], що несуть інформацію, роблять нескінченно малий внесок у геном, як вони туди потрапили і як вони там залишаються протягом «глибокого часу»?

Добір уповільнює мутаційне виродження, але навіть не починає його зупиняти. Тому навіть за інтенсивного добору еволюція йде не в той бік – до вимирання!»

Доктор Сенфорд написав книгу «Генетична ентропія й таємниця геному» (Genetic Entropy and the Mystery of the Genome)

«Моя остання книга стала результатом багатьох років інтенсивного вивчення. У ній я повністю переоцінив усе, що, як мені здавалося, я знав про еволюційно-генетичну теорію. В ній систематично розглядаються проблеми, що лежать в основі класичної неодарвінської теорії. Суть в тому, що дарвінська теорія не працює на всіх рівнях. Вона не працює тому, що: 1) мутації виникають швидше, ніж добір може їх усунути; 2) мутації в переважній більшості випадків надто тонкі, щоб бути такими, які можна «відбирати»; 3) «біологічний шум» й «виживання найсильніших» пригнічують добір; 4) погані мутації фізично пов'язані з хорошими мутаціями,² тож їх неможливо розділити під час успадкування (щоб позбутися поганих й зберегти хороші). В результаті всі вищі геноми повинні явно вироджуватися. Саме цього ми й очікували у світлі Святого Письма після Потопу, й це узгоджується зі зниженням тривалості життя після Потопу, про яке йдеться в Біблії.

Проблема генетичної ентропії (всі геноми вироджуються) є вагомим доказом того, що життя й людство мають бути молодими. Генетична ентропія, ймовірно, також є фундаментальним механізмом, що пояснює процес вимирання. Вимирання в минулому та в сьогоденні найкраще пояснюються не з точки зору зміни довкілля, а з точки зору накопичення мутацій. Все це узгоджується з чудовим початком, молодою Землею й Землею, що гине, яка «як той одяг, постаріє» (Євр. 1:11). Тільки дотик Творця може зробити все новим.

Всі проблеми еволюційної теорії, викладені в книзі «Генетична ентропія й таємниця геному», тепер строго доведені за допомогою чисельного моделювання. Ми зробили це за допомогою «Mendel's Accountant» (програма кількісного прямого генетичного моделювання – прим. перекл.), найсучаснішого комп'ютерного аналітичного інструменту для генетичних систем. П'ятеро вчених – Джон Баумгарднер, Вес Брюер, Пол Гібсон, Волтер РеМайн і я – розробили цей інструмент. Ми повідомили про ці нові результати у двох світських публікаціях й незабаром їх обговорюватимуть у другій книзі «Генетична ентропія й Mendel's Accountant»».

Доктор Сенфорд також бачить великий потенціал для дослідників-креаціоністів:

«Існує відчайдушна необхідність в більшій кількості дослідників-креаціоністів. Поля "пополовіли й достигли до жнив", але працівників дуже мало [Іоанн 4]. Хоча існують тисячі вчених та інженерів, які вірять у створення, проводиться дуже мало оригінальних досліджень, які суттєво впливають на розвиток науки про створення. Основні схеми фінансування, ідеологічні передумови та ідеологічні фільтри гарантують, що майже всі дослідження пов'язані зі створенням не будуть вітатися. Яскраві вчені, які мислять незалежно, відчайдушно потребують того, щоб плисти проти течії, критично вивчаючи всі дарвінські припущення й самостійно аналізуючи необроблені дані. Навіть якщо я виявив, що «первинна аксіома» еволюції (тобто мутація плюс добір призвели до виникнення всіх вищих життєвих функцій) явно помилкова, є безліч інших "священних корів", які чекають, коли їх повалять з трону.

Я вірю, що Господь каже: "Кого Мені послати?"»