Всесвітній потоп та льодниковий період
Креацентр > Статті > Всесвітній потоп та льодниковий період > Швидке утворення сталактитів

Швидке утворення сталактитів

Ці дивовижні кам'яні «бурульки», які ви бачите звисаючими зі стелі вапнякових печер, називаються сталактити. А ті вапняні нарости, що піднімаються догори, які ви бачите на дні печер, це сталагміти. Коли вони стикаються, то утворюють сталагнат. Пластинчасті шаруваті відкладення на стінах або дні печери називаються шаруватими відкладеннями вуглекислого кальцію.

Незважаючи на поширену думку, що ці фантастичні утворення є продуктом активності підземних вод протягом десятків тисяч або навіть більше років,1 існує безліч доказів того, що при певних умовах вони можуть утворюватися дуже швидко. Наприклад, Секвоєві печери в південній частині Чаттануга в Веллі Хед (Valley Head), у штаті Алабама, є тим місцем, де ці утворення ростуть дуже швидко. Директор печер, Кларк Байєрс (Clark Byers), зацементував перед деякими сталактитами прозору пластикову панель у квітні 1977 року для того, щоб перешкоджати туристам ламати їх. Менш ніж через 10 років сталактити виросли приблизно на 25 сантиметрів. На стелі печери можна побачити сліди тварин, копалини багатьох морських мешканців, а також копалини птаха, схожого на курку. В інтерв'ю у 1985 році директор Байєрс зробив заяву про те, що, на його думку, ці скам'янілі останки тварин є свідченням Ноєвого потопу.

Отже, як же швидко можуть утворюватися сталактити і сталагміти?

Печера кажанів

У жовтні 1953 року в журналі «National Geographic» була надрукована фотографія кажана, який упав на сталагміт у відомих Карлсбадських печерах, штат Нью Мехіко, і вріс у нього. Сталагміт ріс так швидко, що зміг зберегти кажана до того, як тварина почала розкладатися.2

Багато сантиметрові сталактити іноді можна побачити під сучасними мостами і в тунелях. Деякі сталактити швидко утворилися в тунелі гори Ракун, трохи західніше Чаттануга, штат Теннессі. Тунель був проритий через вапнякову гірську породу в 1977 році, щоб була можливість побудувати електростанцію. Вода з турбонасосів заводу розчинила вапняк і швидко утворила сталактити.

У «Храмі Ваала» у 1954 році в австралійських печерах Дженолан в Новому Південному Уельсі під постійно активним сталактитом була розміщена пляшка з-під лимонаду. Протягом наступних 33 років навколо пляшки утворився шар кальциту товщиною приблизно три міліметри. Така ж кількість відкладень утворилося з часу відкриття в 1932 році печери Риббон в Дженоланській печерної системі. На цей раз через область шаруватих відкладень вуглекислого кальцію були прокладені магістралі. Вода, яка стікала зі стін цих зрізів протягом останніх 55 років, призвела до утворення відкладень.

На фотографії, зробленій у лютому 1968, видно завісу із сталактитів, що ростуть з основи стелі під Меморіалом Лінкольна у Вашингтоні. За останні 45 років, з тих піряк в 1923 році був побудований пам'ятник, деякі зі сталактитів досягли довжини в півтора метра.3

У Дженоланських печерах і багатьох інших місцях можна зустріти сталактити і сталагміти, які ростуть зі споруд, побудованих людиною. Як і Меморіал Лінкольна, Дженоланські структури містять цементний розчин, що володіє високою проникністю, завдяки чому ці утворення ростуть швидко. Однак виросли утворення досить рихлими і крихкими.

Повільне зростання?

Звичайно, сучасна швидкість росту сталактитів і сталагмітів у багатьох печерах досить повільна. Але навіть у таких печерах швидкість зростання не обов'язково завжди була такою. Печери і їхні формації в тропічних зонах ростуть набагато швидше, ніж ті ж формації в більш помірних зонах, тому що в тропіках річна кількість опадів вища. Але крім явно невідомої швидкості капання води в минулому, на швидкість росту впливають і багато інших чинників.

Сталактити можуть і ростуть швидко. В університеті Темпл, у Філадельфії, штат Пенсільванія, сталактити ростуть на цементних вертикальних уступах між Андерсен Холом (Anderson Hall) університету і Гледфелтер Холом (Gladfelter Hall). Прямо під сталактитами ростуть кілька сталагмітів. Незважаючи на те, що їхня висота досягає всього декількох сантиметрів, вони всі утворилися з тих пір, як були побудовані цементні сходи в травні 1973 року.

У Філадельфії можна виявити безліч мостів, у яких ростуть сталактити. Довжина деяких з них становить більше одного фута (30 см), але також були утворені і менші за розміром сталактити. Один із таких мостів був побудований у 1931 році містом Філадельфія і Пенсильванською залізницею, отже, всім цим утворенням менше 56 років.

Формації в гарячих джерелах у Єллоустонському Національному парку штату Вайомінг виростають щороку приблизно на 2,5 см. Існує безліч інших прикладів дощових резервуарів у провінційних областях Австралії, на яких ростуть сталактити.

Висновок

Завдяки тому, що сьогодні стали доступними дані про швидке зростання сталактитів, ми можемо сміливо сказати, що на формування найкрасивіших утворень в печерах світу не обов'язково потрібні незліченні тисячі років. Ці вражаючі утворення могли сформуватися дуже швидко всього за кілька тисяч років. Саме такі тимчасові рамки узгоджуються з думкою про те, що сталактити і сталагміти утворилися під час завершальних етапів всесвітнього Ноєвого потопу, а також після нього.

 

 

 

Автори: Стефан Мейерс і Роберт Дулан

Дата публікації: вересень 1987

Джерело: Creation

 

Переклад:  Тiга В.                                     

Редактор: Недоступ О.

 

 

Посилання та примітки

  1. Encyclopedia Americana, Americana Corporation, Danbury (Connecticut), 1978, Vol. 25, p. 570.
  2. Mason Sutherland, Carlsbad Caverns in Color, National Geographic, October, 1953, p. 442.
  3. John C. Whitcomb, Jr, The World That Perished, Baker Book House, Grand Rapids, Michigan, 1973, pp. 114–115.

 

 

Написати коментар