Палеонтологія
Креацентр > Статті > Палеонтологія > Еволюція китів опускається на нову глибину

Еволюція китів опускається на нову глибину

Перегоцет (Peregocetus). Художня реконструкція. Copyright © 2018. A. Gennari.

Історія еволюції китів – одна з найсмішніших байок про науково непідкріплені спекуляції, які коли-небудь були представлені громадськості. І ось, з часу недавнього відкриття перуанської скам’янілості явно чотириногої сухопутної тварини на ім’я Перегоцет (Peregocetus), якого називають «китом-амфібією», еволюційний міф занурився на ще глибший рівень.¹

Нещодавно знайдена скам'яніла істота могла бути амфібією, оскільки, схоже, у неї були перетинчасті лапи. Вона могла ходити по суші й, можливо, також плавати у воді, як бобри та видри. Якщо для того, щоб стати китом потрібно мати здатності амфібії, то чому б також не назвати видр, ондатр та бобрів «китами»?

Згідно з великою еволюційною історією, кити еволюціонували з наземної істоти розміром з собаку. З плином часу – мільйони років потому – розмір цих істот ненормально збільшувався і, нарешті, це призвело до утворення найбільших тварин, яких коли-небудь знали на Землі – вусатих китів, які досягають 30,5 метрів у довжину.

Окрім величезних відмінностей у розмірах та спеціалізаціях – харчування шляхом фільтрації води й подрібнення їжі зубами – багато конструкцій зустрічаються лише у китів.² ³ ⁴ ⁵ Назвемо лише декілька: кити мають фізичні особливості, які дозволяють унікальне дихання, плавання, глибоке занурення, розмноження, ехолокацію , спілкування, спеціалізоване харчування та багато інших рис, які не зустрічаються в жодному іншому типі морських або наземних істот.

З палеонтологічної точки зору в еволюційній лінії китів досі не вистачає найважливішої умови: доказів. Дослідники-еволюціоністи досі не досягли консенсусу щодо жодної скам’янілої чи живої істоти, яка має проміжні риси між китом й наземною істотою (включаючи напівводних істот, таких як видри). Дослідження, опубліковане в «Current Biology» описує анатомічні особливості, які були використані для того, щоб вписати Перегоцета в придуману категорію предків китів. Цей процес придумування еволюційних категорій сприяє легшому заковтуванню «недалекої» концепції ходячих китів.

Польова група, що працює над блоком кісток (Peregocetus pacificus).

У цьому новому дослідженні автори повністю визнають, що істота ходила по суші й навіть мала невеликі копита. Цитата: «наявність невеликих копит з пласким передньовентральним кінцем на пальцях передніх та задніх ніг свідчить про те, що Перегоцет все ще міг стояти й навіть ходити по суші»¹. Незважаючи на те, що у тварини були копита, автори припустили, що у тварини були перетинчасті лапи й вона плавала, як видра. Збережених м’яких тканин, що вказують на перетинки, виявлено не було, але будова кісток стопи є такою, що це можна було припустити.

Скам’янілі рештки Перегоцета.

Значна частина скелету відсутня, включаючи весь череп, окрім нижньої щелепи. Навіть кінцева частина хвоста істоти була повністю відсутня, але це не завадило художникам-еволюціоністам додати уявний маленький китоподібний дволопатевий хвіст у свої графічні реконструкції!

Все, що залишилось від черепа тварини.

Особливості скам’янілості, яка нібито вказувала на походження китів, мали незначну схожість з іншими так званими скам’янілими «предками китів», званими протоцетидами. Скам'янілості цієї еволюційної категорії не були китами. Натомість вони були ще менш водними тваринами й виглядали як собаки.

Ця еволюційна історія потребує того, що потрібно кожній еволюційній історії: відсутня ланка, скам’янілість з особливостями, що демонструють перехід від вовка до кита. Цей список включає в себе ніздрі, які пристосовані до води, утворення плавників, також нових кісток та м'язів відповідно до них, нових зубів, створення цілком нової репродуктивної системи та інтеграцію нових терморегуляції, очей, вух, датчиків тиску та температури.⁶ Як і всі інші вимерлі або живі земноводні ссавці, Перегоцет не має жодної з цих необхідних перехідних ознак.

Загалом, новини про цю скам’янілість зводяться до еволюційної маячні, що супроводжується вражаючими спекуляціями, породжені уявою. Наскільки наука може показати, кити завжди були китами.




Автори: д-р Браян Томас (Brian Thomas), д-р Джефрі Томкінс (Jeffrey Tomkins)

Джерело: Institute for Creation Research


Посилання:

  1. Lambert, O. et al. 2019. An Amphibious Whale from the Middle Eocene of Peru Reveals Early South Pacific Dispersal of Quadrupedal Cetaceans. Current Biology. 29: 1-8.
  2. Wells, J. 2018. From Bears to Whales: A Difficult Transition. Evolution News and Science Today. Posted on evolutionnews.org July 17, 2018, accessed April 15, 2019.
  3. Tomkins, J. and F. Sherwin. 2018. New Whale Fossil Harpoons Evolution. Creation Science Update. Posted on ICR.org June 22, 2012, accessed April 15, 2019.
  4. Thomas, B. Organ Discovery Shows Why Whales Didn’t Evolve. Creation Science Update. Posted on ICR.org June 22, 2012, accessed May 30, 2018.
  5. Guliuzza, R. G. 2016. Major Evolutionary Blunders: Are Whales and Evolution Joined at the Hip?Acts & Facts. 45 (3): 12-14.
  6. Living Waters. Illustra Media. Segment shown on Youtube: Whale Evolution vs. Population Genetics. Posted on YouTube August 9, 2016, accessed April 15, 2019.

Вас також може зацікавити:

Підпишись на розсилку