«Малюк» – левиця, що не їла м’ясаЗ 1946 по 1955 рік самка африканського лева, яка народилася й виросла в Америці, прожила все своє життя в дев’ять років, жодного разу не вживаючи м’яса.¹

Насправді, власники тварини, Жорж та Маргарет Вестбо,² стривожені повідомленнями вчених про те, що м’ясоїдні тварини не можуть жити без м’яса, доклали всіх зусиль, щоб спробувати переконати свого незвичайного домашнього улюбленця «Малюка» («Little Tyke») перейти на м’ясний раціон. Вони навіть пропонували грошову винагороду кожному, хто зможе придумати м’ясний рецепт, який би сподобався левиці.

Куратор нью-йоркського зоопарку порадив господарям додавати кілька крапель крові в пляшку з молоком для «Малюка». Це мало допомогти привчити тварину до м'яса, але левиця відмовилася пити молоко, навіть якщо додавали лише одну краплю крові.

Більш обізнані експерти серед численних відвідувачів ранчо Вестбо площею 40 гектарів також давали поради, але нічого не спрацювало. Тим часом левиця продовжувала добре рости на щоденному раціоні з вареного зерна, сирих яєць і молока. До чотирьох років вона виросла й важила 160 кг.

Як пише Джордж Вестбо, саме «молодий відвідувач» ранчо Hidden Valley нарешті заспокоїв його, відповівши на питання, як можна переконати левицю їсти м’ясо (вважається, що це важливо для виживання м’ясоїдних тварин):

«Він повернувся, поглянувши на мене серйозними очима, а потім запитав: “Ви не читаєте свою Біблію”? Я зізнався, що не читав її так, як мав би. Він продовжив: “Прочитайте Буття 1:30, і ви отримаєте відповідь”. За першої нагоди я взяв свою Біблію й звернувся до уривка, який він вказав. На свій подив я прочитав такі слова: “І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталося так».

Левиця, яка відвертає голову від м'ясаГосподарі левиці, хоча, мабуть, і не були християнами, були настільки заспокоєні цим, що більше не турбувалися про її відмову їсти м’ясо. Замість цього вони зосередили свою увагу на подальшому вдосконаленні «вегетаріанської»³ дієти тварини, дізнаючись про нові зернові продукти, які можна додати до раціону левиці.

Різноманітні продукти подрібнювали й перемішували разом, поки вони були в сухому стані, потім варили й змішували з молоком та яйцями. Цією сумішшю левицю годували вранці та ввечері, а іноді й опівдні. (Щоб доглядати за її зубами та яснами – оскільки вона рішуче відмовлялася від будь-яких пропозицій гризти кістки – левиці давали гризти важкі гумові чоботи, що загалом тривало близько трьох тижнів).

Левиця не лише вижила на такому раціоні, вона процвітала. Кажуть, що один із «найкращих кураторів зоопарків» Америки якось сказав, що левиця «була найкращим представником свого виду, якого він коли-небудь бачив».

Так само, як і про левицю, Вестбо піклувалися про цілий звіринець інших тварин на своєму ранчо. Велика кількість відвідувачів приходила подивитись на «лева, що живе з ягнятком» – ситуація, схожа на пророцтво з Ісаї 11:6.

Вигляд левиці, яка спокійно живе поруч з вівцями, великою рогатою худобою та павичами, справив глибоке враження на багатьох відвідувачів. Телевізійні кадри⁴ та газетні фотографії левиці також зворушили багатьох людей.

«Малюк» і ягняДехто навіть написав:

«Ніщо не зробило мене щасливішим, ніж ваша фотографія лева та ягняти. Це допомогло мені повірити в Біблію».

Цю ситуацію, що склалася з «Малюком», поряд з окремими випадками про інших м’ясоїдних тварин, які вижили на вегетаріанській дієті,⁵ безумовно, легше пов’язати з історією Буття про тварин, які жили виключно на рослинному раціоні до гріхопадіння Адама.⁶

Спостереження містера Вестбо щодо левиці, яка «щоб привести в порядок свій шлунок, їсть годинами соковиту високу траву в полі», також є яскравим нагадуванням про пророцтво Ісаї 11:7 і 65:25, «…а лев, як віл, солому буде їсти».