В контексті дискусії про створення/еволюцію, що для вас означає слово «апендикс»? Можливо, ви пам'ятаєте, як вас навчали ідеї, вперше висунутої Чарльзом Дарвіном, що апендикс – це свідчення нашого еволюційного минулого, «рудиментарний орган», який намПротягом багатьох років «рудиментарні» органи використовували як аргумент проти дизайнера й слугували основним «доказом» еволюції. Але за останні кілька десятиліть цей аргумент зазнав багаторазових поразок, оскільки були знайдені функції для більшості, якщо не для всіх, з більш ніж 180 органів, перерахованих анатомом Робертом Відерсгаймом В 1893 році як рудиментарні. Настільки, що оглядач-еволюціоніст написав у журналі New Scientist, що «в наші дні багато біологів вкрай обережно ставляться до розмов про рудиментарні органи взагалі», й що «це може бути пов'язано з тим, що ця тема стала полем битви для креаціоністів й лобі розумного задуму...». Але хтось може запитати: якщо такий орган, як апендикс, виконує якусь функцію, то чому його можна видалити без болісних наслідків? Вся річ у тім, що наше тіло було чудово спроектоване, з великим запасом й можливістю для одних органів перебирати на себе функції інших. Так, існує низка органів, які, на загальну думку, виконують певну функцію, але ми все одно можемо обійтися без них, наприклад, апендикс й жовчний міхур. більше не потрібен?

Як змінилися часи. Навіть з урахуванням еволюційних передумов апендикс не може бути виродженою еволюційною структурою. Ба більше, різні докази дедалі частіше вказують на те, що апендикс відіграє важливу роль в імунологічному контролі мікроорганізмів кишківника. Таким чином, апендикс – функціональний орган, що працює в тандемі з багатьма іншими функціональними органами тіла, й усе це відповідає творчому задуму біблійного Майстра-Дизайнера (Псалом 139:14, Римлянам 1:20).

Й завдяки нещодавно опублікованій в журналі Comptes Rendus Palevol роботі еволюційного біолога Хізер Сміт та імунолога Вільяма Паркера з колегами¹, виклик, який апендикс становить для еволюційної парадигми, щойно став набагато складнішим. А все тому, що апендикс тепер приєднався до довгого списку інших особливостей живих істот (наприклад, здатність до польоту), які, як стверджують еволюціоністи, виникли незалежно не один раз (що саме по собі є досить великою натяжкою для правдоподібності), а кілька разів.

«Апендикс еволюціонував понад 30 разів», – свідчить заголовок у ScienceNOW,² який відкрив своє повідомлення цим абзацом:

«Апендикс, можливо, не такий вже й непотрібний. Згідно з новим дослідженням, червоподібна структура, розташована поруч із місцем з'єднання тонкого й товстого кишківника, еволюціонувала 32 рази серед ссавців. Результати дослідження підтверджують ідею про те, що апендикс допомагає захистити корисні бактерії кишківника при серйозних інфекціях».²

Далі в статті пояснюється, що за часів Дарвіна апендикс було виявлено тільки в людини «та інших людиноподібних мавп», але за останні десять років «ретельне анатомічне вивчення інших ссавців показало, що такі різні види, як бобри, коали та дикобрази, також мають структуру, яка виступає з кишок точно в тому самому місці, що й наш апендикс, – іншими словами, ця особливість набагато поширеніша серед ссавців, ніж вважалося раніше».

Хтось може запитати: «Якщо апендикс – це спеціально створений орган із певною функцією, то чому так багато людей страждають від апендициту, що вимагає термінового видалення апендикса, щоб запобігти смерті?». Відповідь полягає в тому, що смерть, хвороби йвиродження з первісної досконалості – все це частина прокляття, накладеного на колись досконале творіння. Вони не позначаються на придатності первісного задуму. Окрім того, очевидно, що апендицит поширений тільки в тих країнах, де харчуються дуже рафінованою сучасною їжею. Там, де люди їдять велику кількість овочів, фруктів й нерафінованих злаків (іншими словами, мають дієту з високим вмістом клітковини), апендицит зустрічається дуже рідко. Первісна «дієта Буття», для якої ми були створені, вочевидь, була набагато більш схожа на цю.В останньому дослідженні команда зібрала інформацію про раціон 361 нині існуючого ссавця, зокрема 50 видів, які зараз значаться як такі, що мають апендикс, й розташувала ці дані на ймовірному «еволюційному дереві ссавців». Як пише ScienceNow, «вони виявили, що ці 50 видів так широко розкидані по дереву, що ця структура повинна була еволюціонувати незалежно щонайменше 32 рази, а можливо, й 38 разів».²

Цілих 38 разів! Оце велике «замовлення». Це, звісно, справило враження на декого. Ось реакція еволюційного біолога Рандольфа Нессе, який не брав участі в дослідженні:

«Висновок про те, що апендикс з'являвся 32 рази, просто вражає. Я справді вважаю їхній аргумент про позитивну кореляцію розмірів апендикса й прямої кишки переконливим спростуванням гіпотези Дарвіна».

Однак знайшовся і один незгодний. Олаф Бінінда-Емондс, еволюційний біолог з Університету Ольденбурга в Німеччині, застеріг:

«Я згоден із загальним твердженням, що апендикс еволюціонував у ссавців безліч разів, але я думаю, що точний підрахунок все ще залишається предметом суперечок. Існує певна невизначеність щодо того, чи дійсно всі 50 видів, в яких, як вважається, є апендикс, мають його. Якщо включити тільки явні випадки, то апендикс еволюціонував 18 разів».

Всього 18 разів? Навіть якщо припустити, що дарвінівський механізм міг би забезпечити еволюцію такої структури, як кишківник з апендиксом, то, щоб один і той самий орган еволюціонував у такий самий спосіб незалежно ще один раз, це вже переходить усі межі правдоподібності.

«Дарвінізм мертвий, але все одно хай живе дарвінізм!»

Очевидно, розуміючи, якої шкоди завдають довірі до слів Дарвіна в його «Походженні видів» їхні висновки й зростаюче визнання того, що апендикс в людини не «рудиментарний», а функціональний, дослідники лізуть зі шкіри геть, щоб бути великодушними в своїй повазі до «батька еволюції», навіть коли вони руйнують його ідеї:

«Таким чином, видається очевидним, що якби Дарвін мав доступ до більшої кількості даних про появу апендикса у ссавців, він не став би розглядати еволюційний сценарій його виникнення, описаний в його основоположній роботі. З огляду на це, здається, що настав час сформулювати нову гіпотезу про походження апендикса».

Гммм... нова гіпотеза? Дуже погано для старої!

Розповідати все як є

На закінчення доречно розглянути «неприкрашену правду» вступної заяви дослідників у резюме їхньої статті:

«Хоча апендикс кишки широко розглядають як рудимент із невідомою функцією або залишок раніше використовуваного органа травлення, еволюційна історія цієї анатомічної структури наразі не з'ясована».¹

Так, справді, незважаючи на подальші заяви дослідників про те, що вони досягли певного прогресу в розв'язанні цієї проблеми (наприклад, що їхня робота показує розвиток апендикса кілька разів незалежно), ми б пішли далі й сказали, що так звана «еволюційна історія» апендикса ніколи не буде «розв'язана». А все тому, що людина та інші істоти, які мають апендикс, не «еволюціонували», а були створені з цією анатомічною структурою від самого початку. Це відповідає тому, що говорить Біблія.