Чи можете ви уявити собі жаб в засніженій, холодній Антарктиді? Нещодавня знахідка скам'янілості має значні наслідки для історії клімату Землі, а також для історії скам'янілостей.

У квітні шведський палеонтолог, доктор Томас Мерс зі стокгольмського Королівського природничого музею (Naturhistorika Riksmuseet), опублікував новину про скам'янілі кістки жаби, знайдені в Антарктиді вперше в історії.

Вчений повідомив про знахідку «викопної клубової кістки», що є зовнішньою тазовою кісткою, та «прикрашеної черепної кістки» жаби з родини «шоломоголових жаб», які зазвичай зустрічаються в Південній Америці.¹ Разом із цими скам'янілостями команда знайшла насіння латаття білого, зуби акули та ската.²

Це справді цінне відкриття. Газета The New York Times розповіла про хвилювання та обставини, пов'язані зі знахідкою скам'янілостей.

Коли я перебирав зразки й побачив це, я сказав: «Вау! Це жаба!» – сказав доктор Мерс, палеонтолог хребетних зі Шведського природничого музею, який очолював групу дослідників, що оголосили про знахідку в четвер [23 квітня 2020 року] в журналі Scientific Reports. «Я знав, що нічого подібного не було знайдено в Антарктиді. Це дивно».²

Що робили теплолюбні жаби в замерзлій сніговій пустці Антарктиди? Емпіричні дослідження показують, що жабам потрібен клімат набагато м'якший за полярний сніг і лід, який сьогодні панує в Антарктиді, – їм потрібні помірні або тропічні місця проживання, як-от джунглі, болота, луки або вологі ліси.^{3 4}

Кліматична історія Землі, мабуть, була зовсім іншою, коли ця маленька шоломоголова жаба стрибала Антарктидою. Агентство Reuters повідомляє:

«Клімат Антарктиди на той час нагадував сучасний вальдівський тропічний ліс у Чилі, дуже вологий, з температурою в найтепліші місяці в середньому близько 57 градусів за Фаренгейтом (14 за Цельсієм). Найпівденніший континент Землі міг похвалитися багатством рослинного й тваринного світу, перш ніж перетворився на замерзлу пустку, де раніше було виявлено численні динозаври, а також флору, включно з хвойними, папоротями й квітучими рослинами».⁵

Це незручний факт для тих, хто використовує уніформістські припущення в драматичних міркуваннях про зміну клімату – але не можна мати і те, й інше:

або історія клімату Землі була передбачувано «рівномірною» (настільки, що графіки глобальної температури з плином часу можуть бути обґрунтовано екстрапольовані назад і вперед),

або Земля пережила різкі зміни клімату в стародавньому минулому (наприклад, до і після Потопу Буття), тож прогнози екстраполяції глобальних змін клімату (у зворотному або звичайному напрямі) ненадійні.⁶

Думка про те, що на Землі могло бути набагато тепліше, не така страшна, якщо ми розуміємо, що в стародавні часи Земля була біологічно продуктивною завдяки більш м'якому клімату.⁷

За оцінками доктора Мерса, вік скам'янілих кісток жаби становить 40 млн років, але як він дійшов такого висновку? Ні він, ні його колеги по дослідженню не жили так давно, тому його припущення щодо віку викопної антарктичної жаби не підтверджене достовірним свідченням очевидця.^{6 8}

Припущення про вік ґрунтувалися на припущенні палеонтолога, що якщо скам'янілості кісток жаби знайдено у відкладеннях, які включають скам'янілості динозаврів, то рештки жаби повинні бути такими ж давніми, як еволюційний вік динозаврів.⁹ Кістки жаби було знайдено в еоценових відкладеннях, які не містять скам'янілостей динозаврів.

Таким чином, оскільки еволюціоністи припускають, що динозаври жили й вимерли близько 65 або 66 млн років тому, то будь-які інші рештки тварин, знайдені у відкладеннях, які містять скам'янілості динозаврів, повинні бути такими ж древніми, як і скам'янілості динозаврів. Звичайно, привласнення скам'янілостям кісток динозаврів віку 65 млн років або більше неминуче спростовується наполегливим і частим виявленням впізнаваних м'яких тканин (клітин крові, кісткових клітин, колагену, залишків ДНК) всередині кісток і хрящів динозаврів!¹⁰

Однак доктор Мерс не знайшов скам'янілості кісток жаби досить близько до динозаврів, щоб оцінити хронологію жаби за тими часовими рамками, які еволюціоністи уявляють для «епохи динозаврів» – скоріше, він зробив припущення, що жаба з'явилася близько 40 млн років тому, ґрунтуючись на диноцистах (мікрофоссіліях динофлагеллятів [динофітові водорості з внутрішньоклітинним панциром]), знайдених у відкладеннях піску, що поховав жабу.

На підставі виявлених диноцист вік цього відкладення [в якому було знайдено скам'янілі праву клубову кістку й кістки черепа шоломоголової жаби] вважається приблизно 40 млн років тому (бартон, еоцен).¹

Як не дивно, вважається, що динофлагеляти існували – згідно з еволюційними спекуляціями¹¹ – ймовірно за багато століть до «ери динозаврів» і аж до теперішнього часу, то як же можна використовувати ці мікрофосилії для визначення віку?

І тим не менше, динофлагеляти були поховані й скам'яніли в морських/прибережних відкладеннях, що може пояснити тільки Потоп Буття.¹²

Варто також зазначити, що ці скам'янілості кісток жаби демонструють стазис, а не еволюційні зміни. Це означає, що стародавня антарктична жаба була схожа на жаб, яких ми можемо бачити сьогодні – це не приклад дарвінівської «перехідної форми» або сальтаційної еволюції жаб.¹³

Правда в тому, що саме існування будь-якої шоломоголової жаби, а також її скам'янілих кісток, знайдених шведсько-аргентинськими дослідниками в Антарктиді, якнайкраще пояснюється Потопом Буття.^{6 8 10 12 13}