Після більш ніж 12 років лікарської практики я раптово з людини, яка надає медичну допомогу, перетворився на людину, яка активно нею користується. Потрапивши в серйозну автомобільну аварію у 1986 році, я багато місяців провів на лікарняному ліжку, включно з тижнями інтенсивної терапії.

Перебуваючи в палаті інтенсивної терапії, я був уражений однією з так званих «супербактерій», які є бідою сучасних лікарень. Це штами мікроорганізмів, стійких практично до всіх (а в деяких випадках до всіх без винятку) видів антибіотиків, відомих людству.

Пара моїх сусідів по палаті померли в результаті інфікування цим штамом. Бактерії впоралися з їхньою імунною системою і захопили кровотік, будучи несприйнятливими до найдорожчих і найсучасніших антибіотиків.

Тест на опірність антибіотикам: на бактерії, що ростуть в ємності, кладуть білі диски, просочені антибіотиками. Культури бактерій зліва сприйнятливі до антибіотиків з усіх дисків, як це можна побачити по чітким темним кільцям – місцям, у яких бактерія не росте. Бактерії справа в повній мірі сприйнятливі тільки до трьох із семи антибіотиків.

Проблема «супербактерій»¹ все більше турбує країни Заходу. Ці мікроби насамперед вражають високотехнологічні лікарні, що займаються найбільш серйозними захворюваннями. Застосування знезаражувальних засобів у великому обсязі не є вирішенням проблеми; слід зауважити, що деякі види паразитів процвітали саме в колбах з цими засобами! Чим більше антибактеріальної хімічної «зброї» йде в хід, тим більший опір починають чинити бактерії.

Реальність зростаючої стійкості бактерій спочатку здається явною ознакою еволюції, що прогресує. Але факти після їхнього ретельного вивчення показують протилежне.

Природний відбір, а не еволюція

Еволюція – це, по суті, ідея того, що все створило себе самостійно – що природні процеси (протягом мільйонів років, без чудесного, божественного втручання) створили надзвичайно складне різноманіття істот. Відповідно до теорії еволюції, був час, коли у жодної істоти в світі не було легень. Це означає, що ніде не було генетичної інформації («програми» для живих істот, яка зберігається в структурі молекул ДНК) для легень. Згодом «інформація для легень» з'явилася і була додана в світ, але не було «інформації для утворення пір'я» – пір'я з'явилося пізніше.

Іншими словами, для кожної особливості, що виникає внаслідок еволюції, була потрібна нова генетична інформація, яка додавалася до загальної інформації в біосфері (тобто до всієї інформації, що міститься у всіх істот на землі). Деякі особливості, зрозуміло, можуть бути втрачені згодом, отже, не завжди спостерігається приріст, але якщо мікроби перетворилися в птахів, дерева і людей, то мало статися серйозне збільшення обсягу даних. І мова йде не про безладну суміш хімічних сполук, а про конкретну інформацію, оскільки вона відповідає за генетичний код складних структур з конкретними функціями.

Тому, якщо нова інформація, нова функціональна складність може з'являтися сама собою там, де до цього її не було, це додало б правдоподібності еволюційній ідеї «від молекули до людини», але не довело б, що вона мала місце. Однак можна продемонструвати, що в кожній ситуації, коли популяції живих істот змінюються, вони роблять це без збільшення (а часто й зі зменшенням) обсягу інформації. 

Таким чином, абсолютно неправильно стверджувати, що такі зміни демонструють «процес еволюції». Давайте розберемося, що відомо про те, яким чином «супербактерії» стали стійкими, і запитаємо себе – чи виникли в процесі якісь структури чи функції (або іншими словами, чи були якісь докази еволюції)?

Існує ряд способів, за допомогою яких у мікробів може виробитися стійкість до цих отрут. «Супербактерія» за визначенням стійка до безлічі різних антибіотиків. Так, до антибіотика А опірність може виробитися одним способом, до антибіотика B – зовсім іншим, до антибіотика C – третім. Тому, якщо досліджувати всі відомі способи формування стійкості в популяції мікробів, то можна побачити, чи представляє собою який-небудь із них процес нарощування, що викликає збільшення обсягу інформації.

1. Деякі бактерії вже від самого початку стійкі.

Якщо з мільйона бактерій п'ять уже наділені особливістю, яка робить їх несприйнятливими (неважливо яким способом ця особливість сформувалася), скажімо, до пеніциліну, тоді вимочування їх у пеніциліні вб'є усі бактерії, за винятком цих п'яти. 

Природний захист організму часто справляється з такою нечисленною популяцією ще до того, як та розростеться і заподіє шкоду, отже, опірність в такому випадку не проблема. Однак якщо організм зазнає невдачі, ці п'ять паразитів розмножаться, і їхнє потомство, природно, також буде володіти опірністю. І через короткий час в організмі будуть мільйони мікробів, що чинять опір пеніциліну. 

Зверніть увагу, що:

1. Саме тому численна опірність до основного класу антибіотиків найбільш характерна для клінік, що спеціалізуються на більш складних захворюваннях – такі клініки часто використовують вдосконалену, дорогу «важку артилерію» антибіотиків, тому такого роду «природний відбір» має місце частіше.
2. У цьому прикладі резистентна інформація була вже закладена в популяції – вона не з'явилася сама собою чи ж як реакція на антибіотик. Те, що деякі бактерії вже були несприйнятливі до виготовлених людиною антибіотиків ще до їх винаходу – загальновідомий факт у колах мікробіологів. Зразки ґрунту з міст, у яких сучасні антибіотики ніколи не використовувалися, демонструють, що деякі бактерії вже стійкі до таких препаратів, як, наприклад, метицилін, якого не існує в природі. У бактерій, які були реанімовані із заморожених кишечників, загиблих в полярних експедиціях дослідників, була виявлена стійкість до ряду сучасних антибіотиків, ще не винайдених на момент смерті дослідників.²

2. Деякі бактерії безпосередньо передають свою стійкість іншим.

У дивовижному процесі, що має в світі бактерій найбільшу схожість із паруванням, один мікроб вставляє крихітну трубку в інший, і маленька петля ДНК, під назвою «плазмида», передається від одного організму до іншого. Такий спосіб генної передачі, за допомогою якої, цілком очевидно, може передаватися інформація про стійкість до лікарського препарату, також може здійснюватися навіть між різними видами бактерій.

Знову ж таки, зверніть увагу, що інформація про стійкість уже повинна існувати в природі до моменту її передачі. Немає підтвердження факту виникнення чогось абсолютно нового, чого не було раніше. Це передача інформації, а не її поява.

Поки що ми мали справу з випадками, коли було цілком очевидно, що стійкість уже існувала. Зрозуміло, еволюціоністи б стверджували, що подібна стійкість еволюціонувала в (неспостереженому) минулому. Однак якщо досліджувані зміни в сучасному не демонструють нам наявність нової інформації, тоді що свідчить на підтримку ідеї виникнення цієї інформації в минулому? 

Механізм, який просуває еволюцію – мутація, помилка копіювання, випадкова зміна в коді ДНК, передана потомству. Це приводить нас до останнього способу формування стійкості в популяції бактерій.

3. Деякі бактерії стають стійкими через мутації.

Цікаво, що там, де це відбувається, немає чітких ознак виникнення інформації. Всі види мутації являють собою втрату даних, дегенеративні зміни. Так, наприклад, втрата контрольного гена може підвищити ступінь стійкості до пеніціліну.³

Деякі антибіотики повинні проникнути в бактерію, щоб зробити свою справу. В бактеріях є складні хімічні насоси, які можуть активно всмоктувати живильні речовини ззовні через стінку клітини у внутрішню частину бактерії. Бактерії, що роблять це ефективно, за наявності одного з таких антибіотиків, будуть настільки ж ефективно поглинати всередину себе власного вбивцю.

Але що, якщо один із цих мікробів успадкує дефективний ген за допомогою помилки копіювання ДНК (мутації), який стане на заваді для ефективної роботи хімічного насоса? І хоча цього паразита буде не так просто вижити в нормальних умовах, такий дефект буде сприяти його виживанню за наявності виготовленої людиною отрути.⁴ 

Ми знову бачимо, що інформація втрачена/спотворена, а не отримана.

Суперневдахи

Саме через те, що мутації, які стимулюють стійкість бактерій, є дефектами в тій чи іншій формі, так звані «супербактерії» насправді зовсім не «супер» – вони швидше «невдахи» в порівнянні зі своїми близькими родичами. Коли мене, нарешті, виписали з клініки, у мені ще був штам супербактерій. Нічого не допомагало від них позбутися після такого тривалого перебування в лікарні. Втім, як мені сказали, все, що потрібно робити по приїзді додому – це «довго перебувати на вулиці, часом навіть валятися в багні, і чекати». 

Менш ніж через два тижні супербактерії зникли. Чому? Причина в тому, що вони насправді дефективні дещо в інший спосіб, як пояснювалося вище. 

Тому, коли вони змушені змагатися зі звичайними бактеріями, які зазвичай живуть на нашій шкірі, то у них не залишається шансів. Вони розмножуються в клініках, тому що всі антибіотики і антисептики, які використовують там, знищують звичайні бактерії, які за нормальних обставин, були б у змозі витіснити, знищити – інакше кажучи, «розібратися» з цими «суперневдахами».⁵

Якщо вони «слабші», тоді чому вони стають причиною смерті і страждань в лікарнях? Ці бактерії не більш агресивні, ніж їхні товариші, просто у лікарів менше можливостей зупинити їх. Крім того, те середовище, яке «селекціонує» ці стійкі мікроби – як, наприклад, палати інтенсивної терапії – є саме тим місцем, де лежать критично хворі, фізично слабкі (і часто з відкритими ранами) пацієнти.

Тому, вже не один мікробіолог, стурбований цими суперінфекціями, приходив до думки (лише з часткою іронії), що найкраще, що можна зробити у великих клініках – це завалити коридори купою землі, наповненою супербактеріями, а не застосовувати все більше і більше хімікатів у нескінченній «гонці озброєнь» проти бактеріального штаму. 

Іншими словами, припиніть користуватися антибіотиками (що, звичайно ж, далеко не так просто), і вся ця «еволюція» змінить напрямок – популяції бактерій повернуться назад до більш витривалих, але менш стійких видів.

Резюме і висновок

1. «Супербактерії» насправді зовсім не супер. Як правило, вони менш витривалі і їм складніше вижити за межами клінік.
2. Існує безліч прикладів, коли бактерії стають стійкими шляхом простої селекції стійкості, яка вже існувала раніше (включаючи «запозичену» у інших бактерій).
3. Коли стійкість формується внаслідок мутаційного дефекту, перевага для виживання майже завжди обумовлена втратою інформації. У таких випадках ніщо не говорить про додавання інформації та про зміни, що свідчать про розвиток.
4. «Супербактерії» не свідчать на підтримку ідеї, що живі істоти еволюціонували з простих у складні шляхом поступового додавання інформації протягом мільйонів років.

Постскриптум

Смерть, страждання і хвороби (включаючи інфекції) – є частиною прокляття, яке тягарем лягло на колись досконалий світ в результаті непослуху своєму Творцеві нашого прабатька Адама.

Фактично бактерії свідчать проти еволюції. Їхні популяції розмножуються з надзвичайною швидкістю. Лише за пару років бактерії здатні виробляти безліч поколінь, рівносильних мільйонам років у людському вимірі. Оскільки ми постійно спостерігаємо ознаки мутації і природного добору в популяціях бактерій, ми повинні спостерігати величезний еволюційний поступ. 

Однак на сьогоднішній день нас, по суті, оточують ті ж самі види, описані Робертом Кохом ще століття тому. Слід зазначити, що існують бактерії, знайдені скам'янілими в гірських породах і, за твердженням еволюціоністів, їм мільйони років і вони ідентичні сьогоднішнім бактеріям.

Відомий французький біолог П'єр Грассі, який багато років очолював кафедру еволюції в Сорбонні, визнав, що мутації бактерій просто демонстрували зміни то в одну, то в іншу сторону, проте з низьким ступенем ефективності. Він підвів підсумок, сказавши: 

«Мутації не призводять ні до яких форм еволюції».⁶

Коли ви наступного разу будете читати про «супербактерії», пам'ятайте, що все, що про них відомо, відповідає укладеній в книзі Буття ідеї створення від самого початку доброго, складного світу, зруйнованого гріхом.