Палеонтологія
Креацентр > Статті > Палеонтологія > Силурійське диво

Силурійське диво

Палеонтолог Брайан Чу та його колеги з Китайської Академії наук розкопали щелепу з фрагментами зубів викопної риби у формації Куанті, в Китаї. Рибу назвали Megamastax amblyodus, що означає «великий рот, тупі зуби». Це був найбільший хребетний хижак свого часу.

Щелепа досягала 17 см у довжину і містила як гострі конічні, так і тупі зуби. Тупі ідеально підходили б для розчавлення твердих панцирів, у той час як гострими можна було б зненацька схопити жертву. Морський хижак, ймовірно, полював на повільних панцирних риб, які масово населяли не лише морські, а й прісні водойми. На основі розміру щелепи палеонтологи вважають, що  Megamastax  досягав у довжину до 1-го метра, а жив він у морі пізнього Силуру. Ці два фактори поставили під сумнів сформований погляд на еволюцію риб та кліматичну модель Силурійського періоду.Розквіт риб відносять до Девону - четвертого періоду

Палеозойської ери. На думку вчених він тривав від 416 до 358 млн. років тому. Одним з най страхітливих морських хижаків була риба Дунклеостей (Dunkleosteus), що досягала до 10 метрів у довжину. Але більшість решток хребетних з раннього Девону були відносно невеликими ,

близько 35 см. І ось, знаходять істоту, яка жила на 7 млн. років раніше, у давнішому періоді, і в рази перевищує за розмірами тіла своїх майбутніх нащадків. Як ця велика риба опинилася в Силурі, а не в Девоні? Вона порушує правила еволюційної гри.

Тривалий час існують сформовані кліматичні моделі, згідно яких Силур характеризувався низьким рівнем атмосферного кисню, або гіпоксії. Як відомо, морські риби менш сприйнятливі до гіпоксії, ніж багато безхребетних. Таким чином, силурійська гіпоксія впливала на обмеження максимального розміру тіла риб. Просто кажучи, у силурі не могло і неповинно було би бути великих риб.  Знахідка з Китаю спростовує хибні кліматичні моделі. Кисню у Силурі було предостатньо.  

За матеріалами Live Scienсe.

Написати коментар