Світські лінгвісти спантеличені існуванням приблизно двадцяти мовних сімей в сучасному світі. 

Було показано, що мови в кожній родині (і люди, що говорять на них) генетично пов'язані між собою, проте генетичні зв'язки між самими родина спостерігаються рідко. Це створює проблему для лінгвістів з еволюційним стилем мислення. Якби, як вони вірять, людина походила від мавпоподібних предків, вона мала б в певний момент навчитись говорити. Як визнають дослідники, цей процес був би надзвичайно небезпечний. Але все ж, якщо б здатність говорити якимось чином еволюціонувала, ми очікували б виявити, що всі мови генетично пов'язані. Проте очевидно, що це не так. 

Тому деякі вчені припустили, що людина розвинула мову одночасно в декількох місцях. Це припущення просто неймовірне, враховуючи усі ризики, які мав би включати в себе процес еволюції мови. Так як же виникли мовні сім'ї?

Загальноприйнятий погляд (А) і біблійний погляд (Б) на розвиток мови. Згідно із загальноприйнятою точкою зору, мова розвивалася з однієї «протомови» і з плином часу поділялась на різні мови. У біблійній моделі людина була створена через слово/мову. Остання була надприродно змінена в Вавилоні, де Бог «змішав» мови. Писання прямо не вказує, скільки мов виникло в Вавилоні.

Тільки книга Буття дає правдоподібне пояснення. У ній записано, як Бог дав людям нові мови для спілкування. Групи осіб, які говорили на одній мові, відокремилися. Мови, на яких вони говорили тоді, поступово розвинулись в шість тисяч мов, які ми знаходимо сьогодні, але відмінності між групами все ще помітні, як ми побачимо далі.

Визначити чи мають мови загального предка, чи ні - непросто. Голландський студент, що вивчає хінді, може не розуміти, що хінді пов'язана з голландською. Проте, було показано, що обидві мови є частиною індоєвропейської мовної сім'ї. Стіл (Steel) раніше докладно висвітлив розвиток індоєвропейських мов, явно спростовуючи твердження про те, що це відбувалося паралельно з біологічною еволюцією.¹ Як бачимо, всі мови в цій сім'ї розвинулися з «прамови», якої більше не існує.

Ця ідея була невідома в кінці XVIII століття, поки сер Вільям Джонс не припустив, що грецька, латинська і санскрит незалежно «виникли з якогось загального джерела, який, можливо, більше не існує».² Він також припустив, що інші групи мов, такі як кельтська і німецька мови, хоча і абсолютно різні, можуть бути пов'язані таким же чином. Сьогодні мало хто сумнівається в його висновках. 

Порівняльна та історична лінгвістіка більш-менш продовжила те, що почав Джонс. Протягом двох століть було зроблено багато відкриттів, і ці відкриття обнадіюють креаціоністов, які вважають розповідь про Вавилонську вежу у Книзі Буття істинним історичним описом подій.

У цьому есе ми розглянемо деякі свідчення, які доводять існування Вавилона, а також звернемо увагу на дві конкуруючі теорії. Перш ніж ми це зробимо, давайте зробимо швидкий огляд відповідних методів дослідження.

Мовна класифікація

Індоєвропейська мовна сім'я — не єдина в світі. Є й інші, більш важкі для вивчення. У нас є багато робіт на деяких європейських мовах, що охоплюють більше 2500 років розвитку. Однак на багатьох інших мовах взагалі немає писемності. Це ускладнює вивчення їх розвитку.

Традиційний спосіб порівняння мов полягає в порівнянні історичних і граматичних структур двох мов з урахуванням фізичної та культурної подібності між племенами. Цей метод був корисний в Європі, але забирав багато часу і виявився важким в Африці. Кілька десятиліть напруженої роботи на початку цього століття відкрили лише верхівку айсберга, що стосується всіх мов Африки.

Істотний прорив стався завдяки Джозефу Грінбергу в середині минулого століття. Грінберг придумав новий метод. Він зібрав списки слів з багатьох африканських мов і порівняв їх один з одним. Він зауважив чітку закономірність. У декількох мовах звучали схожі слова для подібних речей, і Грінберг прийшов до висновку, що ці мови повинні бути пов'язані між собою. Його метод став стандартом в порівняльній лінгвістиці.

Метод Грінберга — один з двох основних способів класифікації мов. Типологічна класифікація розглядає граматичні структури і класифікує мови відповідно. Однак генетичного зв'язку між мовами з подібним типологічним складом може і не бути. Оскільки нас цікавлять генетичні відносини, ми коротко розглянемо інший метод, генетичну кваліфікацію, і розглянемо його результати в тому, що стосується теми нашого есе.

Генетична кваліфікація

Основний словник

Генетична кваліфікація надає перевагу використанню тільки «основного словника», тобто слів, які мало змінюються з часом. Метод спрямований на те, щоб побачити, скільки з цих слів схожі в різних мовах, пам’ятаючи при тому, як зазвичай змінюється вимова слів.

Основний словник включає в себе, серед іншого, слова для частин тіла, числа і особові займенники. Коли спостерігаються чіткі та закономірні подібності між мовами, тоді ці мови вважаються пов'язаними (спорідненими).

Споріднені слова

Слово «закономірності» в попередньому абзаці було ретельно вибрано, тому що основний словниковий запас між спорідненими мовами ніколи не буває ідентичним, він схожий або «споріднений». Слова є спорідненими, коли показано як вони узгоджуються з фонетичними змінами, які мали місце в минулому. Наприклад, слово tahi на тонганській мові може не бути схожим на kai на гавайській, хоча обидва вони означають «море». 

Але якщо ви також порівняєте тонганське tapu з гавайських kapu (обидва означають «заборонений») і тонганське tanata з гавайським kanaka (означає «людина»), ви починаєте бачити закономірність: де тонганське слово має на початку «т» — в гавайській стоїть «к». Так ви починаєте бачити, що ці слова можуть бути пов'язані. Вони споріднені.³

Загальні фонетичні зміни

Вирішити, які слова є спорідненими, а які — ні, ніколи не буває легко. При порівнянні одних і тих самих списків різні вчені висловлювали різні судження. У всіх випадках немає загальної згоди. Є, однак, кілька правил, яких дотримуються, так як деякі фонетичні зміни зустрічаються частіше, ніж інші. Наприклад, сильні звуки можуть стати слабкіше.

Точно так само слова можуть втрачатити початкові або кінцеві літери чи зливати дві приголосні в одну. Ці зміни досить поширені. Протилежні випадки до цих прикладів також можуть мати місце, але зустрічаються рідше. Слова легко втрачають звуки, але рідко набувають їх.

Висновки після багаторічних спостережень

Порівняльна лінгвістіка пройшла довгий шлях з тих пір, як Грінберг започаткував свою радикальну техніку. Його метод широко використовувався у всьому світі і привів до систематичної генетичної категорізації більшості мов.⁴  Хоча немає згоди в усіх деталях, але нижченаведені групи, з декількома варіаціями, є загальноприйнятими.⁵

Європейські та азіатські сім'ї

Індоєвропейська родина охоплює більшу частину Європи і частину Південно-Західної Азії. У Північній Європі ми знаходимо уральську сім'ю, в яку входять фінська і угорська мови. У Північно-Східній Азії ми знаходимо чукотсько-камчатську сім'ю. У Центральній Азії та решті території Північної Азії проживає алтайська сім'я, яка також включає турецьку мову. У Південній Азії проживає китайсько-тибетська, дравидська, даоська та австроазіатська сім'ї. Нарешті, на Кавказі можуть розміститися ще дві сім'ї.

Тихоокеанські сім'ї

Існують три або чотири мовні родини. Мови австралійських аборигенів зазвичай об'єднуються в одну сім'ю, як і мови, якими розмовляють на материковому Папуа. Досі немає згоди, як ставитись до тасманійців, які зараз вимерли. До складу австронезійської сім'ї входять мови Мадагаскару, південної частини Малазійського півострова, індонезійських островів, Філіппін і мови маорі.

Африканська сім'я

Афроазійська (арабська) сім’я проживає у Північній Африці, ніло-сахарська — у центрі Африки, нігерсько-конголезська сім'я, куди входить суахілі, — у Західній і Східній Африці, а хосійскі мови — на південному заході Африки.

Американська сім'я

У Північній і Південній Америці проживають три основні родини з багатьма підгрупами. Алеутсько-ескімоська сім’я мешкає в північній Канаді, від східної частини Аляски до Гренландії. Група на-дене знаходиться на північному сході Канади і Аляски, а також включає в себе деякі мови, якими розмовляють на південному заході Сполучених Штатів. Нарешті, сім'я америндів охоплює решту Америки.

Картина незавершена

У цій класифікації ми нараховуємо близько двадцяти основних сімей. Однак, вона далека від завершення. Кілька мов, мабуть, не пов'язані ні з якими іншим мовами і розглядаються деякими лінгвістами як окремі сім'ї. Більш того, регулярно роблять нові відкриття, які можуть показати, що дві сім'ї пов'язані. В свою чергу, це може привести до злиття двох сімей в одну. 

Рулен, наприклад, нещодавно виявив багато схожого між ізольованою мовою кет (на якому говорять в Сибірі) і деякими на-дене, що дозволяє припустити, що вони можуть бути пов'язані.⁶ Ці відкриття зовсім не дивують лінгвістів. Деякі вважають, що всі сім'ї, в кінцевому підсумку, повертаються до однієї мови, яка з'явилася, коли люди вперше розвинули здатність говорити. Інші стверджують, що людська мова розвивалася незалежно в різних місцях, в результаті чого утворилося кілька мовних сімей, в той час як креаціоністи впевнені, що розповідь про Вавилонську вежу у Книзі Буття 11 пояснює існування різноманітності сімей, що спостерігається сьогодні.⁷ 

Давайте подивимося, які докази за чи проти є з кожного боку.

Доказ існування однієї-єдиної протомови?

«Головне питання, — каже Рулен, — полягає в тому, чи всі людські мови генетично пов'язані?»⁸, але доказів мало. Є кілька слів, які, за його словами, схожі у всіх мовах. Однак слова, які він наводить у своєму прикладі, не мають однакового значення в кожній мові. Значення варіюються від «один» до «палець» і «рука».⁹  Між ними є схожість, але це не є переконливим доказом генетичного зв'язку між мовними сім'ями.

Слід зазначити, що ми не можемо зайти надто далеко в минуле. Основний словниковий запас стабільний, але все ж він змінюється. У деяких мовах ця зміна могла відбуватись протягом більше ніж 2000 років. Результат показує, що 19,5% основного словника змінюється кожні 1000 років.¹⁰ 

Якщо це дійсно так для всіх мов, це означає, що статистично всі слова в мові повинні бути замінені протягом періоду близько 10 000 років. Це зробило б неможливим будь-яке дослідження за межами цього періоду часу, що, в свою чергу, унеможливлює доведення факту, що всі мовні сім'ї пов'язані.

Докази еволюції мови?

Траск показує, що люди відрізняються від своїх «найближчих родичів-мавп» тим, що їх голосові зв'язки набагато довші і мають різну форму, що робить можливою здатність говорити. Однак їх форма також небезпечна і може призвести до задухи. «Ідея полягає в тому, — каже Траск, — що здатність говорити та мова виявилися настільки корисними для виду, що ми стали спеціалізуватися на них, навіть ціною втрати кількох людей через задушення щороку».¹¹ Однак Траск не знає, як і коли відбулася ця зміна.

Точно так само О' Грейді і Добровольський, незважаючи на докладний опис того, як мозок обробляє мову, зізнаються в незнанні того, як і коли розвивалася мова. 

«Ми значно менше знаємо про еволюційну спеціалізацію для невокальних аспектів мови... і інтерпретацію їх значення».¹²  

Знову ж таки, немає жодних доказів, що підтверджують точку зору, що мова еволюціонувала. З їхніх робіт ясно, що вони приймають теорію еволюції як належне. Рулен визнає: 

«Вчені, що підтримують моногенез або зв’зок між всіма мовами, ризикують бути засудженими креаціоністами, і тому їх робота ігнорується колегами».⁹

Докази, що вказують на Вавилон

Ми бачили, що історія мови не може бути простежена більше ніж на 10 000 років. Ми також бачили брак знань про еволюцію людської мови. Як видається, існує мало доказів на підтримку думки про те, що всі мови походять від одноної або декількох протомов. Існує, однак, й інше пояснення існування мовних сімей в сучасному світі. Це пояснення міститься у Книзі Буття.

Тепер ми розглянемо докази, які підтверджують розповідь про Вавилон у Книзі Буття 11. Ми зосередимося, зокрема, на трьох областях, в яких результати історичної та порівняльної лінгвістики підтверджують цей опис.

Мовні сім'ї

Ми не знаємо, скільки мов поширилося з Вавилону. Біблія вчить, що всі вавилоняни говорили на одній мові: «Увесь світ мав одну мова...». Очевидно, з тих пір, як Ной і його сім'я залишили ковчег, пройшло недостатньо часу для розвитку інших мов, особливо тому, що всі люди були в одному місці, хоча в період між виходом з ковчега і Вавилонською вежею могли розвинутися дещо інші діалекти. 

В будь-якому випадку, висновки, зроблені в цьому есе про те, що Книга Буття розумно пояснює дані історичної та порівняльної лінгвістики, будуть однаковими. Точне розташування Вавилона невідомо. Не виключено, що один із зиккуратів, знайдених в сучасному Іраку, є залишком сумнозвісної вежі. Оскільки в той час жило не так вже й багато людей, десятка мов, ймовірно, було б достатньо.¹³ Не забуваючи про те, як змінюються мови, ми могли б очікувати, як припускає Віланд, що сьогодні ми знайдемо кілька різних мовних сімей.

«... повинна бути можливість групувати (мови) разом в “сім'ї ”, такі як індоєвропейська мовна сім'я. Але не має бути жодних зв'язків між однією “сім'єю” та іншою тому, що в цій моделі кожна окрема мовна сім'я є відгалуженням орігінальної вавилонської "першомови", яка не випадково виникла з попередньої мови предків».¹⁴

Вавилонська версія передбачає, що в той день з'явилося кілька мов. Це представлено як чудесне втручання Бога. Навряд чи це було прискоренням нормальних мовних змін (тобто вони говорили тією ж мовою, але діалекти почали формуватися), оскільки люди в одній області зазвичай говорять на одному діалекті.

Ми вже бачили, що в даний час виділяються близько двадцяти мовних сімей, при цьому деякі «ізольовані» мови не враховуються. Є ознаки того, що подальші дослідження виявлять, що деякі з цих сімей можуть бути пов'язані одна з одною, в результаті чого кількість сімей скоротиться.⁷

Якщо відсоток втрати слів, описаний вище, вірний, ми очікуємо побачити багато спільного між усіма мовами в кожній родині всього через 5000 років після Вавилона. Однак відсутність будь-якого контакту між мовами в одній сім'ї протягом такого періоду може призвести до більшої втрати слів так, що порівняння цих мов сьогодні не вказуватиме на їх зв'язок. Крім того, деякі мови мають набагато швидший рівень втрати слів з культурних причин. Тому ці мови змінюються набагато швидше.¹⁵

Відтак існування приблизно двадцяти мовних сімей з кількома «ізольованими» неврахованими мовами відповідають нашим очікуванням, викладеним вище. Така дватцятисімейна мовна класифікація, проте, продовжує створювати труднощі для світських лінгвістів. Вони, як правило, вважають, що мови еволюціонували природним чином, а відмінності між різними сім’ями не узгоджуються з очікуваннями, як вимагають їхні гіпотези.

Узгодження по часу

 Незважаючи на те, що Робінс, мабуть, переконаний, що всі мови походять з однієї протомови, він говорить про «унітарну державу» індоєвропейської мовної сім'ї, яка «наскільки можна в даний час зробити порівняльний і історичний висновок». Він додає: 

«Яку б дату не приписували (а було запропоновано 3000 років до н. е.), за нею лежать епохи лингвістичної історії».¹⁶ 

Однак здається дивним вірити в ці «еони лінгвістичної історії» без будь-яких доказів, якщо не брати до уваги теорію еволюції само собою зрозумілою, як він це робить. Докази свідчать про протилежне. Ми спостерігаємо оригінальну мову або, принаймні, її сліди, від яких відбулися індоєвропейські мови. 3000 років до нашої ери, про які згадує Робінс, значні, оскільки такий проміжок часу поєднюється з біблійною розповіддю.

Крім того, як ми вже бачили, останні дані свідчать про те, що кет пов'язаний з на-дене. Це говорить про те, що племена пов'язані між собою, але вони розділилися, коли американські племена перейшли з Азії через Берингову протоку в Америку. Віланд зазначає: 

«Існування такої тісної кореляції має мало сенсу, якщо міграція сталася 11 000 років тому, як прийнято вважати. Судячи з біблійних записів, це було менше 4000 років на зад».¹⁷ 

Знову таки, докази підтверджують розповідь з Книги Буття.

Мовний дизайн і зміни

«Всі мови — це щось накшталт руїн, — цитує Кроулі голландського лінгвіста Ван дер Туука. — Він мав на увазі, що в результаті змін, що відбулися деякі “залишкові” форми часто залишають для того, щоб можна було припустити, яке було початкове положення справ».¹⁸ Кроулі продовжує розповідати, як мови можуть змінюватися від складних до більш простих версій і від простіших до складніших систем. Він розрізняє ізолюючі, агглютинируючі та флексіруючі мови і показує, як мови змінюються в кругових закономірностях.

«Ізолюючі мови, — каже він, — це ті, де кожне слово має тільки одне значення, тобто вони, як правило, стають аглютинативні, коли граматичні маркери вільної форми, тобто прийменники, фонологично зводяться до закінчень або суффісів. Таким чином, агглютинируючі мови виглядають так, “як якби шматочки мови були просто склеєні” разом, щоб скласти більш великі слова».¹⁹ 

Подальша морфологічна редукція робить оригінальні граматичні маркери невпізнанними, але закінчення залишаються функціональними. Мова стала мовою перегинів, в якому «є багато морфем, що входять в одне слово, але межі між однією морфемою і іншою не зрозумілі».¹⁹ Нарешті, морфологічна редукція призводить до того, що мова втрачає свої відмінки, і мова знову стає ізольованою мовою.

У випадку з грецькою мовою ця зміна дуже ясно видно в історії. Класична грецька мова була сильно спотворена, вона використовувала п'ять відмінків, а також активний, середній і пасивний стан. Грецький койне (в римсько-грецькому періоді єдиний грецька літературна і розмовна мова, що базується на аттичномі діалекті - прим. ред.) Був майже зведений до чотирьох випадків, а середній заставі використовувався досить непослідовно. Сучасний грецька розрізняє тільки три випадки, але багато закінчення зникли. Це хороший приклад прообразу руїн, використовуваного Ван дер Тууком, так як він поступово стає ізольованою мовою.

Модель Кроулі показує, що мови можуть змінюватися від флексіруючих мов з закінченнями до ізольованих мов. Вони можуть здатися більш легкими за структурою, але насправді є такими ж складними, оскільки відсутність тонких нюансів, які часто забезпечують закінчення і префікси, призводить до двозначності.

Кроулі показує, що ізолюючі мови можуть змінюватися далі і здобувати складні системи відмінків після їх втрати. Однак ця модель не може бути використана для пояснення походження таких складних мовних систем, як санскрит і грецький. Історія показує, що при зміні мови він стає більш зручним для користувача. Мова любить бути гнучкою. Коли він позбувся відмінків, він може знову їх вигадати. Але оскільки ці зміни є спонтанними, незапланованими і часто непоміченими, представляється неможливим, щоб такий складна і регулярна мова, як індоєвропейський «батько», був складений з більш простої форми. Зміна мови, як показує модель Кроулі, навряд чи призведе до послідовних закінченнях для всієї мови.²⁰

Стіл¹ показав, як сучасні індоєвропейські мови зменшили кількість змін іменників для різних відмінків, роду і числа, і різні зміни дієслів для часу, голоси, числа і особи. Він показав, як англійська мова також втратила 65-85% староанглійского словника, і багато класичних латинських слів також були втрачені від його нащадків, романських мов (іспанська, французька, італійська і т. д.).

Стіл¹ також вказала, що більшість змін були невипадковими, а результатом дії інтелекту. Наприклад: формування складних слів шляхом об'єднання простих слів і похідних шляхом додавання префіксів і суфіксів, зміна значення і запозичення слів з інших мов, включаючи кальку (запозичене складене слово, де кожен компонент перекладається, а потім з'єднується). Є також несвідомі, але безумовно невипадкові зміни, такі як систематичні звукові зрушення, наприклад, описані законом Грімма (який пов'язує багато німецьких слів з латинськими і грецькими словами).

Факт залишається фактом: греко-санскритський батько був надзвичайно послідовним і дуже складним. Якщо випадок не створив цю протомову, то звідки вона взяла свою послідовність? Єдине правдоподібне пояснення можна знайти у Книзі Буття 11. Воно пропонує існування Творця. 

У Вавилоні однією з груп було дано складні і абсолютно послідовні прото-індоєвропейські мови. На жаль, коли люди в занепалому світі почали використовувати цю мову, він поступово почав втрачати свою послідовність, оскільки граматичні помилки стали модними. Сьогодні, приблизно 5000 років тому, деякі мови, які походять від нього, все ще мають деякі сліди первісної системи відмінків. Деякі з них повністю позбулися від неї і стали ізолюючими мовами, в той час як інші створили абсолютно нові системи відмінків, але менш послідовні і менш складні, ніж оригінал.

Таким чином, спостереження структури мови і мовних змін також більш узгоджується з описом Вавилонської вежі, ніж конкуруючі теорії.

Висновок

Факти, які ми спостерігаємо сьогодні, узгоджуються з розповіддю про Вавилонську вежу у Книзі Буття 11, але це не доводить правильність розповіді. Оскільки історія мов не може бути реконструйована більш ніж за 10 000 років, докази на користь (і проти) альтернативних поглядів обмежені.

Однак якщо ми об'єктивно поглянемо на факти, наявні в нашому розпорядженні, ми не можемо не зробити висновок, що біблійна розповідь має набагато більше підстав для цього, ніж альтернативи, для яких існує мало, якщо взагалі є, доказів. Тому ми щиро вважаємо, що результати історичної та порівняльної лінгвістики дійсно послужили підтвердженням розповіді про Вавилонську вежу, записаного у Книзі Буття 11, поза всяким сумнівом. 

Як завжди, Біблія не може бути «доведена» людськими знахідками. Ми віримо, що Святе Письмо правильне, оскільки воно виходить від непогрішного  Бога. Однак там, де відкриття людини об'єктивно інтерпретується, вони, як правило, підтверджують біблійні оповіді, а не заперечують їх. У даній статті ми застосували результати історичної та порівняльної лінгвістики до Книги Буття і виявили, що факти, які ми маємо, дійсно підтверджені.

Однак віра в це вчення вимагає віри в Бога і заперечення теорії еволюції, яка передбачає, що всі тварини, люди і навіть людська мова виникли випадково. Для багатьох це може виявитися занадто великою ціною, незважаючи на докази.