Багатьом людям важко повірити, що Мафусаїл дожив до 969 років. Проте Біблія абсолютно ясно стверджує, що ранні патріархи та їхні дружини часто доживали до 1000 років і народжували дітей, коли їм було кілька сотень років! 

Аналогічні твердження про тривалість життя зустрічаються в літературі декількох стародавніх культур (в тому числі вавилонян, греків, римлян, індіанців та китайців). Тривалість життя була близько 1000 років, але, на жаль, вона скорочується. Однак ми вважаємо, що Бог від початку створив нас, щоб жити вічно. Давайте поглянемо на старіння і смерть з точки зору Біблії і науки.

Біблія говорить нам, що Бог створив перших людей — Адама і Єву — без гріха, вони мали здатність жити вічно. Бог дав першій парі людей практично все необхідне для їх вічного здоров'я і щастя в Едемському саду, але Він попередив, щоб вони не їли плодів з дерева пізнання добра і зла, інакше вони помруть, як і всі люди після них (Книга Буття 2:16-17). 

Коли обман сатани спонукав спочатку Єву, а потім Адама послухатися, взяти плід із забороненого дерева і з'їсти його, їх розум і тіло раптово сильно змінилися. Вони не тільки стали жертвами смерті, але і їх первісток (Каїн) став першим в світі вбивцею. Воістину, відплата за гріх — смерть, фізична і духовна. 

Незайвим буде нагадати, що Біблія складалась би всього з трьох сторінок — від створення світу до гріхопадіння — якби не незаслужена любов Бога, Який пообіцяв і послав Месію, щоб врятувати нас від гріха і смерті (Ісая 25:8, Книга Псалмів 48:14-15, 1 Івана 5:13).

Перші 1500 років після створення світу люди жили так довго, що більшість з них були або сучасниками першої людини, Адама, або особисто знали того, хто знав його! 

Десять патріархів (за винятком Еноха), що передували Великому потопу, прожили в середньому 912 років. Ламех помер наймолодшим у віці 777 років, а Мафусаїл дожив до 969 років. Однак протягом 1000 років після потопу, Біблія фіксує поступове зниження тривалості життя патріархів, від Ноя, який дожив до 950 років, до Мойсея, що помер у віці 120 років. Насправді, Мойсей був незвично старий для свого часу, тому що, коли він розмірковував про стислість життя в Псалмі 89:10, він сказав: 

«Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ».

Сьогодні максимальна тривалість життя людини становить близько 120 років, а наша середня тривалість життя складає всього 70-80 років — точно так само, як це було 3400 років тому, коли 89 псалом був написаний!

Що саме викликає процес старіння в нашому організмі? Хоча механізм старіння і його профілактика вже давно є об'єктом біомедичних досліджень, наука досі не має однозначної відповіді на це питання. На зламі століть вважалося, що старіння безпосередньо не зачіпає живі клітини нашого організму, а є позаклітинним явищем. Вважалося, що наші нормальні живі клітини, якщо їх правильно «годувати», можуть нескінченно зростати і ділитися поза нашим тілом. 

У 1961 році ця ідея була спростована Леонардом Хейфліком, який вирощував клітини людини поза тілом в скляному посуді, який містив необхідні поживні речовини. Хейфлик виявив, що клітини, культивовані таким чином, зазвичай вмирали після приблизно 50 поділів («межа Гейфліка»). Це говорить про те, що навіть окремі клітини нашого тіла смертні, не враховуючи будь-який інший тілесний вплив.

Сучасна теорія старіння — це «теорія виснаження теломер». Теломери - довгі послідовності ДНК, що повторюються. Вони розташовані на кінцях хромосом. Кожен раз, коли клітина ділиться, частина цієї повторюваної ДНК втрачається, в результаті чого хромосоми стають все коротшими. Коли всі теломери остаточно втрачені, гени хромосом більше не можна дублюватись, що призводить до загибелі клітини.

Інша актуальна теорія передбачає, що в міру старіння клітини останнім не вдається протидіяти мутаціям, які виникають в їх генах, що призводить (що завжди роблять мутації) до прогресуючого погіршення і смерті.

Є докази того, що практично всі організми — від бактерій до людей — залежать від здатності своїх клітин насправді видалити хоча б деякі з цих мутацій у міру їх виникнення і відновити саму клітину шляхом зрощування на правильній ділянці. Теорія "ремонту" мутацій припускає, що з часом організми не можуть відновлювати все більше і більше помилок. Як результат накопичення мутацій призводить до симптомів старіння і, нарешті, смерті організму (на відміну від його поступової еволюції в вищу форму життя).

Важливим є те, що наука не дає надії ні на вічне життя, ні навіть на значне його подовження. Було підраховано, що навіть якби знайшли повне лікування або профілактику для трьох основних вбивць (рак, інсульт та ішемічна хвороба серця), максимальна тривалість життя людини все одно не збільшилася б (хоча більша кількість людей наблизилася би до цього максимуму). І такі довгожителі все одно з віком будуть ставати все слабше, так як найважливіші компоненти їх тіла продовжують погіршуватися.

В якомусь сенсі, велика частина речовини нашого тіла справді не продовжує старіти протягом нашого життя: дуже багато частин нашого тіла постійно відновлюються і відтворюють самі себе. Наприклад, клітини епідермісу, що покривають всю поверхню нашої шкіри, ніколи не старіють більше одного місяця. Нові клітини постійно продукуються (шляхом ділення клітин) глибоко в епідермісі, в той час як більш старі постійно осідають на поверхні. Аналогічно, клітини, що вистилають стінки кишечника, оновлюються кожні 4 дні, наші клітини крові повністю оновлюються кожні 90 днів, а наші лейкоцити замінюються щотижня.

Завдяки плинності і заміні клітин більшість органів в організмі 90-річного чоловіка, можуть бути не старіше, ніж у дитини. Дійсно, можна сказати, що наше тіло схоже на «дідусеву сокиру». 

Як йдеться в одній історії, один чоловік мав стару сокиру, яка, як він стверджував, передавалась в його родині протягом п'яти поколінь: від його пра-пра-пра-прадіда й до нього. Однак він не міг визначити точний вік «дідової сокири», тому що за цей час у молота змінилось шість нових голівок і 12 нових рукояток. (Цей феномен також відомий як парадокс «Дідусева сокира». Суть така: якщо частини цілого по одній замінювати на нові, чи буде це те ж саме ціле, коли всі частини будуть замінені? — прим. ред.).

У цей момент ми могли б запитати: «Так чому ж Мафусаїл помер таким молодим?» Як взагалі можна старіти і вмирати, якщо тіло постійно оновлюється і замінює свої частини? Звичайно, якби наш автомобіль міг це робити сам, ми б очікували, що це буде тривати вічно. 

Частина відповіді може бути в тому, що деякі ключові частини нашого тіла не в змозі відремонтувати чи замінити себе. Важливі клітини серцевого м'яза, наприклад, не можуть розмножуватися, відновлюватися або замінювати себе після народження (хоча, як і всі м'язові клітини, вони можуть збільшуватися в розмірах). Ось чому будь-яке порушення кровопостачання серцевого м'яза під час серцевого нападу призводить до перманентної смерті цієї частини серця. 

Нервові клітини нашого мозку — в тому числі ті, які пов’язані з очами і внутрішнім вухом — також не розмножуються і не відновлюються. З моменту нашого народження й до кінця життя ми втрачаємо тисячі нервових клітин нашої центральної нервової системи в хвилину, і ми ніколи не зможемо замінити їх. У міру того, як ми стаємо старше, це викликає поступову втрату здатності чути, бачити, відчувати запахи, смакувати і ... а-а-а! ... щось ще, але я просто не можу це згадати!

Ми можемо зробити висновок, що Слово Боже, а не наука, має повне вирішення проблеми старіння і смерті. Рішення проблеми «...тепер об'явилось через з'явлення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Євангелією…» (2 Тимофія 1:10).

Дата публікації: 25 листопада 2017 року