Походження людини – це, мабуть, найважливіше питання для креаціоністів, які мають справу з еволюційною теорією. Згідно із загальноприйнятою еволюційною точкою зору, сучасні люди є нащадками ряду викопних форм, найостаннішою з яких є Homo erectus або аналогічні форми. Homo erectus ймовірно є нащадком одного з австралопітеків, можливо через проміжну форму, таку як Homo habilis.Культове зображення «Марш прогресу» – неправдиве. Зображення Usagi-P / Shutterstock

Значимість теми та рідкість скам’янілостей є приводом для частих сенсацій. Це видно з того, як широко висвітлюється відкриття кожного нового частково збереженго черепа або стегнової кістки, а також приватних заяв про те, що нове відкриття перепише історію походження людини. Деякі останні відкриття ілюструють ці моменти й додають важливу інформацію до дискусії.

В Південній Африці у відкладеннях з одного й того самого району, що відносяться до одного й того самого періоду часу, були виявлені фрагменти скелета трьох різних видів викопних гомінід.¹ Це цікава знахідка в світлі того, що Australopithecus sediba був запропонований як предок Homo erectus. Ця знахідка робить цю ідею важкоприйнятною, тому що не існує відомих A. sediba, датованих більш раннім віком, ніж цей Homo erectus. Вкотре уявне еволюційне походження Homo erectus було спростовано.

Мавпоподібна природа австралопітека була знову підтверджена новим дослідженням² про організацію його мозку, грунтоване на ендокасті черепа A. afarensis. Було вивчено вісім черепів, включаючи двоє немовлят, й організація мозку була співставлена з оцінкою віку на момент смерті.

Дослідники не виявили жодних особливостей, які б вказували на тенденцію до організації мозку, як у людини. Отже, мозок австралопітеків не був проміжним між людиною та іншими приматами, такими як шимпанзе.

В іншому дослідженні³ два черепи Homo erectus були знайдені в Ефіопії в зв'язку з двома різними типами технологій кам'яних інструментів. І олдованські, і ачеульські знаряддя знайшли в тих самих місцях. Це було несподівано, оскільки простіші олдованські знаряддя вважалися більш давніми, ніж ачеульські, й ці два типи інтерпретувалися як еволюційна послідовність у розвитку людини та технологій. Знаходження цих двох типів разом у двох однакових місцях передбачає можливу альтернативну інтерпретацію: простіші олдованські знаряддя й ретельно оброблені ачеульскі зброї могли бути виготовлені різних цілей чи різних обставин, а чи не через відмінностей у рівні інтелекту.

Відсутність переконливих предкових зв'язків, що з'єднують людей з нелюдьми, такими як австралопітек, обговорювалася в нещодавній редакційній статті Інституту Дискавері (Discovery Institute).⁴ Висновок полягав у тому, що людей відокремлюють від інших істот значні розриви як морфологічні, так і інтелектуальні, й докази не підтримують поширене твердження про поступовий еволюційний розвиток людини. Ось дві цитати відомих палеоантропологів, наведені у редакційній статті.

«Ми, як і багато інших, інтерпретуємо анатомічні дані, щоб показати, що ранній H. sapiens значно й драматично відрізнявся від більш ранніх і сучасних австралопітеків практично кожним елементом свого скелета й всією своєю поведінкою».⁵

І ще:

«Ми відрізняємося від наших найближчих родичів численними особливостями черепа та посткраніального скелета, важливими особливостями росту мозку та майже напевно критичними особливостями внутрішньої організації мозку. Ці відмінності існують в незвичайних масштабах. Принаймні, на людський погляд, більшість видів приматів не дуже відрізняються від своїх найближчих родичів. Відмінності, як правило, в основному стосуються зовнішніх ознак, таких як колір шерсті, розмір вух або просто вокалізації; а варіації в будові кісток, як правило, незначні. На відміну від них, навіть якщо врахувати мізерні відомості про наших найближчих родичів, що вимерли, Homo sapiens постає як самобутній й безпрецедентний вид. Проте, очевидно, що незвичайна анатомічна будова та здібності з'явилися у нас зовсім недавно: немає жодних доказів на користь того, що ми поступово ставали тими, ким є за своєю природою, протягом тривалого часу, ні у фізичному, ні в інтелектуальному сенсі».⁶ (Підкреслено в редакції, що цитується).

Знакове зображення еволюції людини під назвою «Марш прогресу» (див. малюнок вище) відкидається через неухильну, поступову еволюцію людини від мавп.⁷ Еволюційна гіпотеза походження людини, як і раніше, зберігається, але факти змушують визнати, що немає переконливих доказів того, що будь-яка конкретна викопна лінія привела до роду Homo.

Разюча різниця між людиною та іншими істотами, включаючи мавп, інтерпретується як вказівка на відмінне походження людини. Це відповідає креаційній позиції, згідно з якою люди та мавпи є окремо створеними родами.