Протягом десятиліть ми вважали, що центр управління життям міститься в ДНК. Але з'явилася нова наукова основа, яка ставить цю ідею під сумнів. Вона припускає, що величезні частини геному нематеріальні й перебувають за межами фізичного світу. Фізик доктор Брайан Міллер ділиться своєю думкою про передові, потенційно революційні дослідження математика й біолога доктора Річарда Штернберга, описані в новій книзі Девіда Клінггоффера «Помста Платона», присвяченій нематеріальним аспектам генома.

Нематеріальний? Тобто не матеріальний? Це смілива пропозиція йі вона здатна змінити все, що ми розуміємо про життя. Пропозиція Штернберга різко суперечить загальноприйнятому фізикалістському уявленню про ген. Але останні відкриття показують, що генетичні й навіть епігенетичні джерела самі по собі не можуть пояснити багатий динамізм життя – навіть близько. Необхідне якесь інше інформаційне джерело.

[...] Ось кілька прикладів нематеріальної природи життя:

● Складність молекулярної біології, де гени можуть перебувати на різних хромосомах у різний час, а такі процеси, як сплайсинг і зміна нуклеотидів, не піддаються простій аналогії ДНК як програмного забезпечення. Коли вчені аналізують, що керує цими складними процесами, вони стикаються з «нескінченним регресом» необхідної інформації.

● Проблеми в біології розвитку, де клітини й тканини рухаються й змінюються в трьох вимірах. Математики, такі як Рене Том, стверджували, що для управління цими складними формами потрібна «нематеріальна» математична або алгебраїчна структура поза часом і простором. Доктор Міллер використовує аналогію з групою людей із зав'язаними очима, яка намагається створити складну карту, щоб проілюструвати, що однієї лише вихідної інформації недостатньо; необхідно, щоб щось постійно спрямовувало й коригувало розвиток. Це збігається з дослідженнями біолога Майкла Левіна з Університету Тафтса та Гарварду, який розмірковує про «нисхідний дизайн» або «телеономію» й про те, як ембріони демонструють творче розв'язання проблем, використовуючи нові механізми, щоб повернутися «на шлях» в разі виникнення перешкод.

● Неалгоритмічна природа життя. На відміну від простих, розв'язуваних задач, таких як пошук найкоротшого маршруту («проблема комівояжера» [Traveling Salesman Problem, TSP – це оптимізаційна задача, пошук найефективнішого маршруту для комівояжера, щоб відвідати низку клієнтів й повернутися додому – прим. перекл.]), життєві процеси, особливо розвиток, стикаються з «відкритими проблемами». Ембріони вигадують «дуже креативні рішення» для відхилень (проблем), використовуючи механізми, які вони ніколи не використовували раніше, та які прості алгоритми не можуть врахувати. Це наводить на думку, що життя в основі своїй керується чимось схожим на пізнання або прийняття рішень.

● Математична неможливість утримання всієї необхідної для розвитку інформації у фізичній зиготі. Доктор Міллер оцінює величезну кількість «незалежних областей» та «стадій» в ембріональному розвитку, які призводять до мільярда або більше переходів, кожен з яких вимагає набагато більше інформації, ніж може надати ДНК або навіть усі молекули. Величезна кількість необхідної інформації є основною частиною аргументу про нематеріальний геном.

Доктор Міллер також зазначає, що доктор Штернберг не самотній у своєму сумніві в матеріалістичному погляді; інші далекоглядні вчені, включно з відомими історичними діячами, а останнім часом й провідними математиками, як-от Роберт Розен (який стверджував, що життя не можна змоделювати алгоритмічно), та провідними біологами, як-от Майкл Левін (який використовує мову, схожу на мову Штернберга, навіть обговорюючи «платонівські форми» та «пансихізм»), визнають необхідність нематеріальних пояснень. Він зазначає книгу, яка нещодавно вийшла у видавництві MIT Press, у якій йдеться про те, що лідери в цій царині бачать «докази пізнання, ухвалення рішень» і «мети», які відіграють центральну роль у житті.

Ці ідеї вказують на ранні етапи наступної великої наукової революції й мають значні наслідки для дискусії про розумний задум.