Ваше непереборне бажання схопити миле маленьке цуценя і обійняти його щосили, це не просто почуття. Це — наука.

Що ви відчували, коли востаннє бачили чарівного кролика, грайливе кошеня, великоокого ведмедика або миле цуценя? Ваші теплі почуття не випадкові. Вчені відкривають, що вони є у всіх людей (або майже у всіх).

Діснеївські карикатуристи використовували милі риси для створення персонажів, які швидко запам’ятовуються, таких як Бембі, Дамбо і Плуто. Щось подібне роблять в різних культурах на всіх континентах.

Тим часом, індустрія домашніх тварин процвітає. Деякі організації повністю присвячені порятунку тварин, які зазнали насильства. Рекламні ролики смикають струни нашого серця і провокують обурення, просто показуючи тварин, які потребують допомоги.

Не дивно, що природоохоронні організації вибирають найсимпатичніших тварин в якості свого флагмана. Просто покажіть нам чарівного представника виду, що зникає, як-от гігантська панда, і ми вас підтримаємо.

Ви коли-небудь замислювалися, чому ми вважаємо деяких тварин такими чарівними? Цікаво, що це питання викликало велику цікавість як в спільноті креаціоністів, так і в співтовариствах еволюціоністів. Еволюціоніст задається питанням: «Які переваги для виживання дає організму "чарівність"?». Креаціоніст питає: «Чи навмисно Творець включив "чарівність" в Свій план створення?»

Привабливість в очах спостерігача-еволюціоніста

Конраду Лоренцу, австрійському зоологу та батькові-засновнику науки про поведінку тварин, приписують первинне дослідження цього «милого» питання. Він вивчив різні види тварин і визначив риси, які вважаються привабливими. Бути милим означає, що чарівна істота має велику голову в порівнянні з тілом, круглі щоки, кругле тіло, великі очі нижче центру голови, чоло, що виступає, і м'яке тіло на дотик. Він назвав ці риси kindchenschema, що в перекладі означає «дитяча схема» — або, простіше кажучи, гарненька, як лялечка.

Проведені в 2016 році дослідження показують, що коли дорослі люди бачать милі риси в дітей, це викликає позитивні емоції: любов, ніжність, захист, поліпшення соціальних відносин, задоволення, зниження агресії та підвищення емпатії і співчуття.

Чи проявляють тварини, подібно мавпам, таку поведінку? Дослідження ще не завершились, але здебільшого схиляються до негативної відповіді.

Людська реакція на чарівність відрізняється від реакції тварин, тому що ми відчуваємо потяг і бажання захистити не лише людей, а й тварин. Милі риси, які ми бачимо в наших власних дітях, також є характеристиками багатьох дитинчат тварин. Дослідження показують, що коли люди спостерігають за милими тваринами, збільшується активність в мисленні і частині мозку, що відповідає за прийняття рішень. Коли показують фотографії тварин, які потребують догляду при народженні, і тварин, які не потребують його, люди думають, що перші симпатичніше. Подібно людським немовлятам, милі дитинчата викликають глибокі емоції любові, турботи, співчуття, захисту і задоволення у дорослих людей.

Цікаво, що коли людина взаємодіє з тваринами, у неї виробляється гормон під назвою окситоцин, що відповідає за відчуття щастя і підвищеного рівня довіри. Цей гормон також краще готує організм до зцілення і зростання нових клітин.

У дослідницькій роботі 2012 року, опублікованій в Публічній бібліотеці науки (Public Library of Science/PLOS), вчені повідомили про три дослідження, в яких перевірили, як зображення впливають на роботу людей. Результати показують, що милі образи викликають позитивні емоції, що призводять до посилення розумової концентрації і більш обережного поводження. Іншими словами, перегляд зображень з милими тваринами може викликати бажання піклуватися і обережно поводитися не тільки по відношенню до тварин, а й під час водіння і офісної роботи.

Еволюціоністи пропонують дві ідеї, що пояснюють наш потяг як до дітей, так і до дитинчат. Перша каже, що це відбувається тому, що дитинчата тварин виглядають як дитинчата людей, а ми еволюційно запрограмовані на те, щоб піклуватись про своє потомство. Захист наших власних інтересів має вирішальне значення для тривалості життя і виживання. Інша думка полягає в тому, що наше співчуття до дитинчат тварин дозволяє нам краще прив'язуватися до них, і цей зв'язок дає певну еволюційну перевагу, хоча причина цієї переваги незрозуміла.

 Але чи є в цьому щось, що не може розгледіти око еволюціоніста? Щось прекрасне?

Милість і атрибути Творця

Якщо порівнювати людей з тваринами, особливо ссавцями, у нас дійсно багато спільного. Еволюціоністи стверджують, що така висока ступінь подібності передбачає, що всі ми походимо від одного спільного предка. Креаціоністи інтерпретують схожість як свідоцтво єдиного спільного Творця. Але чому Бог взагалі створив подібність між людьми і тваринами? Чому б не зробити людей повністю відмінними від тваринного світу, особливо ссавців, таких як мавпи і чорні ведмеді?

У Буття 1:28 Бог благословив людей, створених за Його образом, і сказав їм: 

«Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі». 

Чи можливо, що Бог створив подібність, щоб полегшити наше панування (Боже веління керувати Його творінням)?

Подумайте про своїх найближчих друзів. Хіба ми не схильні розвивати більш глибокі відносини з людьми, які мають багато спільного з нами? Хіба нам не легше бути розпорядниками, коли ми керуємо істотами, у яких багато спільного з нами? Безсумнівно, ми схильні більш мудро керувати іншими істотами, якщо їх риси привертають нашу увагу і стимулюють почуття турботи і захисту.

Усе вищесказане припускає, що Бог створив різні ступені подібності і привабливості, щоб полегшити наші відносини з організмами, які знаходяться під нашою опікою. Ця схожість спонукала людство розширити наші знання про світ, а медики, зрозумівши детальну біологію тварин, які мають більшу схожість з людьми, як-от миші та свині, змогли зробити відкриття, що дозволили поліпшити здоров'я і благополуччя як людей, так і тварин.

Взаємозв’язок узгоджується з власними атрибутами Бога. Бог нескінченно реляційний і люблячий, тому що любовні відносини характеризують Отця, Сина і Святого Духа. Вірш із Римлянам 1:20 передбачає, що Бог створив світ як фізичну ілюстрацію Його невидимих атрибутів. Оскільки здатність до особистих відносин є одним з цих атрибутів, ми повинні бачити, що вона проявляється у всьому живому, а не тільки в людях.

Давайте заглибимося в цю ідею. Коли ранні богослови намагалися з'ясувати значення одного Бога, Отця, Сина і Святого Духа, вони помітили, що кожне позначення відноситься до Бога, але всередині одного Бога були відмінності між трьома. Слово, яке вони вибрали, щоб відрізнити їх, було Особистість. Вони прийшли до висновку, що найкращий спосіб пояснити Трійцю як три Особистості одного Бога.

Пошук в Google слова «людина» покаже багато визначень, які запропонували теологи. Характеристики людини включають в себе: унікальність, активність, інтелект, свобода вибору, почуття, мислення, здатність вирішувати проблеми, розрізнення, пам'ять і відносини. Бог володіє всіма цими та багатьма іншими якостями досконалим і чудесним чином.

Всі погодяться, що люди мають ці якості, але чи є вони у тварин? Біологічні дослідження показали, що деякі тварини виявляють кілька особистих і реляційних атрибутів в різному ступені. Дійсно, кожна істота має унікальні характеристики — навіть серед нижчих павуків, які роблять свою павутину настільки чітко, що за візерунком можна ідентифікувати навіть окремі види! Власники домашніх тварин завжди кажуть про індивідуальність кожного вихованця, всі вони різні, чи то собаки, хом'ячки, чи птиці або рибки.

Чи міг Бог також проілюструвати багато з Своїх атрибутів, в тій чи іншій мірі, в усьому тваринному світі? Чи можливо, що люди можуть мати відносини з тваринами не тільки тому, що останні проявляють риси "чарівності", а й тому, що у них є індивідуальність? Що це означає, коли ми говоримо, що наші домашні тварини мають «особистість»? Це не означає, що у них є «особистість» в юридичному сенсі, з правами перед законом. Але це вказує на унікальне поєднання рис, яке робить кожного з них особливим. Кожна тварина прославляє Бога так, як не може жодна інша тварина, у кожного з них є особлива мета в Божому плані (Псалтир 148:10-13). І ми покликані піклуватися про Його творіння так само, як Він це робить, включаючи Його турботу про горобців і лілії (Матвія 6:26-30).

Могли б ми мати відносини з тваринами, якби у них не було рис, завдяки яким ми можемо спілкуватися? Натуралісти, які протягом багатьох років насолоджувалися знайомством з усіма видами диких тварин, включаючи чорних ведмедів, знають, що кожен з них — унікальна істота з різним ступенем інтелекту, поведінки, емоцій, симпатичності і реляційних якостей.

Запитайте будь-якого фермера, який знає по імені кожну корову в своєму стаді, навіть якщо у нього сотні корів. Він може розповісти вам про химерні звички та вподобання кожної з них. Те ж саме відноситься і пастухів, доглядачів зоопарків, які піклуються про великих кішок, мавп, слонів фламінго чи змій, і польових біологів, які вивчають птахів, мурах або павуків!

Якщо кожна тварина має різноманітні атрибути (хоча й в меншому ступені), з якими ми можемо співвідноситися, в поєднанні з kindchenschema, то ця комбінація може значно полегшити наше панування.

Зв'язок між людиною і твариною: слава Богу

Медики-дослідники все більше розуміють цінність і важливість тварин в наданні допомоги людям з обмеженими можливостями і важкою емоційною чи душевною травмою. Все більше і більше терапевти призначають службових собак людям, які борються з депресією. Я бачив багато прикладів сили цих зв’язків, які втішають, допомагають і зцілюють. Насправді, обидві сторони виграють. Наприклад, я бачив, як собака допомагає солдату уникнути панічного нападу, притискаючись і облизуючи його. Натомість солдат піклується про собаку фізично і емоційно, собаки — за задумом Творця створені як соціальні тварини і отримують користь із здорових відносин. Це лише один з багатьох прикладів, коли дресировані тварини покращують емоційне і фізичне здоров'я як людей, так і тварин. Мені розповідали про коня Комета, над яким знущалися, і який зазнав емоційного зцілення через дбайливе ставлення людей, які вірили в Ісуса Христа. Тепер він бере участь в кінській терапії для дівчаток, які постраждали від жорстокого поводження і наркоманії.

Одна дівчина була особливо зворушена цим чотириногим другом. У перший день, коли вони зустрілися, кінь не наблизився ні до однієї дівчини, а попрямував прямо до неї. Здавалося, що між ними відразу виникло взаєморозуміння і міцний емоційний зв'язок. Цей кінь як міст, який, в кінцевому підсумку, допоможе дівчині знову довіряти людям. У той же час, кінь, який раніше зазанав насильства, навчився довіряти і допомагати людям, які самі пережили біль.

Кінцева мета — це оновлений і змінений розум, оскільки Дух Божий використовує всі ці механізми, щоб привести людину до здорових відносин з Ним. Якби кінь не був створений з певним ступенем привабливості і подібності з нами, чи могли б тоді люди дбати, захищати і приносити зцілення цій тварині? З іншого боку, якби ці риси були відсутні у коня, чи можна було б використовувати його в якості терапевтичного моста для емоційного і душевного зцілення іншої людини?

Милість: більше, ніж почуття

Як християни, ми знаємо, що милість/привабливість виникла не для того, щоб покращити виживання людської раси. Наш Бог — Творець і Хранитель Свого творіння, а не випадкові природні процеси.

Якщо усе живе - це фізична ілюстрація невидимих Божих характеристик, то частиною Його вищої мети було створення різних особистісних рис як у людей, так і у тварин. Ці риси вказують на досконалу Особистість, яка володіє усіма рисами. Коли ми бачимо його відображення Його властивостей у творінні, наш погляд спрямовується до Його досконалості, і ми віддаємо Йому всю славу, честь і хвалу.

Дослідження показують, що у Господа була більш висока мета для милості. Він помістив її як у тварин, так і в людей, щоб стимулювати людські емоції любові, турботи і захисту. Він також дав тваринам, особливо ссавцям, багато різних спільних з людьми рис. Схожість і привабливість полегшує наші відносини з істотами; Бог хоче, щоб ми про них дбали. 

Турбота про тварин приймає різні форми. Це змушує нас піклуватися про наших домашніх улюбленців. Багатьох з нас це мотивує більш широко сприяти зусиллям щодо збереження фауни планети, оскільки ми керуємо ресурсами Землі і захищаємо її мешканців, що знаходяться на межі зникнення. Інші навіть роблять кар'єру на дресируванні тварин як провідників емоційного і душевного зцілення для спілкування з іншими людьми.

Ми повинні визнати, що ця діяльність є лише невеликим нагадуванням про найбільше з усіх завдань. Творець хоче, щоб ми відчули благодать і прощення Ісуса, нашого Господа, Сина Божого і Творця світу, коли вступаємо в стосунки з Ним. У Нього є для нас мета — як мала, так і велика: 

«Ми тепер нове творіння Боже, створені в Христі Ісусі для здійснення добрих справ, які Бог наперед приготував нам робити» (Ефесян 2:10).