Неймовірна краса краса мікроскопічного світу у фото
Одні з найпоширеніших у світі рослин, що вживаються в їжу – це водорості. Ці рослини, які називаються діатомові водорості, різнорідні одноклітинні організми, вільно дрейфуючі в товщі води (планктон). Є види діатомових водоростей, які ведуть прикріплений спосіб життя (перифітон) – вони кріпляться до дна, підводних об'єктів, навіть покривів тварин.
Відомо близько 300 родів, що включають 20-25 тис. видів, які поширені по всій земній кулі і живуть як у солоних, так і прісних водоймах, а також на поверхні вологого ґрунту, каміння, моху тощо.
Як і іншим рослинам, діатомовим водоростям властивий фотосинтез, отже вони виділяють кисень. Але що цікаво – стінки їх клітин складаються не з целюлози, як у інших рослин, а з кремнезему – тієї ж речовини, з якої складається пісок. Кожна клітина покрита міцним панцирем з кремнезему. В панцирі розрізняють дві половинки: верхню і нижню. Обидві стулки пронизують численні пори, через які здійснюється обмін речовин між організмом водорості і навколишнім середовищем.
Розмноження найчастіше безстатеве, відбувається поділом клітини надвоє. Дві дочірні клітини отримують по одній стулці панциру материнської особини, а другу формують самостійно. Наявність розчиненого кремнезему в навколишньому середовищі – абсолютно необхідна умова для поділу діатомей.
Чим же так важливі ці крихітки? Діатомові водорості знаходяться в основі довгою харчового ланцюга, який включає в себе безліч істот, в тому числі і людей. Будучи найчисленнішими організмами, діатомові утворюють до чверті всієї органічної речовини планети. Ними харчується зоопланктон (дрібні тварини), який, в свою чергу, служить їжею для дрібних ракоподібних – наприклад, криля; а цих ракоподібних поїдають кити і люди.
Без діатомових водоростей цей харчовий ланцюг розірвався б.
Але виявляється, що діатомеї використовуються не тільки як їжа. У зв'язку з тим, що панцирі діатомей мають правильну чітку організацію, їх застосовують для тестування роздільної здатності оптичних мікроскопів, а також використовують при дослідженні оптичних явищ.
Більшість діатомових реагують на забруднення середовища, тому цей ефект використовується при оцінювання якості води. Але найдивнішим є те, що вони також безпосередньо причетні до заснування Нобелівської премії.
В геологічному минулому нашої планети скупчення скам'янілих решток панцирів діатомей сформували великі поклади осадових порід. Ця осадова порода називається діатоміт, і завдяки їй прославився та розбагатів Альфред Нобель. Саме діатоміт став ідеальним наповнювачем, що дозволив перевести надзвичайно вибуховий нітрогліцерин в безпечну контрольовану форму – динаміт. Виробництво цієї вибухівки стало основою швидкого збагачення підприємця й фінансування відомої міжнародної премії.
Але найбільше ці одноклітинні прославилися ажурними, нескінченно різноманітними за формою панцирями з діоксиду кремнію. Краса й різноманітність скелетів діатомей привела до появи у вікторіанську епоху нового захоплення: вчені, натуралісти, художники й просто любителі стали складати з водоростей складні орнаменти, невидимі для неозброєного ока, але прекрасні під мікроскопом. Ці орнаменти крихітні, оскільки розмір клітини діатомеї становить від 5 до 200 мікрон.
Створювали такі орнаменти під мікроскопом, розкладаючи клітини діатомей за допомогою тонкої голки на підкладці з адгезивної речовини на предметному склі. Цей вид мистецтва виник на початку XIX століття і став дуже популярним ближче до кінця століття. Часто такі орнаменти складали професійні мікроскопісти.
Неможливо тут не згадати відому на початку XX століття книгу німецького біолога Ернста Геккеля «Краса форм у природі» (Kunstformen der Natur) Це була книга з літографічними ілюстраціями. Форми життя були відібрані так, щоб продемонструвати досконалість їх організації, починаючи від замальовок хребетних і птахів до мікроорганізмів. Одна з літографій була присвячена діатомеям.
Дуже складні взаємини між живими істотами, – такі, як харчові ланцюги, – служать вагомим підтвердженням розумного задуму, що пронизує все живе. А різноманітність та краса цих створінь самі по собі свідчать про загальну гармонію й впорядкованість творіння.