«Мамо! Липкий знову на стелі!», — хлопчик дивиться, як його домашній гекон насолоджується свободою та повзає по стелі спальні. Незважаючи на те, що малий засмучений ще однією втечею улюбленця, він більше заінтригований тим, як ящірка може ходити догори ногами. Вона ніби має суперсилу.

«Мамо, чи можу я просто дозволити йому погратись там деякий час? Він здається щасливим».

«Безумовно, ні».

Хлопчик неохоче бере стілець і стає навшпиньки. Він майже хапає Липучку, але домашня тварина висковзує з його рук. Тепер ящірка повзе вниз по склу вікна, що хлопець теж знаходить захоплюючим. Липучка стрибає на підлогу і прямує до ліжка. Хлопчик стрибає по кімнаті. Він ледь хапає гекона за хвіст.

«Мамо! Хвіст Липучки просто відпав! І він все ще рухається в моїй руці!»

Мама приєднується до переслідування, і разом, нарешті, вони хапають Липучку і успішно випускають його в тераріум. Мама запевняє сина, що Липучка виростить інший хвіст, пояснивши, що деякі види геконів можуть відкидати хвости для захисту — явище, відоме як автотомія. Потім мама допомогла дитині зайти в Інтернет, щоб з'ясувати, як гекони можуть повзати по вертикальній поверхні та по стелі.

ВЧЕНИМ ДОВЕЛОСЯ ЗБІЛЬШИТИ СТОПУ ГЕКОНА В ТИСЯЧІ РАЗІВ, ЩОБ З'ЯСУВАТИ ЙОГО ТАЄМНИЦЮ, ЯКА ВІДМІНЯЄ СИЛУ ТЯЖІННЯ

Рзом вони з'ясували, що гекон призначений для того, аби лазити повсюди. Вчені повинні були збільшити стопу гекона в тисячі разів, щоб з'ясувати його таємницю, яка відміняє силу тяжіння. Лапки геконів покриті роговими пластинками, що складаються з мільйонів волосинок, які називаються щетинками. Кожна волосинка розділяється на сотні крихітних волосків. Вчені вважають, що розгалуджені волоски використовують спеціальні сили для приклеювання волосинок до поверхні. Приклеювання, переважно завдяки силам Ван-дер-Ваальса, настільки потужне, що гекон може висіти на стелі на одному пальці.

Як гекон, який має таку надійну систему кріплення, немає проблем з відлипанням? Як він відриває стопу від повехні? Очевидно, що у геконів немає проблем з прилипанням та відлипанням. Прикріплення до поверхні відбувається шляхом перетягування мікроскопічних волосків (які прикріплені до ніг під кутом) по поверхні. Щоб звільнитися, гекон просто збільшує кут волосків. 

Оскільки пальці ящірки згинаються не так, як у людини, ця тварина може відривати пальці, змінюючи кут контакту та зменшуючи силу Ван-дер-Ваальса. Оскільки прилипання до поверхонь зменшує загальну швидкість руху, гекон вибирає, коли користуватися своїми дивовижними гравітаційними здібностями.¹

Цікаві факти про геконів

• Вчені виявили близько 2000 видів сімейства геконів (Gekkonidae) — це найбільше з усіх сімейств ящірок. Розміри різних геконів варіюються всього від 1 см до 60 см. Звичайний синій колір та леопардові плями геконів можуть змінюватись на інше забарвлення для маскування.
• Оскільки тефлон [політетрафторетилен — вид пластмаси] має низькі показники сил Ван-дер-Ваальса, це єдина відома поверхня, на яку гекони не можуть добре чіплятися.
• Волоски на пальцях гекона складаються з протеїнового кератину, такого ж білка, який зміцнює волосся людини. Але волоски геконів набагато тонші — близько однієї п'ятдесятої товщини волосся людини.²
• На відміну від штучних клейких речовин, таких як скотч, бруд не прилипає до лапок гекона. Кінцівки тварини «самоочищаються», тому що частки бруду притягуються до поверхонь більше, ніж до крихітних волосків на лапках. Під час ходьби ящірка залишає за собою будь-який бруд, зібраний на лапках, що дозволяє кінцівкам бути «липкими» як завжди. Вивчаючи лапи гекона, вчені розробили потужну стрічку, яка легко прилипає і віддирається, і клей, який копіює самоочищаючу здатність щетинок.
• Хвіст гекона служить для балансування під час пересування і допомагає тварині правильно падати, щоб приземлитися на всі чотири лапки.
• За винятком сімейства Eublepharinae (Еублефари), гекони мають прозору мембрану, яка покриває їх очі, окрім повік. Ящірки облизують мембрану, щоб їхній зір залишався ясним.
• З дивовижними очима деякі види нічних геконів можуть бачити кольори вночі, коли люди бачать лише чорно-білі предмети.
• Диких геконів приймають з радістю у будинках по всьому світу, оскільки вони їдять комарів та інших комах.
• Гекони спілкуються один з одним за допомогою пищання.

Божий дизайн

Складна структура лап гекона забезпечує універсальне пересування по вертикальній поверхні. Де є докази того, що мікроскопічні волоски на лапках еволюціонували? Останні викопні свідоцтва геконів, що збереглися в бурштині, були датовані з використанням ненадійних методів близько 100 млн років (тобто вік в двічі більше, ніж у попередніх знахідках). Замість того, щоб знайти проміжні лапи, вчені змогли легко побачити структуру подушечки лапки, що дає геконам можливість триматися на поверхні. Вчені прийшли до висновку, що гекони самі розвинули цю унікальну лапку.

Це простий спосіб уникнути «липкої» проблеми. Але давайте поглянемо на це, розглядаючи складність лапки гекона, що розвивається поступово. Припустимо, що гекон вилупився 150 мільйонів років тому, маючи волоски на лапках. Якою перевагою володіють волоски в проміжних лапах гекону? Чому природний відбір сприяв би розвитку волосяного покрову стопи до тих пір, поки щетинки не стали численними і складними, що дозволило гекону висіти на стелі на одному пальці? Така складність не буває випадковою, незалежно від того, скільки часу ви дасте для цього.

Вчені натуралісти повинні вірити в те, що такі складні істоти, як гекони, якось еволюціонували. Вчені не можуть повернутися назад в часі, щоб задокументувати ймовірний процес еволюції. Творець одного разу запитав: 

«Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!»(Йов 38:4). 

Оскільки нас там не було, але Бог був, нам слід покірно вірити Його Слову, Біблії. Докази — навіть такі незвичні, як здібності геконів чіплятися — повинні стимулювати нас віддати хвалу Творцю (Псалом 148).