Багато людей вважають, що дати, які визначають вчені, настільки ж надійні, як і наші знання про структуру атома або атомну енергію. І радіоактивне датування настільки оповите таємницею, що багато хто навіть не намагається зрозуміти, як працює цей метод; вони просто вважають, що він повинен бути правильним.

Але основні принципи радіоактивного датування, яке іноді називають радіометричним, не є складним завданням, тим більше що всі ми регулярно підраховуємо, скільки часу пройшло: наприклад, з моменту нашого народження або з тих пір, як ми почали ходити. Змагання з плавання - знайома ситуація, яка ілюструє прості принципи, пов'язані з виміром часу. Як тільки ми зрозуміємо, що насправді потрібно робити, ми зможемо застосувати ті ж принципи до радіоактивного датування і подивитися, надійні ці методи чи ні.

Уявіть собі плавця, який змагається в запливі на 1500 метрів, і глядача з точним наручним годинником. Ми відзначаємо, що в той момент, коли плавець торкнувся кінця басейну, на нашому наручному годиннику було 7 годин 41 хвилина і 53 секунди. Як довго спортсмен плив?

Коли я задав аудиторії це питання, вони недовірливо подивилися на мене і сказали: «Час початку?» Вони розуміють, що не можна дізнатися, скільки часу плавець знаходився у воді, якщо немає інформації про те, коли почався заплив. Цей же принцип працює і при визначенні віку чого-небудь. Не знаючи часу початку, неможливо визначити час запливу. НЕМОЖЛИВО!

Насправді, знати час початку -  все ще недостатньо. Під час запливу ви повинні спостерігати за плавцем і підраховувати, скільки кіл він зробив, щоб переконатися, що він проплив 1500 метрів. І ви повинні перевірити, що він торкався кінця після кожного кола. Без цих спостережень ви не можете бути впевнені, що час визначено правильно. Ось чому вам потрібні три хронометражі, щоб самостійно зафіксувати час запливу.

Був би результат іншим, якби ми використовували більш точний годинник? Ні! Ви могли б розповісти про крихітний кристал кварцу і п'єзоелектричний ефект, який використовувався в годиннику. Ви могли б описати атомний кварцовий генератор і те, як він резонує на певній і дуже стабільній частоті, і як це можна застосувати для точного вимірювання хронометражу.

Ви можете встановити час запливу, якщо він був розрахований двома або більше надійними очевидцями, які спостерігали за стартом, самим запливом і фінішем.

Це ілюструє проблему радіоактивного датування геологічних подій. Ті, хто просуває надійність методу, проводять багато часу, забезпечуючи вас технічними деталями радіоактивного розпаду, періодів напіврозпаду, мас-спектроскопії і т.д. Але вони не обговорюють основний недолік методу: ви не можете виміряти вік породи за допомогою радіоактивного датування, тому що ніхто не міг бути присутнім і не вимірював кількість радіоактивних елементів, коли сформувалася гірська порода, і ніхто не контролював, як ці елементи змінювалися протягом всієї своєї геологічної історії.

Освітня сторінка, організована Геологічним товариством США, дає один свіжий приклад того, як радіоактивне датування пояснюється громадськості. Вони зосереджені на технічних особливостях радіоактивного розпаду і т.д., але навіть не згадують того факту, що ми не можемо виміряти відсотковий вміст ізотопів в минулому.

Таким чином, фатальна проблема всіх радіоактивних дат полягає в тому, що всі вони засновані на припущеннях про минуле. 

Ви можете встановити будь-яку дату, яка вам подобається, в залежності від зроблених вами припущень. І це те, що роблять геологи - вони створюють ймовірну геологічну історію гірської породи вже після події, в залежності від чисел, які приходять з лабораторії геохронології, яка вимірює кількість ізотопів в скелях. 

Секрети датування пояснюють, як це працює на практиці. Деякі реальні приклади того, як геологи змінюють свої припущення, включають датування Skull KNM-ER 1470 і рештків скелету Mungo в Австралії.

Наступного разу, коли ви побачите дати в мільйони років, пам'ятайте, що цифри не є науковими вимірами часу, що минув. Вони є результатом великих філософських припущень.