Свідоцтва молодості Землі
Категорії / Вік Землі / Свідоцтва молодості Землі / Топ фактів на користь молодої Землі: вуглець-14 у скам'янілостях, вугіллі та алмазах

Топ фактів на користь молодої Землі: вуглець-14 у скам'янілостях, вугіллі та алмазах

Автор:
Джерело: Answers in Genesis

Вуглець-14 (або карбон-14) – це радіоактивна форма вуглецю, який вчені використовують для встановлення віку сьогоднішніх скам'янілостей. Він швидко розкладається – період напвірозпаду становить лише 5730 років, а вже через кілька сотень тисяч років у скам'янілостях його не буде взагалі. Проте вуглець-14 постійно знаходять у «стародавніх» скам’янілостях, яким нібито сотні мільйонів років, починаючи з перших днів застосування цього методу1.

Поблизу Реддінга, штат Каліфорнія, разом зі скам'янілими деревами знайшли скам’янілий морський молюск (амоніт). Істинність знахідки підтверджуються нашаруваннями, вік яких складає 112-120 мільйонів років, але вік за радіовуглецем складає лише тисячі років.Навіть якби всі атоми Землі були вуглецем-14, вони б розпалися настільки швидко, що не залишилося б жодного атома вже через 1 мільйон років. 

Всупереч очікуванням, лише в період між 1984 та 1998 роками у науковій літературі було повідомлено про вуглецю-14 у 70 зразках, серед яких були скам’янілості, вугілля, нафта, природний газ та мармур, і які являють собою викопну частину геологічного літопису, що охоплює, нібито, понад 500 мільйонів років. 

Усі ці елементи містили в собі радіоактивний карбон.2 Крім того, аналіз зразків скам'янілих порід деревини та вугілля, які теоретично охоплюють 32-350 мільйонів років, при застосуванні цього метода показали вік від 20 до 50 тисяч років.3 В алмазах, вік яких нібито складає 1-3 мільярди років, так само знаходили вуглець-14 віком лише 55 тисяч років.4

Ці великі дати не повинні лякати. Адже в минулому магнітне поле Землі було сильнішим – воно захищало атмосферу від сонячної радіації та зменшувало кількість утвореного радіоактивного карбону. Як наслідок, вимерлі істоти мали у своїх тілах набагато менше цієї речовини!

Отже, радіовуглецевий вік усіх скам'янілостей та вугілля повинен бути знижений до менш ніж 5 000 років, що відповідає термінам їхнього поховання під час Потопу. Вік алмазів має бути зведений до приблизного часу біблійного створення світу – близько 6 000 років тому.5

Контраргументи

Прихильники старої Землі постійно повторюють у свій захист два ті ж самі тривіальні аргументи, які були відкинуті ще багато років назад. 

Перший: «Це все забруднення». 

Проте протягом тридцяти років радіовуглецеві лабораторії АМС перш ніж провести датування піддавали всі зразки неодноразовій жорсткій обробці сильними кислотами та хлорним вапном, щоб очистити їх від усіх забруднень.6 

Але коли прилади тестуються за допомогою порожніх зразків, вони дають нульовий вміст карбону-14, тому не може бути жодних проблем із забрудненням або приладами.

Другий аргумент: «Новий радіоактивний вуглець утворився безпосередньо в скам'янілостях, коли уран, який розпадався поблизу, бомбардував залишки азоту, які залишились у похованих скам’янілостях». 

У результаті такої трансформації азоту дійсно утворюється вуглець-14, проте в кінцевому підсумку фактичні розрахунки переконливо демонструють, що цей процес не дає такого рівня новоутвореного радіоактивного карбону, який лабораторії світового класу змогли б знайти в скам’янілостях, вугіллі та алмазах.7

Вас також може зацікавити:

Посилання:

  1. Robert L. Whitelaw, “Time, Life, and History in the Light of 15,000 Radiocarbon Dates,” Creation Research Society Quarterly 7, no. 1 (1970): 56–71.

  2. Paul Giem, “Carbon-14 Content of Fossil Carbon,” Origins 51 (2001): 6–30.

  3. John R. Baumgardner, et al., “Measurable 14C in Fossilized Organic Materials: Confirming the Young Earth Creation-Flood Model,” in Proceedings of the Fifth International Conference on Creationism, R. L. Ivey, Jr., ed. (Pittsburgh, PA: Creation Science Fellowship, 2003), pp. 127–142.

  4. John R. Baumgardner, “14C Evidence for a Recent Global Flood and a Young Earth,” in Radioisotopes and the Age of the Earth: Results of a Young-Earth Creationist Research Initiative, L. Vardiman, A. A. Snelling, and E. F. Chaffin, eds. (El Cajon, CA: Institute for Creation Research, and Chino Valley, AZ: Creation Research Society, 2005), pp. 587–630.

  5. For a fuller treatment and further information see:

  6. Don B. DeYoung, Thousands . . . Not Billions (Green Forest, AR: Master Books, 2005), pp. 45–62. Andrew A. Snelling, Earth’s Catastrophic Past: Geology, Creation and the Flood (Dallas, TX: Institute for Creation Research, 2009), pp. 855–864. Andrew A. Snelling, “Carbon-14 Dating—Understanding the Basics,” Answers 5, no. 4 (Oct.–Dec. 2010): 72–75. Andrew A. Snelling, “Carbon-14 in Fossils and Diamonds—an Evolution Dilemma” Answers 6, no. 1 (Jan.–Mar. 2011): 72–75. Andrew A. Snelling, “50,000-Year-Old Fossils—A Creationist Puzzle,” Answers 6, no. 2 (April–June 2011): 70–73.

  7. Andrew A. Snelling, “Radiocarbon Ages for Fossil Ammonites and Wood in Cretaceous Strata near Redding, California,” Answers Research Journal 1 (2008): 123–144.

  8. Baumgardner, 2005, pp. 614–616.