Вік Землі та методи датування
Креацентр > Статті > Вік Землі та методи датування > Вуглець-14 у скам'янілостях, вугіллі та діамантах

Вуглець-14 у скам'янілостях, вугіллі та діамантах

Вуглець-14 (або радіоактивний вуглець) – це радіоактивна форма вуглецю, яку вчені використовують для встановленнявіку сьогоднішніх скам'янілостей. Але він швидко розпадається – період напіввиведення становить тільки 5730 років, а вже через кілька сотень тисяч років у скам'янілостях уже нічого не залишиться. Проте вуглець-14 був виявлений у "стародавніх" копалинах нібито аж за сотні мільйонів років, починаючи з найдавніших часів отримання радіоактивних речовин1.

Якщо радіоактивний вуглець живе всього

кілька сотень тисяч років, то чому він був

знайдений у всіх діамантах Землі, що

датуються мільйонами років?

Навіть якби всі атоми землі були вуглецем-14, вони б розпалися настільки швидко, що ніяких вуглеводів-14 не залишилося б на землі вже через 1 мільйон років. Всупереч очікуванням, лише в період між 1984 та 1998 роками у науковій літературі було повідомлено про викиди вуглецю-14 із 70 зразків, серед яких були скам’янілості, вугілля, нафта, природний газ та мармур, і котрі являють собою викопну частину геологічного обліку, що охоплює, нібито, понад 500 мільйонів років. Усі ці елементи містили в собі радіоактивні вуглеводи2. Крім того, аналізи зразків скам'янілих порід деревини та вугілля, які теоретично охоплюють 32-350 мільйонів років, при застосуванні вуглецю-14 показали вік від 20 до 50 тисяч років3. З діамантів, вік яких нібито складав 1-3 мільярди років, так само отримували вуглець-14 віком лише 55 тисяч років4.

Поблизу Реддінгу, штат Каліфорнія, разом зі скам'янілими деревами було виявлено копалинного морського молюска (амоніт). Ці скам'янілості підтверджуються нашаруваннями, вік яких складає 112-120 мільйонів років, але поступаються радіовуглецевим віковим групам лише на тисячі років.

Ці великі дати не повинні лякати. Адже в минулому магнітне поле Землі було сильнішим – воно захищало атмосферу від сонячної радіації та зменшувало утворювання радіокарбонату. Як наслідок, вимерлі істоти мали у своїх тілах набагато менше радіоактивного вуглецю!

Отже, радіовуглецевий вік усіх скам'янілостей та вугілля повинен бути знижений до менш ніж 5000 років, що відповідає термінам їхнього поховання під час Потопу. Вік діамантів має бути зведено до приблизного часу біблійного створення – близько 6000 років тому5.

Рятувальні пристрої

Прихильники старої землі постійно повторюють у свій захист два ті ж самі тривіальні аргументи, які були відкинуті ще багато років назад. Перший аргумент: "Це все забруднення". Проте протягом тридцяти років радіовуглецеві лабораторії АМС, перш ніж застосовувати вуглець-14, піддавали всі зразки неодноразовим жорстким обробкам сильними кислотами та відбілювачами, щоб очистити їх від усіх забруднень6. Але коли прилади тестуються за допомогою порожніх зразків, вони дають нульовий радіокарбонат, тому не може бути ніяких проблем із забрудненням або приладами.

Другий аргумент: "Новий радіоактивний вуглець утворився безпосередньо в скам'янілостях, коли довколишні розпади урану бомбардували сліди азоту в похованих копалинах". У результаті такої трансформації азоту дійсно утворюється вуглець-14, проте в кінцевому підсумку фактичні розрахунки переконливо демонструють, що цей процес не дає того рівня радіоактивного вуглецю, який лабораторії світового класу знайшли в скам’янілостях, вугіллі та алмазах7.

*Доктор Ендрю Снеллінг має докторську ступінь з геології в Сіднейському університеті і працює геологом-консультантом в Австралії та Америці. Автор численних наукових статей, доктор Снеллінг зараз є редактором проекту "Відповіді в книзі Буття - США".

 

Автор: *д-р. Ендрю Снелінг

Дата публікації: 01.04.2011

Джерело: Answers in Genesis

 

Переклад: Тига В.

Редактор: Кравець Д.

 

Посилання:

  1. Robert L. Whitelaw, “Time, Life, and History in the Light of 15,000 Radiocarbon Dates,” Creation Research Society Quarterly 7, no. 1 (1970): 56–71.
  2. Paul Giem, “Carbon-14 Content of Fossil Carbon,” Origins 51 (2001): 6–30.
  3. John R. Baumgardner, et al., “Measurable 14C in Fossilized Organic Materials: Confirming the Young Earth Creation-Flood Model,” in Proceedings of the Fifth International Conference on Creationism, R. L. Ivey, Jr., ed. (Pittsburgh, PA: Creation Science Fellowship, 2003), pp. 127–142.
  4. John R. Baumgardner, “14C Evidence for a Recent Global Flood and a Young Earth,” in Radioisotopes and the Age of the Earth: Results of a Young-Earth Creationist Research Initiative, L. Vardiman, A. A. Snelling, and E. F. Chaffin, eds. (El Cajon, CA: Institute for Creation Research, and Chino Valley, AZ: Creation Research Society, 2005), pp. 587–630.
  5. For a fuller treatment and further information see:
    Don B. DeYoung, Thousands . . . Not Billions (Green Forest, AR: Master Books, 2005), pp. 45–62.
    Andrew A. Snelling, Earth’s Catastrophic Past: Geology, Creation and the Flood (Dallas, TX: Institute for Creation Research, 2009), pp. 855–864.
    Andrew A. Snelling, “Carbon-14 Dating—Understanding the Basics,” Answers 5, no. 4 (Oct.–Dec. 2010): 72–75.
    Andrew A. Snelling, “Carbon-14 in Fossils and Diamonds—an Evolution Dilemma” Answers 6, no. 1 (Jan.–Mar. 2011): 72–75.
    Andrew A. Snelling, “50,000-Year-Old Fossils—A Creationist Puzzle,” Answers 6, no. 2 (April–June 2011): 70–73.
  6. Andrew A. Snelling, “Radiocarbon Ages for Fossil Ammonites and Wood in Cretaceous Strata near Redding, California,” Answers Research Journal 1 (2008): 123–144.
  7. Baumgardner, 2005, pp. 614–616.

Написати коментар