Наприкінці червня [2020] журнал Forbes опублікував статтю еколога та кліматичного активіста Майкла Шелленбергера, в якій він вибачився за тридцятирічний кліматичний алармізм, пропагований екологічним рухом.

Шелленбергер вважає, що зміна клімату відбувається, але він не вважає ці зміни настільки катастрофічними, якими їх часто уявляють. Насправді, він навіть не вважає, що це найсерйозніша з екологічних проблем. Оригінальна стаття, мабуть, більше не доступна на сайті Forbes.com, але її архівний PDF-файл можна прочитати в іншому місці.¹ Стаття являє собою стисле резюме аргументу, який він більш детально викладає в своїй новій книзі «Апокаліпсис ніколи: Чому екологічний алармізм ранить всіх нас» (Apocalypse Never: Why Environmental Alarmism Hurts Us All).²

Шелленбергер зазначає, що, незважаючи на його засудження кліматичного алармізму, він не є «правим антиекологом».¹ У нього великий досвід екологічної активності, починаючи з 16 років, коли він збирав кошти для Rainforest Action Network. Він допоміг врятувати останні червоні дерева в Каліфорнії, які не охоронялися, та в минулому був активним прихильником відновлюваних джерел енергії.¹ Він є лауреатом премії журналу Time «Герой довкілля».³ Він давав експертні свідчення Конгресу США та був запрошений в якості експерта-рецензента наступної доповіді Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК).¹

Шелленбергер стверджує, що більша частина «загальноприйнятої мудрості» щодо зміни клімату просто невірна. Він також каже, що в минулому утримувався від виступів проти кліматичного алармізму з двох причин. По-перше, йому було ніяково, оскільки він сам робив деякі з тих самих алармістських заяв. По-друге, він боявся зробити це, побоюючись «втратити друзів і фінансування». Фактично, він каже, що в кількох попередніх випадках, коли він виступав проти спотворення інформації, він постраждав за це.¹

Це повинно послужити тривожним сигналом для тих, хто наївно обожнював учених як об'єктивних шукачів істини, рухомих лише любов'ю до правди й логіки. Як добре відомо давнім послідовникам суперечки про створення та еволюцію, вчені – будучи людьми – часто керуються іншими факторами. Не можна наївно вважати, що вчені завжди об'єктивні! Насправді, професіонали в інших галузях часто бояться суперечити «консенсусній» думці, як засвідчила нещодавня драматична заява про відставку оглядача та редактора New York Times Барі Вайс.^{4 5}

Дійсно, еволюційні та староземельні вірування, зокрема, прийняття світської астрономічної теорії палеоклімату Міланковича, роблять основний внесок в кліматичний алармізм,⁶ незважаючи на те, що оригінальні дослідження ICR показали, що докази цієї теорії неймовірно хиткі, навіть якщо прийняти типові припущення про великий вік Землі.⁷

Це має бути нагадуванням про те, що тільки Богу та Його Слову слід довіряти беззастережно. Оскільки ми, люди, грішні й мінливі, нам слід «перевіряти» те, що кажуть інші (включно з науковцями), зокрема й те, що вони говорять про походження.