Стіни Краківського замку, Польща, прикрашають чудові королівські гобелени XVI ст. Іноді їх називають «Ягеллонськими гобеленами», і більшість із цих творів були зібрані Сигізмундом II Августом (1520-1572), королем Польщі та великим князем Литовським. 136 гобеленів, що колись становили велику колекцію, включають 19 біблійних сцен із книги Буття: Історія перших батьків (сім частин), Історія Ноя (вісім частин) та Історія будівництва Вавилонської вежі (чотири частини).¹

Вважається, що перші два набори були замовлені в середині 1500-х років у Брюсселі та спроектовані Міхілем Коксом (1499-1592), відомим як «фламандський Рафаель». Вони були представлені публіці в 1553 під час святкування одруження Сигізмунда на його третій дружині, Катерині Австрійській.²

Загалом ці красиві та хитромудрі гобелени, площа деяких з яких досягає 45 м², є вражаючим видовищем.

Серед восьми творів, що розповідають про Потоп, є два гобелени, на яких зображені тварини, які входять та виходять із ковчега Ноя. Багатьох із них легко впізнати за зображеннями їхніх сучасних живих аналогів: леви, верблюди, корови,³ та різноманітні види птахів. Але є й такі тварини, які дуже схожі на драконів.

Малюнок 1. Гобелен «Тварини заходять у ковчег Ноя». Виготовлений у Брюсселі у 1550 році. Вавельський замок, Краків, Польща.

Малюнок 2. Гобелен «Тварини виходять із ковчега Ноя». Виготовлений у Брюсселі у 1550 році. Вавельський замок, Краків, Польща.

Відповідність біблійному тексту

Навіщо дизайнеру гобеленів знадобилося зображати драконів на ковчезі Ноя?

Латинський напис, вплетений у верхню частину гобелена, говорить: «Ной і його сім'я, а також всі роди тварин входять у ковчег, а безбожники насміхаються з нього. Бут. 7». Дизайнер спирається на Біблію, особливо на Буття 7. У цьому розділі тричі докладно описується, що всі роди сухопутних тварин і «кожна крилата істота» (ст. 14), «в яких є подих життя» (ст. 15), повинні були увійти у ковчег Ноя – і увійшли, перш ніж розпочався Всесвітній потоп.

Коли створювалися гобелени про Потоп, численні книги з природної історії посилалися на реальне існування драконів (яких ми сьогодні називаємо динозаврами та ін. – див. вставку нижче). Як сказано в одній із сучасних світських книг:

«Докази [існування драконів] не обмежуються творами природної історії та літератури, вони з'являються у повсякденних хроніках подій… . І такі свідчення очевидців не є результатом пліток чи анонімних чуток; вони були записані людьми з певним статусом, королями та лицарями, ченцями та архієпископами, вченими та святими».⁴

Отже, художник, бажаючи повністю відповідати біблійному тексту, включив драконів до списку тварин, що зображені на шляху до ковчега. Швидше за все, автор не був знайомий з ними особисто, оскільки на той час існувало лише кілька видів цих вимерлих тварин. Майстру довелося покладатися на доступні в 1500-х роках матеріали, в яких за роки зображення драконів дедалі більше прикрашалися. Це прикрашання помітно в драконах на гобеленах Сигізмунда II Августа, але навіть вони все ще мають помітні риси динозаврів.

Уроки на сьогодні

Гобелен Сигізмунда лише вкотре підтверджує той факт, що Біблія дає нам основу для погляду на навколишній світ природи. Коли в ній так недвозначно говориться, що всі роди сухопутних і крилатих тварин потрапили на ковчег Ноя, це по суті означає, що динозаври теж потрапили на ковчег. І нам не слід ухилятися від цього факту в наших реконструкціях даного епізоду біблійної історії.

Вчинити так – значить поступитися світській думці, що біблійна історія є міфологічною, і що динозаври вимерли ще до появи людей. У цій точці зору, динозаври/дракони, разом з усіма смертями і стражданнями, про які свідчать їхні скам'янілості, жили і вимерли задовго до появи людей, що суперечить біблійному вченню про колись досконалий світ, зруйнований гріхом людини. Тому питання про те, чи показувати динозаврів і птерозаврів, що входять до ковчега, не є якимось незначним, а зачіпає достовірність Біблії та самого Євангелія.

Біблія ясно говорить, що всі роди живих істот, включаючи динозаврів та людей, були створені протягом шести днів. Зображення динозаврів разом з іншими тваринами, що входять до ковчега, наочно демонструє це і може стати чудовим приводом для розмови.

І навпаки, наявність у ковчезі лише «знайомих» тварин, таких як леви, жирафи та пелікани, посилює думку про те, що це свого роду «байка Езопа», придумана людьми, які просто не знали про скам’янілості.

В наш час ми маємо більші знання з цих питань, ніж художник гобелена, який, тим не менш, робив усе можливе, щоб бути вірним Біблії. Ми маємо робити не менше.

Дракони: зв'язок із динозаврами

Про драконів писали як про реальних живих істот і зображували їх на різних предметах протягом останніх кількох тисяч років усі народи на усіх континентах.¹

Хоча немає сумнівів у тому, що деякі елементи історій та зображень драконів були прикрашені та доповнені міфологічними елементами, причому з часом їх ставало дедалі більше, така кількість свідчень протягом тисячоліть підтверджує істинність існування цих тварин.

В цьому є сенс; численні подібності рис драконів з рисами динозаврів та інших нині вимерлих рептилій, відомих зі скам’янілостей, не є випадковістю. «Дракон» був простим розмовним терміном для людей, які жили раніше.

Скам'янілостям цих «драконів» не мільйони років. Вони були поховані під час Потопу, через 1656 після створення всього сущого. Після «повторного відкриття» цих тварин на початку 1800-х років ми тепер називаємо їх динозаврами чи крилатими рептиліями, якщо це, наприклад, птерозаври. Будучи сухопутними істотами, представники кожного роду драконів (ймовірно, незрілі у випадку великих видів) повинні були потрапити на борт Ковчега. Це пояснює, чому про драконів писали як про ще живих тварин протягом багатьох століть після Потопу.

Одна з найкращих книг на цю тему з приголомшливими фотодоказами – «Жахливі дракони» (Dire Dragons) із серії «Нерозказані секрети планети Земля» (Untold ecrets of Planet Earth).

Посилання:

1. Grigg, R., Dinosaurs and dragons: stamping on the legends, Creation 14(3):10–14. 1992; creation.com/dinolegends.