Креаціонізм
Креацентр > Статті > Креаціонізм > Де усі людські скам’янілості?

Де усі людські скам’янілості?

  • Чому, скажімо, людські скам’янілості не знайдені разом з трилобітами?
  • Якщо люди і динозаври жили в один і той самий період, чому їхні скам’янілості не знайдені разом?
  • Як міг Потоп виробити порядок у літописі скам’янілостей?

Біблія вчить (Буття 1), що людина була на Землі, починаючи з шостого дня Тижня створення. Людина була створена у той самий день, що і наземні тварини (включаючи динозаврів), і на наступний день після морських тварин та птахів. Еволюціоністи стверджують, що порядок у літописі скам’янілостей (наприклад, трилобіти поховані глибоко, а людські рештки ближче до верхнього шару) обумовлений послідовністю життєвих форм на Землі, які існували протягом багатьох сотень мільйонів років. З цієї точки зору гірські породи являють собою великі періоди часу. З іншого боку, креаціоністи вважають, що більша частина скам’янілостей була сформована протягом року глобального Потопу, який описано у 6-9 розділах книги Буття. Так креаціоністи вважають, що порядок у літописі скам’янілостей обумовлений порядком поховання під час Потопу і наступних місцевих катастроф. Тому скептики ставлять запитання: чому в такому разі скам’янілості людей не були знайдені, наприклад, разом з динозаврами?

Чи гірські породи являють собою еони часу?

Існує багато доказів того, що гірські породи не являють собою великі періоди часу. Наприклад, піщаник Коконіно, величезне утворення у Гранд-Каньйоні, має товщину 100 м і простягається приблизно на 250 000 км. Широкомасштабна горизонтальна шаруватість показує, що все це було сформовано у глибокій, швидкоплинній воді за лічені дні. Інші шари гірської породи у Гранд-Каньйоні вказують на те, що вони також швидко депонувалися навіть без суттєвих часових розривів між формуванням кожної одиниці1. Справді, весь ряд Гранд-Каньйону зігнутий у Кайбаб-Упварпі (Kaibab Upwarp), в деяких місцях доволі радикально і без тріщин. Отже, шари, які ймовірно символізують собою приблизно 300 мільйонів років еволюційного розвитку, все ще були м’якими, коли відбувалося згинання2,3. Це збігається з тим, що шари швидко відклались і згиналися під час Потопу, який описаний в книзі Буття. Інші докази проти еонів часу та на користь швидкого осадження шарів включають у себе наступне:

  • полістратні скам’янілості — стовбури дерев, наприклад, які проходять через шари, що, ймовірно, являють собою мільйони років (поширені у вугіллі), показують, що пласти повинні були відкластись швидко, в іншому випадку верхні частини стовбурів згнили б;
  • відсутність скам’янілого ґрунту в шарах гірських порід вказує на відсутність тривалих проміжків часу;
  • відсутність ерозійних властивостей в шарах чи між елементами гірських порід (будь-який значний часовий розрив приведе до утворення каналів у відкритих шарах від дії води чи вітру);
  • обмежена ступінь невідповідностей. Незважаючи на те, що невідповідності (явний розрив в осадженні) вказують на часові розриви, такі незбіжності локалізовані без будь-яких явних розривів у гірських породах тих самих шарів в іншому місці, а це свідчить про те, що будь-який часовий розрив був локалізованим і короткочасним;
  • шарові дамби та труби — де суміш піску і води витискається через накладені шари. Хоча пісок, який лежить в основі, повинен бути на мільйони років старше, ніж верхні шари, він, очевидно, не встиг затвердіти.
  • та багато іншого4,5.

Скеля Улуру (Айєрс-Рок) в центральній Австралії також повинна була б формуватися повільно протягом сотень мільйонів років, проте структура гори вказує на те, що вона утворилась швидко і нещодавно.6 Існування багатьох «живих скам’янілостей» також кидає виклик ймовірним сотням мільйонів років «історії Землі». Наприклад, морські зірки, медузи, брахіоподи, молюски та равлики, яких еволюціоністи датують віком 530 млн років, виглядають так, як ті, що живуть сьогодні. У доктора Йоахіма Шевена, німецького вченого, є музей з більше ніж 500 видами прикладів таких «живих скам’янілостей». Крім того, деякі з цих скам’янілостей відсутні у проміжних шарах, які, ймовірно, являють собою мільйони років еволюційного розвитку, що знову ж таки вказує на відсутність часових розривів.

Докази того, що динозаври та люди співіснували

Численні дані свідчать про те, що люди та динозаври існували разом, і їх не розділяли 65 мільйонів років чи більше, як вважають еволюціоністи:

  • Багато історичних розповідей про істот, які колись існували і були відомі як «дракони» — точний опис тварин, яких ми називаємо динозаврами, такі як трицератопси, стегозаври, тиранозаври та анкілозаври7. У розповіді у книзі Йова в 40-му розділі згадується бегемот, який, згідно опису, виглядає як один з великих динозаврів, як апатозавр чи брахіозавр.
  • Не мінералізовані (не скам’янілі) кістки динозаврів8. Як ці кісти, деякі з яких навіть мають у собі клітини крові, можуть бути віком 65 мільйонів років чи навіть більше? Важко уявити навіть, що їм більше багатьох тисяч років.
  • Породи, які містять у собі скам’янілості динозаврів, часто містять мало рослинного матеріалу, наприклад, у формації Моррісон, Північна Америка. Це ще один доказ того, що шари не відображають епохи життя на Землі. Якщо нашарування показують еру динозаврів, тоді чим же ці тварини харчувалися? Великому апатозавру було б необхідно понад три тонни рослинної їжі в день, але у багатьох із цих динозаврових шарів немає ознак великої кількості рослин. Іншими словами, ми бачимо похованих динозаврів, а не поховану екосистему чи «еру динозаврів».

Скам’янілості «не там» 

Багато скам’янілостей і артефактів були знайдені «не там»9. Тобто вони знаходяться в шарах, які, за словами еволюціоністів, являють собою період часу, коли, наприклад, ця істота не жила або такі артефакти не могли бути зроблені (бо людей ще не було). Існує багато прикладів, деякі з них опубліковані в респектабельних журналах до того, як закріпилась еволюційна парадигма. Такі свідчення не публікуються в сучасних стандартних еволюційних виданнях, можливо, тому, що в рамках еволюційного світогляду неможливо уявити, що таке може бути. В іншому контексті лауреат Нобелівської премії сер Фред Хойл сказав: 

«Наука сьогодні закрита в парадигмах. Кожне авеню загороджене помилковими віруваннями, і якщо ви спробуєте опублікувати будь-що в журналі, то зіштовхнетеся з парадигмою, а редактори відмовляться це робити»10.

Заборонена археологія Кремо і Томпсона перелічує певні недоречні людські артефакти11. Вони написали книгу із західної індуїстської точки зору, аби показати, що люди існували в давнину, як це вимагалося для еонів багатоциклової реінкарнації індуїстських вірувань. (Справжні індуїсти не концентруються на такій раціоналізації, вважаючи, що фізичний світ ілюзорний12.) Кремо і Томпсон не вдаються в питання мільйонів років, а лише в те, чи були там люди. Вони «попутники» з креаціоністами лише в тому сенсі, що ми також вважаємо, що люди були тут майже весь час, але ми не погоджуємося з питанням про мільйони років. Кремо і Томпсон виконали ретельну роботу, їхня фінальна праця складається з 914 сторінок. Знайдено сотні людських скам’янілостей, але зазвичай це відкладення, які, за думкою більшості креаціоністів, були післяпотопними (наприклад, поховані в печерах під час Льодовикового періоду після Потопу). Однак, принаймні в одному випадку, людські кістки були знайдені у «більш старих» шарах13. На жаль, відсутність детальної інформації, пов’язаної з їхнім вилученням, не дозволяє з впевненістю сказати, що ці кістки не були результатом подальшого інтрузивного поховання, хоча ми нічого про це не знаємо. Що стосується того, чи обов’язково істоти, знайдені разом, жили і помирали також разом, палеонтологи можуть дослідити їх на предмет завданої шкоди, щоб довести те, що організми не обов’язково живуть і помирають разом. Однак «перероблені» або «стратиграфічні витоки» (коли щось «молоде» знаходять у «старій» породі) при поясненні майже завжди вважаються «недоречними» скам’янілостями.

А як щодо загальної картини?

Хоча шари гірських порід не являють собою послідовність епох історії Землі, як заведено вважати, вони все ще дотримуються загальної картини. Наприклад, відносно нерухомих та тих морських істот, які мешкають на дні, як правило, знаходять у нижніх шарах, а більш складні організми, рухомі та наземні хребетні створіння зазвичай зустрічаються у верхніх пластах. Розглянемо наступні фактори.

Скам’янілості хребетних створінь надзвичайно рідкісні, в порівнянні зі скам’янілостями безхребетних морських істот. Велика частка скам’янілостей — безхребетні морські істоти і рослинний матеріал у вигляді вугілля і нафти. Скам’янілості хребетних відносно рідкісні, людські скам’янілості зустрічаються ще рідше14.

Якщо б під час Потопу існувало, скажімо, 10 мільйонів людей15, а усі їх тіла були збережені і рівномірно розподіленні на площі 700 мільйонів км3 — лише одне з цих тіл було б знайдене в кожних 70 км3 гірських порід. Таким чином, ви навряд чи знайдете хоча б одну людську скам’янілість.

Всесвітній потоп, який почався із відкриття фонтанів великої безодні, повинен був спочатку поховати глибоководних морських істот, багато з яких були нерухомі або відносно нерухомі. Вони також численні, і чимало з них стійкі (наприклад, молюски). Наземні істоти були б поховані останніми в міру підняття рівня води16. Крім того, водорості були б захоронені раніше за наземні болотні рослини, які, в свою чергу, були б поховані раніше гірських рослин. Точно так само, якщо динозаври жили в річних лиманах або болотах, а судячи з усього, так і було (так живуть, наприклад, крокодили), в такому випадку нам не варто очікувати знайти багато інших наземних істот, похованих з ними, як-от велику рогату худобу, овець чи людей17.

З іншого боку, наземні тварини, такі як ссавці та птахи, будучи рухомими (особливо птахи), могли втекти на більш високу місцевість і загинути останніми. Люди чіплялися б до плотів, колод та інших предметів до самого кінця, а після цього стали б набрякати, випливати на поверхню і, напевно, були б знищені рибою, а кістки людських тіл швидше зламалися б, ніж збереглися. Це посприяло тому, що скам’янілості допотопних людей надзвичайно рідкісні.

Крім того, більш рухомі, розумні тварини намагалися б пережити Потоп найдовше і були б поховані останніми, тому їх рештки мали бути уразливі до ерозії внаслідок паводкових вод, що відступали на прикцні катаклізму. Відповідно, рештки цих істот були б зруйновані. Фактор розуму може частково пояснити очевидну різницю між динозаврами та ссавцями, такими як великий рогатий скот, наприклад.

Іншим фактором є сортувальна дія води. Вугільний пласт в Яллороні, штат Вікторія, Австралія, має шар з 50% пилу товщиною 0,5 м. Єдиний спосіб отримати такий шар пилу — це сортувальна дія води у масивній водяній катастрофі, яка зібрала рослинний матеріал з багатьох місць і відклала його у басейні в районі Яллорону.

«Правило Коупа» описує схильність скам’янілостей (наприклад, молюсків) до збільшення в міру підйому вгору по геологічних шарах. Але чому це має бути еволюція? Справді, живі форми скам’янілостей, як правило, менші ніж їх скам’янілі предки. Найкращим поясненням може бути сортувальна дія води18. Перегляньте статтю геолога Вудмораппа для поглибленого вивчення досліджень про скам’янілості головоногих молюсків (наприклад, восьминогів та кальмарів) і того, як вони узгоджуються зі створенням та Потопом19.

Ось деякі факти, які можуть пояснити закономірності літопису скам’янілостей, а також те, чому в потопних шарах немає скам’янілостей людей. Палеонтологічний літопис являє собою не історію розвитку життя на Землі, а порядок поховання під час Потопу. Ми очікували б мати певну закономірність після Всесвітнього потопу, але не повністю послідовну картину, і це те, що ми знаходимо у геологічних шарах.

Існують проблеми з відновленням будь-якої історичної події, але особливо тієї, яка не має сучасного аналогу. І такою подією є Потоп.20 Тому у нас виникають проблеми з відтворенням точної черговості подій, за допомогою яких Потоп руйнував та відкладав матеріал, створюючи скам’янілості. Цілком можливо, що деякі креативні вчені-креаціоністи створять модель Потопу, яка повністю пояснить скам’янілості та послідовність порід. У цьому відношенні інтерес представляє TAB (Tectonically Associated Biological), провінційна модель Вудмораппа21. Доктор Тасман Уокер запропонував модель Потопу, яка також, ймовірно, пояснює велику частину даних22. Модель катастрофічної тектоніки плит доктора Остіна, Баумгарднера та колег також здається цікавою у поясненні великої частини розподілу скам’янілостей. Розробляються й інші моделі, які також можуть бути корисні для пояснення доказів23.

В одному можна бути впевненим — еволюційний погляд на історію Землі помилковий, і дослідження порід та скам’янілості, включаючи розподіл викопних решток людей, має набагато більше сенсу у світлі розповіді Біблії про створення, гріхопадіння та Потоп.

Коли Бог проголосив суд над світом, Він сказав: «Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі» (Буття 6:7). Можливо, відсутність людських допотопних скам’янілостей є частиною виконання цього рішення?

 


Джерело: Creation.com

Переклад: Тига В.

Редактор: Кравець Д.

 

Посилання:

  1. Austin, S.A., Grand Canyon: Monument to Catastrophe, Institute for Creation Research, San Diego, CA, 1994.
  2. Ibid
  3. Morris, J., The Young Earth, Master Books, Green Forest, AR, 2007.
  4. Ibid
  5. Raging Waters, video produced by Keziah Videos, 1998, available from Creation Ministries International, see creation.com/store.
  6. Snelling, A., Uluru and Kata Tjuta. Creation 20(2):36–40, 1998.
  7. Cooper, B., After the Flood, New Wine Press, Chichester, UK, 1995, Nelson, V., Untold Secrets of Planet Earth: Dire Dragons, self-published, 2011. See also Chapter 19
  8. Wieland, C., Dinosaur bones: just how old are they really? Creation 21(1):54–55, 1999 and articles at: Dinosaurs Q&,A: creation.com/dinosaurs#blood
  9. Oard, M., Are fossils ever found in the wrong place? Creation 32(3):14–15, 2010, creation. com/fossils-wrong-place.
  10. Horgan, J., Profile: Fred Hoyle, Scientific American 272(3):24–25, 1995.
  11. Cremo, M.A. and Thompson, R.L., Forbidden Archeology, Bhaktivedanta Institute, San Diego, CA, pp. 797–814, 1993
  12. One reason why science flourished only in Bible-believing nations
  13. Two human skeletons in a copper mine in Moab, Utah, in the (Cretaceous) Dakota Sandstone, which is supposed to be ‘dinosaur age’. C.L. Burdick, Discovery of human skeletons in Cretaceous formation (Moab, Utah), Creation Research Society Quarterly 10(2):109–110, 1973.
  14. Morris, J., The Young Earth, Master Books, Green Forest, AR, 2007.
  15. Woodmorappe, J., A diluviological treatise on the stratigraphic separation of fossils, Creation Research Society Quarterly 20(3):133–185, 1983.
  16. The Bible suggests the Flood began in the ‘great deep’ (the sea). See Chapter 12
  17. Many current creatures’ remains are found with dinosaurs: see, Living fossils: a powerful argument for creation, Creation 33(2):20–23, 2011, creation.com/werner-living-fossils.
  18. Although bigger rocks tend to be sorted to the bottom, larger shellfish, for example, are overall less dense than smaller ones and could be deposited after smaller ones in a sorting situation
  19. Woodmorappe, J., The cephalopods in the creation and the universal Deluge, Creation Research Society Quarterly 15(2):94–112, 1978
  20. Secular geologists commonly assume that all Earth’s history was shaped by the same processes we see happening today—this is the doctrine of uniformitarianism, which has directed geology for the last 200 years. As there is no global flood happening today, such thinking prevents most of today’s geologists from seeing any evidence for the Flood—they try to explain the evidence seen in the present by the processes seen operating only in the present. The Bible has a prophecy, in 2 Peter 3:3–7, regarding this wrong approach to geology that denies miraculous creation and the Deluge.
  21. Woodmorappe, 1983.
  22. Walker, T., A biblical geologic model, Proc. Third ICC, pp. 581–592, 1994, and Walker, T., The Great Artesian Basin, Australia, Journal of Creation 10(3):379–390, 1996, creation. com/great-artesian-basin
  23. Oard, Michael, personal communication

Вас також може зацікавити: