Невдалі аргументи
Креацентр > Бібліотека > Невдалі аргументи > Де усі людські скам’янілості?

Де усі людські скам’янілості?

  • Чому, скажімо, людські скам’янілості не знайдені разом з трилобітами?
  • Якщо люди і динозаври жили в один і той самий період, чому їхні скам’янілості не знайдені разом?
  • Як міг Потоп виробити порядок у літописі скам’янілостей?

Біблія вчить (Буття 1), що людина була тут, починаючи з 6 дня Тижня Творення, створена у той самий день, що і наземні тварини (включаючи динозаврів), і на наступний день після морських тварин та птахів. Еволюціоністи стверджують, що порядок у літописі скам’янілостей (наприклад, трилобіти поховані глибоко, а людські рештки ближче до верхнього шару) обумовлений черговістю життєвих форм на Землі, яка відбулася протягом багатьох сотень мільйонів років. З цієї точки зору гірські породи являють собою великі періоди часу. З іншої сторони, креаціоністи вважають, що більша частина скам’янілостей була сформована протягом року глобального Потопу, зафіксованого у книзі Буття, глави 6-9. Таким чином, креаціоністи вважають, що порядок у літописі скам’янілостей обумовлений порядком поховання під час Потопу і наступних місцевих катастроф. Тому скептики ставлять питання, чому тоді людські скам’янілості не знайдені, наприклад, разом з динозаврами?

Чи гірські породи являють собою еони часу?

Існує багато доказів того, що гірські породи не являють собою широкі періоди часу. Наприклад, піщаник Коконіно, величезне утворення у Гранд-Каньйоні, має товщину 100 м і простягається приблизно на 250 000 км. Широкомасштабна горизонтальна шаруватість показує, що все це було сформовано у глибокій, швидкоплинній воді за лічені дні. Інші шари гірської породи у Гранд-Каньйоні вказують на те, що вони також швидко депонувалися навіть без суттєвих часових розривів між формуванням кожної одиниці1. Справді, весь ряд Гранд-Каньйону зігнутий у Кайбаб-Упварпі (Kaibab Upwarp), в деяких місцях доволі радикально і без тріщин. Це вказує на те, що шари, які ймовірно символізують собою приблизно 300 мільйонів років еволюційного розвитку, все ще були м’якими, коли відбувалося згинання2,3. Це збігається з тим, що шари швидко депонувалися і згиналися під час Потопу, описаного в книзі Буття. Інші докази не існування еонів часу та швидкого осадження шарів включають у себе наступне:

  • полістратні скам’янілості – стовбури дерев, наприклад, які проходять через шари, що, ймовірно, являють собою мільйони років (поширені у вугіллі), показують, що пласти повинні були депонуватися швидко, в іншому випадку верхні частини стовбурів згнили б,
  • відсутність скам’янілостей ґрунту в шарах гірських порід, що вказує на відсутність тривалих проміжків часу,
  • відсутність ерозійних властивостей в шарах чи між елементами гірських порід (будь-який значний часовий розрив приведе до утворення каналів у відкритих шарах від дії води чи вітру),
  • обмежена ступінь невідповідностей. Незважаючи на те, що невідповідності (явний розрив в осадженні) вказують на часові розриви, такі незбіжності локалізовані без будь-яких явних розривів у гірських породах тих самих шарів в іншому місці, а це свідчить про те, що будь-який часовий розрив був локалізованим і короткочасним,
  • пластові дамби та труби – де суміш піску і води витискається через накладені шари. Хоча пісок, який лежить в основі, повинен бути на мільйони років старше, ніж верхні шари, він, очевидно, не встиг затвердіти.
  • та багато іншого4,5.

Скеля Улуру (Айєрс-Рок), в центральній Австралії, також повинна була б формуватися повільно протягом сотень мільйонів років, проте структура гори вказує на те, що вона мала сформуватися швидко і нещодавно.6. Існування багатьох «живих скам’янілостей» також кидає виклик ймовірним сотням мільйонів років «історії Землі». Наприклад, морські зірки, медузи, брахіоподи, молюски та равлики, які відомі як скам’янілості, датовані еволюціоністами віком 530 млн років, виглядають так, як ті, що живуть сьогодні. У доктора Йоахіма Шевена, німецького вченого, є музей з більше ніж 500 видами прикладів таких «живих скам’янілостей». Крім того, деякі з цих скам’янілостей відсутні у проміжних шарах, які, ймовірно, являють собою мільйони років еволюційного часу, що знову ж таки вказує на відсутність часових розривів.

Докази того, що динозаври та люди співіснували

Численні дані свідкують про те, що люди та динозаври існували разом, а не розділялися 65 мільйонами років і більше, як вважають еволюціоністи:

  • Багато історичних розповідей про колись існуючі створіння, котрі були відомі як «дракони» – гарний опис тварин, яких ми називаємо динозаврами, такими як трицератопси, стегозаври, тиранозаври та анкілозаври7. У розповіді, описаній у книзі Йова, 40 глава, згадується бегемот, котрий, згідно опису, виглядає як один з великих динозаврів, таких як апатозавр та брахіозавр.
  • Не мінералізовані (не скам’янілі) кістки динозаврів8. Як ці кісти, деякі з яких навіть мають у собі клітини крові, можуть бути віком 65 мільйонів років чи навіть більше? Важко уявити навіть, що їм більше багатьох тисяч років.
  • Скелі, які несуть у собі скам’янілості динозаврів, часто містять мало рослинного матеріалу, наприклад, у формуванні Моррісон, Північна Америка. Це ще один доказ того, що шари не розкривають епох життя на Землі. Якщо нашарування показують вік динозаврів, тоді чим же вони харчувалися? Великому апатозавру було б необхідно понад три тонни рослинності в день, але у багатьох із цих динозаврських шарів немає ознак значної рослинності. Іншими словами, ми бачимо похованих динозаврів, а не поховану екосистему чи «вік динозаврів».

Уламки скам’янілостей

Багато скам’янілостей і артефактів було знайдено «недоречно»9. Тобто вони знаходяться в шарах, які, за словами еволюціоністів, являють собою період часу, коли, наприклад, організм не жив, або людські артефакти не могли бути зроблені. Існує багато прикладів, деякі з них опубліковані в респектабельних журналах до того, як закріпилась еволюційна парадигма. Такі свідчення не публікуються в сучасних стандартних еволюційних журналах, можливо тому, що неможливо уявити, що таке може існувати в еволюційному світогляді. В іншому контексті лауреат Нобелівської премії сер Фред Хойл сказав: «Наука сьогодні закрита в парадигмах. Кожне авеню загороджене помилковими віруваннями, і якщо ви спробуєте опублікувати будь-що в журналі, то зіштовхнетеся з парадигмою, а редактори відмовляться це робити»10.

Заборонена археологія Кремо і Томпсона перелічує певні недоречні людські артефакти11. Вони написали книгу із західної індуїстської точки зору, аби показати, що люди існували в давнину, як це вимагалося для еонів багатоциклової реінкарнації індуїстських вірувань. (Справжні індуїсти не концентруються на такій раціоналізації, вважаючи, що фізичний світ ілюзорний12.) Кремо і Томпсон не вдаються в питання мільйонів років, а лише в те, чи були там люди. Вони «попутники» з креаціоністами лише в тому сенсі, що ми також вважаємо, що люди були тут майже весь час, за виключенням того, що не погоджуємося з питанням про мільйони років. Кремо і Томпсон виконали ретельну роботу, їхня фінальна праця сягала 914 сторінок. Знайдено сотні людських скам’янілостей, але зазвичай це відкладення, які, за думкою більшості креаціоністів, були післяпотопними (наприклад, поховані в печерах під час Льодовикового періоду після Потопу). Однак, принаймні в одному випадку, людські кістки були знайдені у «більш старих» шарах13. На жаль, відсутність детальної інформації, пов’язаної з їхнім вилученням, не дозволяє з впевненістю сказати, що вони не були результатом подальшого інтрузивного поховання, хоча ми нічого про них не знаємо. Що стосується того, чи обов’язково скам’янілості, знайдені разом, жили і помирали спільно, палеонтологи можуть дослідити їх на предмет завданої шкоди, щоб довести те, що організми не обов’язково живуть і помирають разом. Однак «перероблені» або «стратиграфічні витоки» (де щось «молоде» знайдене у «старій» скелі) при поясненні майже завжди використовуються для «недоречних» скам’янілостей.

А як щодо загальної картини?

Хоча шари гірських порід не являють собою ряд епох історії Землі, як заведено вважати, вони все ще дотримуються загальної картини. Наприклад, відносно нерухомі та ті морські створіння, котрі мешкають на дні, як правило, були знайдені у більш нижніх шарах, які містять у собі більш складні організми, а рухомі та наземні хребетні створіння зазвичай зустрічаються у верхніх прошарках. Розглянемо наступні фактори:

Скам’янілості хребетних створінь надзвичайно рідкісні, в порівнянні зі скам’янілостями безхребетних морських істот. Велика частка скам’янілостей – безхребетні морські істоти і рослинний матеріал у вигляді вугілля і нафти. Скам’янілості хребетних відносно рідкісні, людські скам’янілості зустрічаються ще рідше14.

Якщо б під час Потопу існувало, скажімо, 10 мільйонів людей15, а усі їх тіла були збережені і рівномірно розподіленні по довжині на 700 мільйонів км3 скам’янілих шарів осадочних порід – лише одне з цих тіл було б знайдене в кожних 70 кубічних кілометрах гірських порід. Таким чином, ви навряд чи знайдете хоча б одну людську скам’янілість.

Глобальний Потоп, який почався із руйнації фонтанів великої глибини, повинен був спочатку поховати глибоководних морських істот, багато з яких нерухомі або відносно нерухомі. Вони також численні, та чимало з них стійкі (наприклад, молюски). По мірі того, як води підіймалися, щоб заповнити землю, земні істоти були б поховані останніми16. Крім того, водорості, як правило, були б захороненні раніше наземних болотних рослин, які, в свою чергу, були б поховані раніше нагірних рослин. Точно так само, якщо динозаври жили в річних лиманах або болотах, а судячи з усього, так і було (наприклад, крокодили), в такому випадку нам не варто очікувати знайти багато наземних істот, похованих з ними, таких як, наприклад, велику рогату худобу, овечок і людей17.

З іншого боку, наземні тварини, такі як ссавці та птахи, будучи рухомими (особливо птахи), могли втекти на більш високу місцевість і загинути останніми. Люди чіплялися б до плотів, колод та інше до самого кінця, а після цього, як правило, стали б набрякати, випливли б на поверхню і були б знищені рибою, а кістки швидше ламаються, ніж зберігаються. Це посприяло б тому, що людські скам’янілості з Потопу надзвичайно рідкісні.

Крім того, більш рухомі, розумні тварини намагалися б пережити Потоп найдовше і були б поховані останніми, тому їх рештки мали бути уразливі до ерозії відступаючими паводковими водами в кінці Потопу і після нього. Відповідно, їхні рештки були б зруйновані. Розумний фактор може частково пояснити очевидну різницю між динозаврами та ссавцями, такими як великий рогатий скот, наприклад.

Іншим фактором є сортувальна дія води. Вугільний пласт в Яллороні, штат Вікторія, Австралія, має шар з 50% пилу товщиною 0,5 м. Єдиний спосіб отримання такого шару пилу – це сортувальна дія води у масивній водяній катастрофі, яка збирала рослинний матеріал з великої місцевості і осаджувала його у басейні в районі Яллорону.

«Правило Коупа» описує схильність скам’янілостей (наприклад, молюсків) до збільшення по мірі того, як ви просліджуєте їх уверх по геологічних шарах. Але чому еволюція робить речі в цілому більшими? Справді, живі форми скам’янілостей, як правило, менші ніж їх скам’янілі предки. Найкращим поясненням може бути сортувальна дія води18. Перегляньте статтю геолога Вудмораппа для поглибленого вивчення досліджень про скам’янілості головоногих молюсків (наприклад, восьминогів та кальмарів) і того, як вона узгоджується зі Створенням та Потопом19.

Ось деякі факти, які могли б враховувати закономірності, знайденні у дослідженнях скам’янілостей, включаючи спільну відсутність людських скам’янілостей у відкладеннях після Потопу. Велика частина даних про скам’янілості являє собою не історію життя на Землі, а порядок поховання після Потопу. Ми очікували б картину із глобальним Потопом, але не повністю послідовну картину, і це те, що ми знаходимо у геологічних шарах.

Існують проблеми з відновленням будь-якої історичної події, але особливо тієї, яка не має сучасного аналогу. І такою подією є Потоп.20 Тому у нас виникають проблеми з уявленням точної черговості подій, з допомогою яких Потоп руйнував та депонував матеріал, створюючи скам’янілості. Цілком можливо, що деякі підприємливі вчені-креаціоністи придумають модель Потопу, яка повністю врахує скам’янілості та послідовність порід. У цьому відношенні інтерес представляє TAB (Tectonically Associated Biological), провінційна модель Вудмораппа21. Доктор Тасман Уокер запропонував модель Потопу, яка також, ймовірно, пояснює велику частину даних22. Модель катастрофічної тектоніки плит доктора Остіна, Баумгарднера та його колег також здається цікавою, пояснює велику частину розподілення скам’янілостей. Розробляються й інші моделі, які також можуть бути корисні для пояснення доказів23.

В одному можна бути впевненим – еволюційний погляд на історію Землі помилковий, і дослідження про скелі та скам’янілості, включаючи розподілення людських скам’янілостей, має набагато більше сенсу у світлі розповіді Біблії про Створення, Падіння та Потоп.

Коли Бог проголосив суд над світом, Він сказав: «Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі» (Буття 6:7). Можливо, відсутність людських допотопних скам’янілостей є частиною виконання цього рішення?

 

Джерело: Creation.com

 

Переклад: Тига В.

Редактор: Кравець Д.

 

Посилання:

  1. Austin, S.A., Grand Canyon: Monument to Catastrophe, Institute for Creation Research, San Diego, CA, 1994.
  2. Ibid
  3. Morris, J., The Young Earth, Master Books, Green Forest, AR, 2007.
  4. Ibid
  5. Raging Waters, video produced by Keziah Videos, 1998, available from Creation Ministries International, see creation.com/store.
  6. Snelling, A., Uluru and Kata Tjuta. Creation 20(2):36–40, 1998.
  7. Cooper, B., After the Flood, New Wine Press, Chichester, UK, 1995, Nelson, V., Untold Secrets of Planet Earth: Dire Dragons, self-published, 2011. See also Chapter 19
  8. Wieland, C., Dinosaur bones: just how old are they really? Creation 21(1):54–55, 1999 and articles at: Dinosaurs Q&,A: creation.com/dinosaurs#blood
  9. Oard, M., Are fossils ever found in the wrong place? Creation 32(3):14–15, 2010, creation. com/fossils-wrong-place.
  10. Horgan, J., Profile: Fred Hoyle, Scientific American 272(3):24–25, 1995.
  11. Cremo, M.A. and Thompson, R.L., Forbidden Archeology, Bhaktivedanta Institute, San Diego, CA, pp. 797–814, 1993
  12. One reason why science flourished only in Bible-believing nations
  13. Two human skeletons in a copper mine in Moab, Utah, in the (Cretaceous) Dakota Sandstone, which is supposed to be ‘dinosaur age’. C.L. Burdick, Discovery of human skeletons in Cretaceous formation (Moab, Utah), Creation Research Society Quarterly 10(2):109–110, 1973.
  14. Morris, J., The Young Earth, Master Books, Green Forest, AR, 2007.
  15. Woodmorappe, J., A diluviological treatise on the stratigraphic separation of fossils, Creation Research Society Quarterly 20(3):133–185, 1983.
  16. The Bible suggests the Flood began in the ‘great deep’ (the sea). See Chapter 12
  17. Many current creatures’ remains are found with dinosaurs: see, Living fossils: a powerful argument for creation, Creation 33(2):20–23, 2011, creation.com/werner-living-fossils.
  18. Although bigger rocks tend to be sorted to the bottom, larger shellfish, for example, are overall less dense than smaller ones and could be deposited after smaller ones in a sorting situation
  19. Woodmorappe, J., The cephalopods in the creation and the universal Deluge, Creation Research Society Quarterly 15(2):94–112, 1978
  20. Secular geologists commonly assume that all Earth’s history was shaped by the same processes we see happening today—this is the doctrine of uniformitarianism, which has directed geology for the last 200 years. As there is no global flood happening today, such thinking prevents most of today’s geologists from seeing any evidence for the Flood—they try to explain the evidence seen in the present by the processes seen operating only in the present. The Bible has a prophecy, in 2 Peter 3:3–7, regarding this wrong approach to geology that denies miraculous creation and the Deluge.
  21. Woodmorappe, 1983.
  22. Walker, T., A biblical geologic model, Proc. Third ICC, pp. 581–592, 1994, and Walker, T., The Great Artesian Basin, Australia, Journal of Creation 10(3):379–390, 1996, creation. com/great-artesian-basin
  23. Oard, Michael, personal communication

Написати коментар