Марко Т. задає кілька питань про Потоп Ноя:

Привіт з Італії,

У мене є два дуже складних питання про Потоп:

1. Чому Бог використав катастрофічний Потоп, щоб покарати людей за часів Ноя? Навіщо використовувати такий руйнівний метод, який вимагає так багато чудес, замість того, щоб просто вбити безпосередньо всіх людей, поки вони спали на ліжку, не зачіпаючи тварин і навколишнє середовище?
2. Чому Бог турбувався про те, щоб врятувати тварин на Ноєвому ковчезі, якщо через кілька років багато хто з них все одно вимере? Чому Бог хотів врятувати тварин від повені, а не від зникнення? Якщо Бог знав, що багато тварин зникнуть, то навіщо потрібно було втрачати час, рятуючи їх на ковчезі?

Дуже дякую.

Шон Дойл з CMI відповідає:

Дякую за ваш лист. Відповім по порядку.

Чому Бог зробив Потоп настільки руйнівним?

Навіщо використовувати такий руйнівний метод? Бог викладає своє обґрунтування в Буття 6:5-7:

«І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно. І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм. І промовив Господь: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив».

Гріх людства сильно засмутив Його.

Але Потоп не завадив людям бути грішниками. Бог навіть мав судити їх незабаром після Вавилона! Проте ми не бачимо ніяких інших історичних судів у Біблії, які були б настільки руйнівними, як Потоп. Так навіщо ж потрібно було робити так в перший раз? Тут я підозрюю, що відповідь лежить в роздумах Бога про моральний характер людини після Потопу в Буття 8:21:

«І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був».

Бог знає збитки, яких завдав гріх моральній природі людини. І чи зміг Потоп змінити її? Ні. Але якщо Потоп не міг поправити пошкоджене серце людини, який іншій руйнівний суд міг би? Ніякий. У цьому-то й річ. Якщо Бог зробив перший, щоб довести, що такі суди не змінюють нас, Він довів свою точку зору. Йому не потрібно повторювати. (За винятком кінцевого суду, звичайно. Але мета кінцевого суду трохи відрізняється від історичних судів, таких як Потоп. Потоп служив цілям протягом занепалої історії, остаточний суд – кінець занепалої історії).

Але чому не вбити просто людей? Навіщо потрібно було вбивати тварин? Навіщо треба було затоплювати землю? Проблемою була людина, а земля – це місце, де вона жила. І так само, як Бог прокляв землю, коли судив Адама за гріх (Буття 3: 17-19), так Він вчинив і під час Потопу. Таким чином, земля і все, що живе на ній, повинні були мати ту ж долю, що і її розпорядник. В ході історії видно, що такі суди не змінюють зіпсоване серце людини.

Навіщо Бог велів взяти тварин на ковчег, якщо Він знав, що вони зникнуть після Потопу?

Якщо Бог знав, що багато тварин зникнуть, то навіщо потрібно було втрачати час, рятуючи їх на ковчезі? Немає ніяких ознак того, що час було втрачено. Що стосується того, чому Бог дозволив їм зникнути після Потопу, Він не змінив того, як світ поводився після Потопу (Буття 8:22). Таким чином, виживання на ковчезі не було гарантією виживання після Потопу. Так, Бог благословив тварин, що зійшли з ковчега плодитися і розмножуватися (Буття 8:17), так само, як він благословив тварин в Буття 1. Але навколишнє середовище кардинально змінилося через катастрофу, тому не було ніякої гарантії, що воно зможе підтримувати те ж біорізноманіття, що й до повені.

Ми повинні пам'ятати, що Бог розробив біогеографію світу до гріхопадіння. Але світ після Потопу змінився. Тварини мігрували з одного місця, оскільки умови після катастрофи були дуже суворими. Світ тільки що був затоплений! Не дивно, що багатьом тваринам було занадто складно справлятися з новими, набагато більш суворими умовами, і врешті-решт вони вимерли. 

Боротьба за ресурси була досить інтенсивною, тому більш маленькі, швидкі і здатні краще адаптуватися до навколишнього середовища тварини мали б очевидну перевагу. Меншим тваринам потрібно було менше ресурсів. Швидкі тварини могли заходити на більш далекі відстані у пошуках ресурсів. І здатні пристосуватися до навколишнього середовища тварини теж мали перевагу.

Я також підозрюю, що організми, які регулюють температуру тіла всередині, мають більшу перевагу перед іншими тваринами. Іншими словами, «теплокровні» тварини, такі як ссавці і птахи, зазвичай більш пристосовані, ніж «холоднокровні» тварини, такі як рептилії і (можливо) динозаври. Крім того, більш маленькі теплокровні тварини мали б більше шансів жити довго: вони не перешкоджали б людям, їм знадобилося б менше ресурсів, і більш швидка зміна поколінь дрібних істот привела б до більш швидкої адаптації до нових умов у довгостроковій перспективі. 

Іншими словами, ссавці і птахи були краще оснащені для боротьби з суворими умовами світу після Потопу, ніж динозаври і великі морські рептилії, а більш дрібні ссавці і птахи мали велику можливість пережити більших теплокровних.