Космологія
Категорії / Космос / Космологія / Що ми знаємо про походження Місяця?

Що ми знаємо про походження Місяця?

Джерело: creation.com

Гіпотеза про натуралістичне походження Місяця переживає важкі часи

Наука, побудована на натуралізмі, завжди мала труднощі з гіпотезами походження нашого найближчого сусіда, Місяця. Раніше були запропоновані три конкуруючі ідеї, але всі вони виявилися вкрай малоймовірними.1 До них належать: 

  • теорія розподілу, в якій Місяць відокремився від Землі; 
  • теорія захоплення, в якій Земля захопила блукаючий Місяць; 
  • теорія конденсації, в якій Земля і Місяць утворилися з однієї і тієї ж пилової хмари. 

Дослідники рідко покидають теоретичний вакуум.

Після того, як ці ідеї були спростовані, планетологи винайшли гіпотезу про те, що Місяць утворився після зіткнення Землі з об'єктом розміром з Марс. Вона називається «гіпотеза гігантського зіткнення» і є основною моделлю протягом останніх 30 років. Дехто вважає цю гіпотезу фактом.

Місяць занадто схожий на Землю, щоб утворитися від гігантського удару

Для імітації гігантського зіткнення були створені комп’ютерні моделі, але їм завжди було важко правильно імітувати удар, що призвів до появи Місяця, хоча в «моделюванні» необхідних фізичних параметрів невеликий успіх все-таки був досягнутий.23 Проте ідентичні ізотопи різних елементів на Землі і на Місяці вказують на те, що гіпотеза гігантського зіткнення має серйозні проблеми.45 Малюнок 1. Ближня сторона Місяця

У вересні 2013 року дослідники зібралися в Королівському товаристві (Royal Society), щоб зробити поглиблений огляд походження Місяця, і прийшли до висновку, що гіпотеза гігантського зіткнення вкрай малоймовірна через геохімічні та інші проблеми: 

«Після майже трьох десятиліть деякої впевненості в тому, як утворився Місяць, нові геохімічні дані знову поставили гіпотезу планетарної наукової спільноти під сумнів. Ми або моделюємо неправильний процес, або моделюємо його неправильно».6

Астрономи роблять все більше і більше відкриттів про те, що геохімія Місяця майже точно така ж, як і Землі: 

«Криза цієї гіпотези була викликана зростаючим усвідомленням того, що Місяць і Земля надзвичайно схожі за складом — настільки схожі, що обмеження, які виникають, важко задовільнити гіпотезою гігантського зіткнення ...Земля і Місяць, здається, мають однакові ізотопи кисню, заліза, водню, силіцію, магнію, титану, калію, вольфраму та хрому... Те, що ізотопний склад з високою точністю однаковий і на Землі, і на Місяці, накладає жорсткі обмеження на фізичні сценарії утворення супутника».7

Така точність суперечить гіпотезі гігантського зіткнення, оскільки експерименти дозволили зробити висновок про те, що більша частина Місяця мала утворитись з уламків тіла, яке вдарилось — його геохімічний склад був би зовсім інший, ніж у Землі.7

Багато моделей... немає рішення

Багато моделей намагалися сформувати Місяць після гігантського зіткнення, варіюючи такі параметри ударних елементів як розмір, швидкість і кут зіткнення.8910 Після багатьох спроб була змодельована прийнятна ізотопна схожість між Місяцем і Землею. Моделі повинні були покладатися на спеціальний резонанс Земля-Місяць-Сонце, щоб істотно зменшити дуже високий кутовий момент ранньої Землі.

Проте ці симуляції є простими моделями, і ускладнення моделей буде серйозною проблемою.3 Наприклад, після зіткнення передбачається, що однорідний пар еволюціонував з однаковим ізотопним співвідношенням багатьох елементів. Однак певні елементи, такі як титан, конденсуються занадто швидко, щоб мати однакове ізотопне співвідношення між Землею і Місяцем.36 

Зменшення кутового моменту системи Земля-Місяць резонансом з Сонцем залежить від «теплового стану» системи, про який можна тільки здогадуватися.3

Крім того, є й інші проблеми з простою ідеєю резонансу: 

«Припливне нагрівання і згинання гарячого молодого Місяця так близько до Землі може, однак, запобігти захопленню орбітальними резонансами».7 

І де тут місце для натуралістичних теорій про походження Місяця? Мабуть, на даний момент немає надійної альтернативи, і, схоже, для пояснення потрібна екстремальна, неперевірена фізика:

«Експерименти-імітації формування Місяця ще не дали конкретного результату, який задовільняє всі частини пазлів, зокрема геохімічну складову. ...Ми намагаємося моделювати фізичні процеси, які є екстремальними в порівнянні з умовами нинішньої Землі. Ми ніколи не спостерігали цих процесів ні в природі, ні в лабораторії».7

Старі теорії все ще вважаються неправдоподібними:

«Конкуруючі гіпотези, такі як відділення Місяця від Землі, що де-обертається, або захоплення вільного Місяця, не відповідають багатьом з необхідних обмежень і вимагають особливої аргументації за кількома напрямками».11

Схоже, що основна причина, по якій вчені не змогли пояснити навіть те, що знаходиться найближче до Землі — Місяць — це їх натуралістичний світогляд: 

«Ми хочемо пояснити наш Місяць і Землю як результат загального і розумного процесу».7

Провал натуралістичних моделей є непрямою підтримкою віршів з Буття про створення Місяця Богом на 4-й день Тижня створнння — ідея, на жаль, немислима для натуралістів. 

Читайте Креацентр Планета Земля в Telegram и Viber, щоб бути в курсі останніх новин.

Вас також може зацікавити:

Посилання:

  1. DeYoung, D. and Whitcomb, J., Our Created Moon: Earth’s Fascinating Neighbor, Master Books, Green Forest, AR, 2003.

  2. Elliott, T. and Stewart, S.T , Shadows cast on Moon’s origin: a chip off the old block, Nature 504(7478):90, 2013 | doi:10.1038/504090a.

  3. Пос. 2.

  4. Oard, M.J., Problems for ‘giant impact’ origin of moon, Creation 14(1):6–7, 2000, creation.com/moonimpact.

  5. Samec, R.G., Lunar formation—collision theory fails, Creation 27(2):11–12, 2013, creation.com/lunar-collision.

  6. Elkins-Tanton, L.T., Occam’s origin of the Moon, Geosci. 6:996–998, 2013 | doi:10.1038/ngeo2026.

  7. Elkins-Tanton, ref. 6, p. 997.

  8. Cuk, M. and Stewart, S.T., Making the Moon from a fast-spinning earth: a giant impact followed by resonant despinning, Science 338(6110):1047–1052, 2012 | doi: 10.1126/science.1225542.

  9. Canup, R.M., Forming a Moon with an Earth-like composition via a giant impact, Science 338(6110):1052–1055, 2012 | doi: 10.1126/science.1226073.

  10. Halliday, A.N., The origin of the Moon, Science 338(6110):1040–1041, 2012 | doi: 10.1126/science.1229954.

  11. Elkins-Tanton, ref. 6, p. 998.