Космос
Креацентр > Статті > Космос > Плутанина в походженні Місяця

Плутанина в походженні Місяця

 

Гіпотеза про натуралістичне походження Місяця переживає важкі часи

Наука, побудована на натуралізмі, завжди боролася з гіпотезами походження нашого найближчого сусіда, Місяця. Раніше були запропоновані три конкуруючі ідеї, але всі вони виявилися вкрай малоймовірними.1 До них відносяться: теорія розподілу, в якій Місяць відокремився від Землі, теорія захоплення, в якій Земля захопила блукаючий Місяць, і теорія конденсації, в якій Земля і Місяць утворилися з конденсації однієї і тієї ж пилової хмари. Дослідники рідко покидають теоретичний вакуум.

Після того як ці ідеї були спростовані, планетологи винайшли гіпотезу про те, що Місяць утворився після зіткнення Землі з об'єктом розміром з Марс. Вона називається «гіпотеза гігантського удару» і є діючою моделлю протягом останніх 30 років. Деякі вважають цю гіпотезу фактом.

Місяць занадто схожий на Землю, щоб утворитися від гігантського удару

Для імітації гігантського удару були створені комп’ютерні моделі, але їм завжди було важко правильно імітувати удар, що призвів за собою появу Місяця, хоча в «моделюванні» фізичних параметрів, які необхідно пояснити, невеликий успіх все-таки був досягнутий.2,3 Однак, ідентичні ізотопи різних елементів між Землею і Місяцем вказують на те, що гіпотеза гігантського удару має серйозні проблеми.4,5

У вересні 2013 року дослідники зібралися в Королівському суспільстві, щоб зробити поглиблений огляд походження Місяця, і прийшли до висновку, що гіпотеза гігантського удару вкрай малоймовірна на основі геохімічних та інших проблем:«Після майже трьох десятиліть деякої впевненості в тому, як утворився Місяць, нові геохімічні вимірювання знову поставили гіпотезу планетарної наукової спільноти під сумнів. Ми або моделюємо неправильний процес, або моделюємо його неправильно».6

Астрономи роблять все більше і більше відкриттів про те, що геохімія Місяця майже точно така ж, як і у Землі:«Криза цієї гіпотези була викликана зростаючим усвідомленням того, що Місяць і Земля виключно схожі за складом– настільки схожі, що обмеження, які виникають, важко задовольнити гіпотезою гігантського удару. ...Земля і Місяць, здається, мають однакові ізотопні сигнатури в кисні, залізі, водні, кремнії, магнії, титані, калії, вольфрамі і хромі...Те, що все це по ізотопному складу з високою точністю однакове і на Землі, і на Місяці, накладає жорсткі обмеження на фізичні сценарії створення супутника».7

Така точність суперечить гіпотезі гігантського удару, оскільки експерименти дозволили зробити висновок про те, що більша частина Місяця повинна була бути створена з уламків ударного елементу, і тому геохімія буде значно відрізнятись.7

 

Мал. 1. Ближня сторона Місяця.

Багато моделей... немає рішення

Багато моделей намагалися сформувати Місяць з гігантського удару, варіюючи такі параметри ударних елементів як розмір, швидкість і кут удару.8,9,10 Після багатьох модельних запусків була змодельована прийнятна ізотопна схожість між Місяцем і Землею. Моделі повинні були покладатися на спеціальний резонанс Земля-Місяць-Сонце, щоб істотно зменшити дуже високий кутовий момент ранньої Землі.

Проте ці симуляції походження Місяця є простими моделями, і додавання більшої складності моделям буде серйозною проблемою.3 Наприклад, після зіткнення передбачається, що однорідний пар еволюціонував з однаковими ізотопними співвідношеннями багатьох елементів. Однак деякі елементи, такі як титан, конденсуються занадто швидко, щоб здійснити таке ж ізотопне співвідношення між Землею і Місяцем.3,6 Зменшення кутового моменту системи Земля-Місяць резонансом з Сонцем залежить від «теплового стану» системи, про який можна тільки здогадуватися.3

Крім того, є й інші проблеми з простою ідеєю резонансу: «приливне нагрівання і згинання гарячого молодого Місяця так схоже і близьке до того, що відбувалося на Землі, може, однак, запобігти захопленню в ці орбітальні резонанси».7 І де тут місце для натуралістичних теорій про походження Місяця? Мабуть, на даний момент немає надійної альтернативи, і, схоже, не потрібна екстремальна, неперевірена фізика:

«Імітаційні експерименти формування Місяця ще не привели до конкретного результату, який підходить для всіх частин головоломки – геохімічних та інших. ...Ми намагаємося моделювати процеси фізики, які є екстремальними в порівнянні з умовами нинішньої Землі. Ми ніколи не спостерігали цих процесів ні в природі, ні в лабораторії».7

Старі теорії все ще вважаються неправдоподібними:«Конкуруючі гіпотези, такі як відділення Місяця від Землі, що обертається, або захоплення незв'язаного Місяця на орбіту навколо Землі, не відповідають багатьом з необхідних обмежень і вимагають особливої аргументації за кількома напрямками».11

Схоже, що основна причина, по якій вчені не змогли пояснити навіть те, щознаходиться найближче до Землі – Місяць– це їх натуралістичний світогляд: «Ми хочемо пояснити наш Місяць і Землю як результат загального і розумного процесу».7

Провал натуралістичних моделей є непрямою підтримкою віршів з Буття про створення Місяця Богом на 4-й день творіння – ідея, на жаль, немислима для натуралістів.

 

Автор: Майкл Дж. Оард

Дата публікації: квітень 2016

Джерело: creation.com

 

Переклад: Тiга В. М.

Редактор: Недоступ О.

 

 

  1. DeYoung, D. and Whitcomb, J., Our Created Moon: Earth’s Fascinating Neighbor, Master Books, Green Forest, AR, 2003. Return to text.
  2. Elliott, T. and Stewart, S.T , Shadows cast on Moon’s origin: a chip off the old block, Nature 504(7478):90, 2013 | doi:10.1038/504090a. Return to text.
  3. Ref 2. Return to text.
  4. Oard, M.J., Problems for ‘giant impact’ origin of moon,  Creation 14(1):6–7, 2000, creation.com/moonimpact. Return to text.
  5. Samec, R.G., Lunar formation—collision theory fails Creation 27(2):11–12, 2013, creation.com/lunar-collision. Return to text.
  6. Elkins-Tanton, L.T., Occam’s origin of the Moon,  Geosci. 6:996–998, 2013 | doi:10.1038/ngeo2026. Return to text.
  7. Elkins-Tanton, ref. 6, p. 997. Return to text.
  8. Cuk, M. and Stewart, S.T., Making the Moon from a fast-spinning earth: a giant impact followed by resonant despinning, Science 338(6110):1047–1052, 2012 | doi: 10.1126/science.1225542. Return to text.
  9. Canup, R.M., Forming a Moon with an Earth-like composition via a giant impact, Science 338(6110):1052–1055, 2012 | doi: 10.1126/science.1226073. Return to text.
  10. Halliday, A.N., The origin of the Moon, Science 338(6110):1040–1041, 2012 | doi: 10.1126/science.1229954. Return to text.
  11. Elkins-Tanton, ref. 6, p. 998. Return to text.