Космос
Креацентр > Статті > Космос > Новий Плутон

Новий Плутон

 

Космічний корабель «Нові горизонти» NASA зробив чіткий кадр Плутона 14 липня 2015 року.

Після того як космічному апарату нарешті вдалося пролетіти повз Плутон, прийшов час порівняти отримані результати з припущеннями вчених.

Старше покоління, якому довелося стати свідком зародження космічної програми в 1957 році, з великим задоволенням спостерігало за кінцевим етапом зондування нашої Сонячної системи. Хоча Плутон і понизили до рангу карликової планети, для більшості дослідників старої школи він продовжував залишатися «дев'ятою планетою» - єдиною планетою, до якої не вдавалося дістатися космічним апаратам. І ось 14 липня 2015 року все змінилося, після того як апарат «Нові горизонти» з феноменальним успіхом пролетів повз системи Плутона.

Користуючись нагодою, хочемо подякувати численній команді вчених і інженерів, які дали можливість світу віртуально взяти участь в цій грандіозній подорожі у найвіддаленіші куточки нашої Сонячної системи. Для того щоб оснастити апарат, запустити його в космос на дев'ять з половиною років і успішно керувати ним практично однією кнопкою, необхідна чимала кількість розумного задуму.

Дані зондування ще продовжать надходити на Землю протягом наступних місяців, але ми вже отримали достатньо важливої ??інформації, щоб критично її оцінити. Насправді, збір даних і їх тлумачення - це два абсолютно різних процеси.

Що ж очікували побачити вчені? Чим їх так здивував справжній Плутон з його супутниками - великим Хароном і невеликими Ніктою, Стіксом, Гідрою і Кербером, виявленими пізніше?

Щоб уявити ступінь здивування, можна порівняти отримані дані з гіпотезами 1990-х років. В останньому ґрунтовному підручнику з планетології «Нова Сонячна система»1 під редакцією провідних вчених планеті присвячена глава «Тритон, Плутон і Харон», написана Дейлом П. Крікшенком. Найбільший супутник Нептуна Тритон вдалося дослідити з космічного апарату «Вояджер-2» в 1989 році. У астрономів були підстави припускати, що схожими особливостями володіє і Плутон, оскільки його також кваліфікують як об'єкт пояса Койпера.

 

Область включає неофіційно названу крижану рівнину Sputnik Planum, що входить до Tombaugh Regio.

Свого часу виявлені на Тритоні сліди недавніх процесів і «водного вулканізму» виявилися повною несподіванкою для вчених. Щоб якось пояснити причину цих процесів, довелося припустити потенційне джерело тепла: приливні сили Нептуна на відстані мільйонів років (хоча орбіта Тритона зараз наближена до форми ідеального кола, це єдиний великий супутник, що рухається в зворотному напрямку). У Плутона ж, беручи до уваги незначну взаємодію з Хароном, такого джерела тепла немає.

У 1998 році завдяки фотографіям телескопа Хаббл вченим стало відомо про світлі і темні ділянки на поверхні Плутона. Вони також визначили у карлика атмосферу, що складається з азоту, метану, вуглекислого газу і декількох вуглеводнів. Їм було відомо про існування Харона, але вони абсолютно не очікували, що його поверхня буде настільки відрізнятися від поверхні Плутона, що складається переважно з водяного льоду. Знаючи про те, що в 1990 році Плутон пройшов перигелій і віддаляється від сонця, Крікшенк допускав, що через кілька десятиліть атмосфера планети може стиснутися: «Планета може повністю стати білою, якщо її і без того тонка атмосфера остаточно стиснеться до повного замерзання!» Але , як з'ясувалося, сімнадцять років по тому атмосфера карлика продовжує виявляти дивовижну динамічність.

Говорячи про створення Плутона, Крікшенк приводив думку теоретиків, і згодом провідних фахівців місії «Нові горизонти», згідно з якою найімовірніше відбувалося наступне:

Алан Стерн, Вільям Маккіннон і Джонатан Лунін припустили, що Плутон міг сформуватися на близькій до кругової, низько нахиленій, геліоцентричній орбіті, ймовірно, за межами орбіти Нептуна. У сонячній туманності за межами Нептуна зосереджена величезна кількість інших крижаних небесних тіл, які спочатку і утворили пояс Койпера. У міру їх накопичення гравітація Нептуна почала чинити на них дестабілізуючий вплив, що призвело до частих зіткнень цих тіл. В кінцевому підсумку Плутону вдалося накопичити значну масу. Пізніше, потужне зіткнення досить великого небесного тіла з Плутоном призвело до утворення Харона. Це гіпотетичне зіткнення, можливо, послужило причиною і сильного нахилу осі обертання Плутона. »2

Сьогодні завдяки апарату «Нові горизонти» ми отримали можливість побачити систему Плутона в дійсності і почути реакцію цих же вчених на довгоочікувані результати супутникових спостережень. «Хто б міг подумати, що все так складно!»3 - сказав керівний науковий співробітник Алан Стерн, отримавши перші фотографії. «За складністю поверхня Плутона не поступається Марсу»4 зауважив інший дослідник. Деякі звернули увагу на схожість особливостей поверхні Плутона і Землі. Але один факт відзначили всі: Плутон виглядає, як молода планета!

 

 'Фальшиві кольори': Зображення поєднує в собі синє, червоне і інфрачервоне зображення, щоб краще було видно особливості поверхні.

Як зазначає журнал «National Geographic», вчені були вражені, побачивши на фотографіях Плутона ознаки льодовиків, гейзерів і крижаних гір висотою до 3350 м, які не поступаються хребту Скелястих гір в Кордельерах.5 «Рельєф поверхні виглядає досить «молодо», причому настільки, що напрошується припущення про триваючу геологічну активність.» Відсутність кратерів на великих просторах свідчить про порівняно недавні зміни рельєфу. За словами геолога місії, «відкриття на Плутоні величезних дуже молодих рівнин без кратерів перевершило всі попередні очікування.»6

На думку світської науки протягом мільярдів років Плутон зтикався7 з іншими об'єктами пояса Койпера. Але на першому знімку південно-східної чверті Плутона не виявилося жодного кратера! «Це означає, що у Плутона дуже молода поверхня», - зауважив Джон Спенсер з команди дослідників. За його припущеннями, її вік становить «менше ста мільйонів років, фактично мала частка в історії Сонячної системи довжиною в чотири з половиною мільярди років» (насправді, її історія становить 1/45 цього часового відрізку). Можливо, що Плутон «досі активний», - додав дослідник. «З огляду на те, що на ньому немає кратерів, навіть важко припустити, на якому рівні активності він знаходиться.» 8

Атмосфера теж виявилася молодою. За підрахунками вчених, атмосфера щогодини втрачає по 500 тонн азоту, що перевищує рівень витоку на Марсі в 500 разів. При такій швидкості запаси цього газу повинні були виснажитися на Плутоні давним-давно. Щоб пояснити цей парадокс, вчені висловили гіпотезу, що рівень азоту, можливо, відновлюють комети, проте навіть всіх разом узятих джерел все одно здається недостатньо для заповнення втраченої речовини.9

Харон теж виявився молодим! На ньому видно ознаки відновлення поверхні, а також каньони9 глибиною від п'яти до десяти кілометрів. «Звідки у такого невеликого об'єкта, діаметр якого становить лише ? Плутона, така активність? Цього не очікував ніхто, багато хто вважав, що внутрішні джерела тепла Плутона і Харона, що залишилися після їх утворення в результаті гігантського зіткнення мільярди років тому, вичерпалися давним-давно », - написав у журналі« Science »Ерік Хенд.10 «На початку я очікувала побачити на Хароні покриту кратерами давню місцевість », - сказала заступник координатора програми Кеті Олкін на прес-конференціі11 після зустрічі апарату з об'єктом. «Таке очікування було у багатьох членів команди.» Але вони помилилися.

Якщо відкинути припущення про мільярди років, все стане на свої місця. Креаціоністи зустріли фотографії молодих поверхонь із задоволенням, але без подиву, бо вони довіряють Божому Слову. Ісус Христос, через Якого створено все суще (Євр. 1: 2), сказав: «Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою?» (Мв. 19:4), а це було через два звичайних двадцятичотирьохгодинних дні після створення Сонячної системи (Бут. 1: 14-27). Дані місії «Нові горизонти» свідчать про те, що Сонячній системі не мільярди років, а кілька тисячоліть, що відповідає біблійній хронології.

 

Автор: Девід Коппедж

Дата публікації: 13.01.2016

Джерело: creation.com

 

Посилання:

  1. Beatty, J.K., Petersen, C.C., and Chaikin, A. (Eds.), The New Solar System, 4th edn, Cambridge University Press, 1999.
  2. См. Beatty, J.K., ref. 1, p. 295.
  3. Wall, M., Mysterious ice plains spotted on Pluto, space.com, 17 July 2015.
  4. Talbert, T. (Ed.), New Pluto images from NASA’s New Horizons: It’s complicated, nasa.gov, 10 September 2015.
  5. Drake, N., First Pluto flyby pictures are ‘complicated and fascinating’: Pluto’s surface looks young, and its large moon Charon offers a few surprises of its own, news.nationalgeographic.com, 15 July 2015. 
  6. Loff, S., (Ed.), Frozen plains in the heart of Pluto’s ‘heart’, nasa.gov, 17 July 2015. 
  7. См. Drake, N., сноска 5. 
  8. Brown, D., NASA Offi ce of Communications, Seeing Pluto in a new light, youtube.com, 15 July 2015.
  9. Wall, M., ref. 3. 10. Hand, E., Potential geysers spotted on Pluto, Science, 17 July 2015 | doi:10.1126/science.aac8875. 
  10. См. Brown, D., сноска 8. 

Написати коментар