Космос
Креацентр > Статті > Космос > Місяць не виник в результаті зіткнення

Місяць не виник в результаті зіткнення

Останні дослідження місячного грунту1,2 ставлять під сумнів сучасну теорію формування Місяця і можуть повернути нас до однієї з ранніх теорій – «гіпотезі розколу» Джорджа Дарвіна. До числа ранніх теорій відносяться також теорія захоплення Місяця і гіпотеза конденсаціі.3 Гіпотеза розколу стверджує, що спочатку Земля оберталася швидше, і більш важкі елементи опускалися ближче до її ядра. Коли ж Земля досягла критичної швидкості обертання, від Тихоокеанського басейну відірвався матеріал, який пізніше став Місяцем, а на поверхні Землі від нього залишився шрам у вигляді гірського хребта. Проблема з цією гіпотезою полягає в тому, що початковий спин або кутовий момент не зберігається в теперішній системі Землі і Місяця (втрата становить 50%). Крім того, орбіта місяця і її відхилення від екліптики в цьому випадку повинні збігатися з нахилом земної осі, проте вони не збігаються. Нахил земної осі становить приблизно 23,5° до площини її навколосонячної орбіти (екліптики), а нахил орбіти Місяця становить приблизно 5°.

Мал. 1. Зірки в цьому кластері формуються з навколишньої туманності, як це передбачає висунута автором «гіпотеза місцевого формування».

Інша теорія базується на тому, що Місяць було захоплено Землею, коли він пролітав по близькій до неї орбіті. Одна з головних проблем, зв'заних з цією ідеєю полягає в тому, що таке захоплення трапляється надзвичайно рідко. І навіть якщо б така малоймовірна подія відбулася, Місяць швидше перейшов би на параболічну або еліптичну орбітальну траєкторію, відповідну більш високій швидкості руху, ніж на майже кругову орбіту сьогоднішнього Місяця. Ключове питання полягає в тому, яка причина уповільнила рух Місяця? Крім того, в цьому випадку сьогоднішній Місяць мав би значно більші ексцентриситет і нахил, що призвело б до гігантських припливів, які сильно руйнують поверхню Землі. Нарешті, якби Місяць наблизився до Землі на відстань, меншу ліміту Роше, він би розпався на кільця, що оперізують Землю.

Третя гіпотеза походження Місяця розвиває гіпотезу туманності Лапласа: Місяць сформувався з сонячної туманності. Коли ця туманність ущільнювалася, збереження кутового моменту призвело до формування диску, а всередині цього диску розвинулись вихори або воронки. У центрі найбільших воронок сформувалися планети, а з менших воронок виникли їх супутники або місяці. Земля і Місяць, відповідно до цієї гіпотези, виникли з великого і меншого завихрення. Однак і в цьому випадку важко пояснити дивну розбіжність між нахилом Землі і Місяця до екліптики, оскільки в описаній ситуації орбітальна площина Місяця повинна була б збігатися з земним екватором.

КЛЮЧОВЕ ПИТАННЯ ПОЛЯГАЄ У

ТОМУ, ЩО МОГЛО УПОВІЛЬНИТИ

РУХ МІСЯЦЯ?

Четверта теорія формування Місяця виникла пізніше.4 Вона передбачає, що Земля зіткнулася з планетою, маса якої була приблизно вдвічі більша марсіанської. Це дозволяє вирішити всі згадані вище проблеми – за винятком того, що і така подія вкрай малоймовірна. Насправді така ймовірність значно нижча, ніж ймовірність зближення Землі з планетою-карликом, що має масу Місяця, як це передбачає гіпотеза захоплення. З іншого боку, дивна орбіта Місяця в цьому випадку легко пояснюється початковою орбітою другої планети, оскільки вона не повинна була слідувати якійсь певній траєкторії (за винятком того, що ця траєкторія повинна була бути близькою до екліптики). Однак тепер Чжан (зі співавторами)2 і Майер1 кинули тінь сумніву і на цю теорію. Чжан і його співавтори піддали детальному вивченню рідкісну форму титану (використовуючи співвідношення 50Ti/47Ti), котра в різних кількостях зустрічається по всій сонячній системі. Взявши поправку на відмінності, викликані тривалим впливом на місячну поверхню сонячної радіації, вчені виявили, що велика кількість такого титану в місячних скельних породах ідентична земному титану. Напрошується висновок, що Місяць був сформований з того ж матеріалу, що і Земля, а не з матеріалу якоїсь сторонньої планети, котра зіткнулася з Землею. Зрозуміло, що ці висновки не дають підстав припускати наявність якогось початкового об'єкта з масою, що перевищує масу Марса. Отже, теорія зіткнення була спростована.5

Що могло викликати таку подібність матеріалу Землі і Місяця? Ключ до розгадки міститься в наступних віршах:

«нехай земля вродить траву, насіння якої розсіває дерево овочеве» (Бут. 1:11),

«нехай видасть вода плазунів, душу живу» (Бут. 1:20),

«нехай видасть земля живу душу за родом її» (Бут. 1:24),

«і створив Господь Бог людину з пороху земного» (Бут. 2:7),

«Господь Бог утворив із землі всю польову звірину і все птаство небесне» (Бут. 2:19),

«і створив Господь Бог з ребра, взятого у людини, дружину, і привів її до людини» (Бут. 2:22).

У БУДЬ-ЯКОМУ ВИПАДКУ, ДОСТОВІРНЕ

ПОЯСНЕННЯ ІСНУВАННЯ МІСЯЦЯ І

ОСОБЛИВОСТЕЙ ЙОГО ОРБІТИ ПОЛЯГАЄ В

ТОМУ, ЩО БОГ СТВОРИВ МІСЯЦЬ І

ПОМІСТИВ ЙОГО НА СВОЄ МІСЦЕ З

ПЕВНИМИ ВАЖЛИВИМИ ЦІЛЯМИ

Цілком може бути, що Бог створив перші живі істоти, а можливо також і інші складні об'єкти, такі як зірки та планети, з уже створеного і доступного локального матеріалу. В цьому випадку морські істоти були створені з матеріалу, знайденого в океані, а земні тварини і люди – з матеріалів, що містяться в земній корі. Могло бути навіть і так, що Земля, планети та зірки були створені з локальних ущільнень газів і пилу, що знаходяться в місцях їх формування. На самому початку були «створені» вихідні матеріали, а потім у місцях їх скупчення з них були утворені більш складні форми. Може бути, саме тому ми сьогодні бачимо скупчення зірок, які називаються кластерами. Такі зірки мають схожий «вік» і хімічний склад. Усе виглядає так, ніби Бог створював речі з уже створених Їм раніше «будівельних блоків». Я називаю це припущення «гіпотезою місцевого формування» (мал. 1). Може бути, ця гіпотеза стане важливою частиною розгадки таємниці творіння.

У будь-якому випадку, достовірне пояснення існування Місяця і особливостей його орбіти полягає в тому, що Бог створив Місяць і помістив його на своє місце з певними важливими цілями: в тому числі гіростабілізація Землі, очищення її берегових ліній за допомогою припливів, освітлення Землі у вечірній час, а також демонстрація вченим корони і хромосфери Сонця під час сонячних затемнень. Саме так було відкрито хімічний елемент гелій. В Книзі Буття 1:16-18 ми читаємо:

«І створив Бог два світила великі: світило велике, щоб воно керувало вдень, і світило мале, щоб керувало ніччю, а також зорі,

і Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею, і щоб керували днем та ніччю, і відокремлювали світло від темряви.

І побачив Бог, що це добре».

 

Автор: Рональд Сеймс

Джерело: Creation

 

Переклад: Тига В.

Редактор: Кравець Д.

 

Посилання:

  1. Meier, M.M.M., Moon formation: earth's titanium twin, Nature Geoscience 5(4):240-241, 2012. 
  2. Zhang, J., Dauphas, N., Davis, A.M., Leya, I. and Fedkin, A., The proto-earth as a significant source of lunar material. Nature Geoscience 5(4):251-255, 2012. 
  3. Whitcomb, J.C. and DeYoung, D.B., The Moon: Its Creation, Form and Significance, Baker Book House, Grand Rapids, Ml, 1978. 
  4. Canup, R.M., Dynamics of lunar formation, Anna. Rev. Astron. Astrophys. 42:441-475, 2004. 
  5. Zhang et. al., (ссылка 2) предполагают, что родство лунных и земных пород можно объяснить «мощным влиянием извержения», в результате которого произошел «обмен материалами между земным океаном магмы и протолунным диском». Однако трудно себе представить столь основательное смешение чужой планеты и земной коры. 

Написати коментар