Космологія
Категорії / Космос / Космологія / Нове дослідження: Місяць не виник в результаті зіткнення

Нове дослідження: Місяць не виник в результаті зіткнення

Останні дослідження місячного ґрунту12 ставлять під сумнів сучасну теорію формування Місяця і можуть повернути нас до однієї з ранніх теорій — «гіпотези розколу» Джорджа Дарвіна. 

До числа ранніх теорій відносяться також теорія захоплення Місяця і гіпотеза конденсації.3 Гіпотеза розколу стверджує, що спочатку Земля оберталася швидше, і більш важкі елементи опускалися ближче до її ядра. Коли ж Земля досягла критичної швидкості обертання, від Тихоокеанського басейну відірвався шмат матерії, який пізніше став Місяцем, а на поверхні Землі від нього залишився шрам у вигляді гірського хребта. 

Проблема цієї гіпотези в тому, що початковий спін або кутовий момент не зберігається в теперішній системі Земля-Місяць (втрата становить 50%). Крім того, орбіта Місяця і її відхилення від екліптики в цьому випадку повинні збігатися з нахилом земної осі, проте вони не збігаються. Нахил земної осі до площини її навколосонячної орбіти (екліптика) становить приблизно 23,5°, а нахил орбіти Місяця становить приблизно 5°.Малюнок 1. Зірки в цьому кластері формуються з навколишньої туманності, як це передбачає висунута автором «гіпотеза місцевого формування».

Інша теорія каже, що Земля захопила Місяць, коли він пролітав по близькій до неї орбіті. Одна з головних проблем цієї ідеї полягає в тому, що таке захоплення трапляється надзвичайно рідко. І навіть якщо б така малоймовірна подія відбулася, Місяць швидше перейшов би на параболічну або еліптичну орбітальну траєкторію, відповідну більш високій швидкості руху, ніж на майже кругову орбіту, яку він має сьогодні. 

Ключове питання в тому, яка причина уповільнила рух Місяця? Крім того, в даному випадку сьогоднішній Місяць мав би значно більші ексцентриситет і нахил, що призвело б до гігантських припливів, які сильно руйнували б поверхню Землі. 

Нарешті, якби Місяць наблизився до Землі на відстань, меншу ліміту Роше, він би розпався на кільця, які були б які оточили б Землю.

Третя гіпотеза походження Місяця розвиває гіпотезу туманності Лапласа: Місяць сформувався з сонячної туманності. Коли ця туманність ущільнювалася, збереження кутового моменту призвело до формування диска, а всередині цього диска розвинулись вихори або воронки. 

У центрі найбільших воронок сформувалися планети, а з менших воронок виникли їх супутники або місяці. Земля і Місяць, відповідно до цієї гіпотези, виникли з великого і меншого завихрення. Однак і в цьому випадку важко пояснити дивну розбіжність між нахилом Землі і Місяця до екліптики, оскільки в описаній ситуації орбітальна площина Місяця повинна була б збігатися з земним екватором.

Четверта теорія формування Місяця виникла пізніше.4 Вона передбачає, що Земля зіткнулася з планетою, маса якої була приблизно вдвічі більша за масу Марса. Це дозволяє вирішити всі згадані вище проблеми, за винятком того, що і така подія вкрай малоймовірна. 

Насправді така ймовірність значно нижча, ніж ймовірність зближення Землі з планетою-карликом, що має масу Місяця, як це передбачає гіпотеза захоплення. 

З іншого боку, дивна орбіта Місяця в цьому випадку легко пояснюється початковою орбітою другої планети, оскільки вона не повинна була слідувати якійсь певній траєкторії (за винятком того, що ця траєкторія повинна була бути близькою до екліптики). Однак тепер Чжан (зі співавторами)2 і Майер1 кинули тінь сумніву і на цю теорію. 

Чжан і співавтори піддали детальному вивченню рідкісну форму хімічного елемента титану (використовуючи співвідношення 50Ti/47Ti), що в різних кількостях зустрічається по всій Сонячній системі. Взявши поправку на відмінності, викликані тривалим впливом на місячну поверхню сонячної радіації, вчені виявили, що велика кількість такого титану в місячних скельних породах ідентична титану на Землі. 

Напрошується висновок, що Місяць був сформований з того ж матеріалу, що і Земля, а не з частини якоїсь сторонньої планети, що зіткнулася з Землею. Зрозуміло, що ці дані не дають підстав припускати наявність якогось початкового об'єкта з масою, що перевищує масу Марса. Отже, теорія зіткнення була спростована.5

Що могло викликати таку подібність матеріалу Землі і Місяця? Ключ до розгадки міститься в наступних віршах:

«нехай земля вродить траву, насіння якої розсіває дерево овочеве» (Бут. 1:11)

«нехай видасть вода плазунів, душу живу» (Бут. 1:20)

«нехай видасть земля живу душу за родом її» (Бут. 1:24)

«і створив Господь Бог людину з пороху земного» (Бут. 2:7)

«Господь Бог утворив із землі всю польову звірину і все птаство небесне» (Бут. 2:19)

«і створив Господь Бог з ребра, взятого у людини, дружину, і привів її до людини» (Бут. 2:22)

Цілком можливо, що Бог створив перших живих істот, і, можливо, також інші складні об'єкти, такі як зірки та планети, з уже створеного і доступного локального матеріалу. В цьому випадку морські істоти були створені з матеріалу в океані, а земні тварини і люди — з матеріалів, що містяться в земній корі. 

Могло бути навіть і так, що Земля, планети та зірки були створені з локальних ущільнень газів і пилу, що знаходяться в місцях їх формування. 

На самому початку були «створені» вихідні матеріали, а потім у місцях їх скупчення з них були сформовані більш складні форми. Можливо, саме тому ми сьогодні бачимо скупчення зірок, які називаються кластерами. Такі зірки мають схожий «вік» і хімічний склад. Усе виглядає так, ніби Бог створював речі з уже створених Ним раніше «будівельних блоків». Я називаю це припущення «гіпотезою місцевого формування» (мал. 1). 

Можливо, ця гіпотеза стане важливою частиною розгадки таємниці створення.

У будь-якому випадку, достовірне пояснення існування Місяця і особливостей його орбіти полягає в тому, що Бог створив Місяць і помістив його на своє місце з певними важливими цілями: в тому числі для гіростабілізації Землі, очищення її берегових ліній за допомогою припливів, освітлення Землі у вечірній час, а також як демонстрацію вченим корони і хромосфери Сонця під час сонячних затемнень. Саме так було відкрито хімічний елемент гелій. 

В книзі Буття 1:16-18 ми читаємо:

«І створив Бог два світила великі: світило велике, щоб воно керувало вдень, і світило мале, щоб керувало ніччю, а також зорі, і Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею, і щоб керували днем та ніччю, і відокремлювали світло від темряви. І побачив Бог, що це добре».

Вас також може зацікавити:

Посилання:

  1. Meier, M.M.M., Moon formation: earth's titanium twin, Nature Geoscience 5(4):240-241, 2012.

  2. Zhang, J., Dauphas, N., Davis, A.M., Leya, I. and Fedkin, A., The proto-earth as a significant source of lunar material. Nature Geoscience 5(4):251-255, 2012.

  3. Whitcomb, J.C. and DeYoung, D.B., The Moon: Its Creation, Form and Significance, Baker Book House, Grand Rapids, Ml, 1978.

  4. Canup, R.M., Dynamics of lunar formation, Anna. Rev. Astron. Astrophys. 42:441-475, 2004.

  5. Zhang et. al., (пос. 2) припускають, що подібність порід на Землі та Місяці можна пояснити впливом «потужного виверження», в результаті якого відбувся «обмін матеріалами між земним океаном магми і протомісячним диском». Однак важко уявити собі на стільки велике змішування чужої планети і земної кори.