Орбіта Плутона в 40 разів далі від Сонця, ніж Земля, і протягом більше 70 років він вважався дев'ятою планетою нашої Сонячної системи. Клайд Томбо (1906-1997) відкрив Плутон в 1930 році, порівнявши фотографії зірок, зроблені з інтервалом у два тижні в Обсерваторії Лоуелла в Арізоні.¹ 

Через можливі порушення в русі Урана, Персіваль Лоуелл (1855-1916), засновник обсерваторії, вірив в існування дев'ятої планети. Він назвав її планетою X і підрахував, що вона буде в шість разів масивніша за Землю. Він навіть уточнив її месцезнаходження.² Лоуелл безуспішно шукав планету з 1906 року до самої смерті.

Томбо був найнятий обсерваторією в 1929 році і знайшов планету недалеко від того місця, де пропонував Лоуелл. Очевидно, це підтвердило передбачення Лоуелла, тому відкриття було відповідним чином оголошене в день народження вченого (13 березня), а перші дві букви імені Плутона — його ініціали.³

Клайд У. Томбо біля дверей телескопа, обсерваторія Лоуелла, Арізона.

Плутон настільки тьмяний, що його можна побачити тільки за допомогою телескопа 30 см (12 дюймів) або більше, і астрономи не змогли визначити його розмір і масу. Ранні оцінки могли ґрунтуватися тільки на відхиленнях орбіт Нептуна й Урану. Розмір був швидко переглянутий у порівнянні з оцінкою Лоуелла, та, врешті-решт, астрономи зупинилися на масі близько трьох чвертей маси Землі.

Все змінилося у 1978 році, майже через 50 років після відкриття Плутона. Ключовий доказ знайшов Джеймс Крісті з Військово-Морської обсерваторії США, коли зрозумів, що в Плутона є супутник. Він зауважив, що на деяких знімках з їх 1,5-метрового телескопа Плутон був злегка подовжений, але зірки на тих же фотографіях — немає. За цим знімком він зміг оцінити діаметр орбіти супутника та його орбітальний період. В результаті астрономи змогли розрахувати масу Плутона з набагато більшою точностью.⁴ 

На даний час прийнято вважати, що Плутон становить лише 1/500 маси Землі. Поточні спостереження підтвердили супутник Плутона, й Міжнародний астрономічний союз дав йому офіційний статус в 1985 році та назвав його Хароном.⁵

З такою крихітною масою Плутон не міг вплинути на орбіти газових гігантів: Урана чи Нептуна. У 1983 році астрономи дослідили все небо за допомогою інфрачервоного астрономічного супутника (IAS), але жодна прихована планета не була знайдена. В даний час прийнято вважати, що збурення орбіт Урана та Нептуна були уявними, що розрахунки Лоуелла були помилковими, а відкриття Томбо було збігом.¹

Як могло так багато вчених так довго помилятися щодо маси Плутона — в 400 разів?  Таке запитання часто задають, коли креаціоністи говорять про те, що Землі лише 6 000 років замість загальноприйнятого віку в 4,6 мільярди років.

Маса Плутона, як і вік Землі, ще не була виміряна безпосередньо. Вона розраховується на основі наукових моделей, які всі засновані на припущеннях. Всі вчені отримали одні й ті ж неправильні відповіді, тому що всі вони використовували однакові моделі та однакові припущення. Однак триваючі спостереження за поведінкою Плутона дали можливість отримати більше інформації, яка дозволила зовсім по-іншому підійти до проблеми, спростувавши колишні припущення та висунувши радикально нову й обґрунтовану оцінку.

Є ще одна велика різниця. Маса Плутона — це оперативна наука, за допомогою якої ми можемо продовжувати спостереження в даний час, використовуючи нові й кращі інструменти та технології. Але вік Землі — це історична наука. Ми не можемо подорожувати в часі та спостерігати речі, які відбувалися в минулому. Для отримання інформації про минуле нам потрібні достовірні свідчення очевидців.

Фото Плутона, зроблене НАСА. Джерело: Daily Mail