Деякі орхідеї використовують унікальну стратегію запилення. Кожна квітка випускає хімічну речовину, яка точно імітує феромон, що виробляється самками конкретного виду бджіл. Хімікат приваблює самців, які потім переносять пилок на інші квіти. Нові дослідження взаємодії орхідей з бджолами ставлять під сумнів концепцію повільної і поступової еволюції, оскільки вчені стали свідками близького утворення нового виду всього за одне покоління.

Коли бджолу-самця приваблює орхідея, він використовує спеціалізовані феромонові сенсори на своїх антенах, щоб отримати інформацію про відстань і напрямок, які вказують на джерело феромонів. Коли самець дістається до квітки, яка пахне як бджола-самка, він невимушено піднімає пилковий пакет, який потім переносить на іншу квітку. Так самець запліднює її, щоб та могла висіяти наступне покоління орхідей.

Європейська група дослідників відстежувала два різновиди орхідей, кожен з яких взаємодіяв виключно з конкретними видами бджіл — точніше, так вони думали. BBC News повідомило, що вчені були дуже здивовані, коли за допомогою відеоспостереження виявили, що бджола одного виду полетіла до «неправильної» орхідеї — квітки іншого виду, створюючи, таким чином, гібридну орхідею.

Орхідея Doritaenopsis зблизька. Джерело: New York Botanical Garden

А в ще «одному дивовижному відкритті», гібридна орхідея замість того, щоб виробляти аромат, середній між тими запахами, що вироблялись її батьками, створила іншу хімічну речовину, яка точно імітувала феромон третього виду бджіл. І хоч цей специфічний гібрид був стерильний, вчені, можливо, побачили, як взаємодія орхідей та комах виникла в минулому з початкового роду орхідеї.

Є два аспекти цього відкриття, які підтверджують креаційну модель рослинного/тваринного походження. По-перше, зміна форми квітки та хімічного складу феромонів відбулася набагато швидше, ніж очікували дослідники, оскільки передбачалося, що видова різноманітність обумовлена повільним еволюційним темпом накопичення мутацій. Ніколас Вереекен з Вільного університету Брюсселя зазначив, що спостереження його команди «показує, як швидко ця репродуктивна ізоляція може бути порушена за один раз».¹

Якби гібрид міг мати потомство, то це був би новий вид, який утворився «лише за одне покоління». А це зовсім не співпадає з тим, що стверджував Чарльз Дарвін, коли описував, як виникають нові види.

По-друге, цілком очевидно, що в орхідеях працюють генетичні механізми, які дозволяють квітам зазнати точних змін. Конкретні гени, можливо, перемішуються або змінюються в певних добре продуманих, перепрограмованих генетичних схемах так, що в одному поколінні тільки правильні фенотипи (які, на прикладі цих орхідей, включають розташування пилкового пакета, позиціювання маточки та хімічний склад феромонів) є пристосованими для взаємодії з конкретними видами бджіл. Схоже, що Конструктор орхідей уже знав про феромони, які використовують бджоли, і дозволив рослинам відповідно адаптуватися.²

Біологічні зміни, які відбуваються у видах, не є результатом екологічних сил. Можливо, вони навіть не є результатом природного відбору. Найлогічнішим поясненням є те, що подібні метаморфози проходять в рамках спеціально розробленої варіативності. І хоча результат дослідження застав європейських дослідників зненацька, ці орхідеї — не єдиний приклад швидких змін, що відбувались і відбуваються за точно визначеними перелаштуваннями лише за одне покоління.