Логічні хиби, які так люблять використовувати еволюціоністи, і як їх розпізнати.

Скільки разів ми чули цю фразу: «креаціоністи не можуть бути вченими»? Коли я викладав англійську мову першокурсникам як позаштатний викладач в коледжі Асбері у Вілморі, штат Кентуккі, однією з наших цілей був розвиток у студентів аналітичних навичок. Для цього я обрав книгу Філіпа Джонсона «Перемагаючи дарвінізм, відкриваючи розуми» (Defeating Darwinism by Opening Minds). Можливо, ви можете уявити моє обурення, коли до мене, як до викладача англійської мови в цьому християнському коледжі, звернулися члени факультету природничих наук з проханням прибрати цю книгу з мого списку обов’язкового читання! Троє професорів природничих наук зателефонували мені та запросили зустрітися з ними, щоб «поставити мене на місце» щодо походження людини.

Я прийшов до переконання в креаціонізмі незалежно від знань чи ресурсів, наданих різними креаційними організаціями. Спираючись на особисті дослідження та читання, я досить добре знав предмет, щоб витримати шквал еволюційних аргументів, які вони на мене обрушили. Однак доктор Джеймс Бенке зовсім застав мене зненацька, коли сказав: «Ви знали, що креаціоністи на кшталт доктора Стіва Остіна – не справжні вчені [PhD з геологічних наук, Пенсильванський державний університет – прим. перекл.]. У нього потрібно відібрати науковий ступінь, тому що він займається поганою наукою». Я заледве чув це ім’я раніше, але це звинувачення поставило поруч з ним знак запитання, який залишався протягом багатьох років. Я став жертвою логічної хиби, відомої як ad hominem: атака на особистість замість спростування аргументів. Приблизно через 10 років я все ще не виявив жодної з цієї нібито «поганої науки», якою, як стверджувалося, займається доктор Остін, який, як і я та мільйони інших креаціоністів, насправді вірить, що Бог мав на увазі саме те, що сказав у Бутті 1-11.

Логічні хиби трапляються всюди. Що таке логічна хиба? Це неправильне використання аргументів «за» чи «проти» теми, що обговорюється, – свідомо або несвідомо. Наприклад, коли іспанська громадськість дізналася, що є люди, які досі вірять у Створення: «Не можна сприймати цих людей серйозно. Це просто купка неосвічених релігійних фанатиків, які нічого не розуміють в науці», – так легко відмахуються університетські професори, тим самим уникаючи необхідності будь-коли особисто розглядати це питання.

Один перспективний майбутній вчений, Хосе, вивчає природничі науки в іспанському університеті. Його однокурсники намагалися домогтися його виключення з наукової програми, коли він сказав їм, що існують переконливі емпіричні докази, які заперечують можливість еволюції.

У 2008 році, після того як університети в Леоні та Віго скасували лекції з Розумного задуму, іспанського лікаря Антоніо Мартінеса запросили на дебати з еволюціоністом Мануелем Солером в національній телевізійній програмі Espejo Público («Суспільне дзеркало») про те, чи слід взагалі надавати креаціонізму публічну трибуну чи ні.¹

Еволюціоніст незворушно пройшовся своїм завченим набором логічних хиб, включно з кількома неправдивими звинуваченнями, спрямованими проти кваліфікації та намірів практикуючих вчених, тоді як лікар, навпаки, наводив факт за фактом, науковий факт за науковим фактом. «Я не розумію, чому ви наполягаєте на тому, щоб говорити про науку, якщо ви не біолог», – звинувачувально сказав еволюціоніст. У відповідь лікар-креаціоніст спокійно відповів: «Що означає, я не біолог? Я витратив 11 років на вивчення біології, щоб стати лікарем. Я заробляю на життя саме практикою науки. Ви ж, навпаки, можете вільно будувати припущення, але якби я працював на основі припущень, я б ризикував потрапити до в'язниці!» Коли еволюціоніст вичерпав свій набір логічних хитрощів, він відступив і сказав: «Я прийшов сюди не для того, щоб обговорювати науку. Я прийшов обговорити, чи слід взагалі дозволяти креаціоністам робити доповіді в державних університетах!» Він прямо заявив, що їм ніколи не повинно надаватися таке право.

Отже, креаціоністи не можуть бути вченими? Гадаю, це означає, що агностики не можуть бути й теологами. І те, й інше – логічні хиби. Що не так з логікою, коли людей позбавляють певних професій через їхні особисті переконання? Тому що це неправда! Насправді існують тисячі справжніх вчених, які вірять у Створення, так само як існує багато агностичних й навіть атеїстичних теологів. Логічна формула, що називається силогізмом, яка тут використовується, виглядає приблизно так:

«a не дорівнює b. c дорівнює a. Отже, c ніколи не може дорівнювати b».

На перший погляд цей аргумент звучить досить переконливо, доки ви не почнете вивчати логічні хиби та те, як вони працюють. Цю хибу можна назвати non sequitur («не випливає»), оскільки вона є «твердженням, яке логічно не випливає зі щойно сказаного, – висновком, що не випливає з вихідних засновків».² Насамперед, як визначаються поняття «релігія» та «наука»? Якщо під «релігією» розуміти щось, у що вірять без доведення за допомогою експерименту, а під «наукою» – еволюцію (наприклад, перетворення мавп на людей), тоді елементи a і b стають повністю еквівалентними, оскільки еволюція нібито просто приймається на віру без будь-яких емпіричних доказів!³ Таким чином, перший засновок у цьому міркуванні є хибним і має звучати так:

«a ДОРІВНЮЄ b!»

Звісно, зазвичай люди мають на увазі не це, коли використовують цей аргумент. Зазвичай вони хочуть сказати, що людина, яка вірить у спеціальне Створення, ніколи не буде достатньо об'єктивною й чесною, щоб належним чином займатися «експериментальною наукою». Її віра завжди спотворюватиме результати експериментів. Це явно неправильно, якщо врахувати, що майже всі засновники сучасних галузей науки вважали, що вони лише відкривають факти, закладені у фізичний світ люблячим Богом-Творцем (див. «Відомі креаціоністи»).

Які ще логічні хиби зазвичай використовуються в аргументах на користь еволюції?

1. Схожість між живими істотами – як генетична, так і морфологічна (за формою) – показує, що всі вони пов'язані між собою та походять від однієї первісної форми життя.

Колове міркування (petitio principii): ця логічна помилка полягає в «неявному використанні висновку як засновку» для доведення свого аргументу.⁴

Тут людина спочатку виходить з припущення, що еволюція є істинною, а потім використовує генетичну та морфологічну схожість, яку також можна пояснити існуванням єдиного Творця/Дизайнера, як доказ того, що еволюція є істинною. Щоб такий аргумент був обґрунтованим, необхідно показати, що схожість може бути результатом лише еволюції, не роблячи жодних попередніх припущень.

2. Креаціоністи вірять у незмінність видів. Незмінність була спростована, отже, еволюція є істинною, а креаціонізм – хибним.

Солом'яне опудало (Straw man): атака на викривлене уявлення про позицію опонента з подальшим твердженням, що тим самим спростовано саму цю позицію.

3. Малюнки Ернста Геккеля XIX століття, які демонструють схожість ембріонів різних видів, є явним доказом спільного походження всіх тварин.

Хибна аналогія: використання міркування, яке насправді не застосовується до розглядуваного випадку, для доведення своєї точки зору.

Окрім того факту, що малюнки Геккеля були свідомою фальсифікацією,⁵ сам аргумент від самого початку був логічною хибою. Твердження мало продемонструвати спільне походження, однак проста схожість ембріональних форм ніколи не могла довести спільне походження, головним чином тому, що походження не спостерігалося й не може бути безпосередньо спостережуване жодним вченим. Це була історична подія, яка, незалежно від того, чи відбулася вона шляхом Створення або еволюції, не може бути повторена в лабораторії, як би ми не намагалися, так само як Наполеон Бонапарт не може знову програти битву при Ватерлоо. Тварини або спочатку еволюціонували, або були створені Богом, тому навіть якби еволюція була можливою, ці ембріони все одно не були б остаточним доказом того, що походження відбулося шляхом еволюції.

4. Геологічні шари, які були сформовані повільними процесами, свідчать про величезний вік Землі. Отже, для еволюції було цілком достатньо часу.

Приховування доказів: не вся інформація надається слухачеві, внаслідок чого в нього не залишається можливості зважити різні варіанти.

Цей аргумент починається з припущення, по-перше, що еволюція можлива, а по-друге, що повільні процеси є єдиним добрим поясненням того, що ми спостерігаємо в геологічних умовах. Нам не повідомляють, що насправді катастрофічні геологічні події, які відбуваються дуже швидко, є значно кращим поясненням для переважної більшості випадків.⁶

5. Всі справжні вчені погоджуються з тим, що еволюція є доведеним фактом.

Апеляція до авторитету: якщо експерти так кажуть, значить це має бути правдою.

Однак істина не залежить від думки людей, навіть якщо це вчені! Величезні більшості нерідко виявлялися цілком неправими (наприклад, нацисти під час Другої світової війни). «Бож Бог правдивий, а кожна людина неправдива, як написано: Щоб був Ти виправданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися». (Римлянам 3:4)

6. Існування багатьох різних порід собак, кількох видів в'юрків й різноманітних людських етнічних груп по усьому світу показує, як відбувається еволюція.

Підміна значення слова (equivocation): використання «одного й того самого слова більш ніж в одному значенні»,⁷ щоб заплутати питання або зробити аргумент таким, що здається правильним.

Наведене вище твердження пропонує нам приклади «еволюції» у значенні видоутворення та мінливості в межах одного роду, а потім заявляє, що це доводить «еволюцію» у значенні переходу від мікробів до людини, ніби це одне й те саме. Це цілком визначено НЕ одне й те саме. Одне є фактом; інше – лише прийняттям бажаного за дійсне.

7. Переривчаста рівновага задовільно пояснює відсутність перехідних форм життя в палеонтологічному літописі, тому що час від часу еволюція відбувалася настільки швидко, що ці перехідні форми не збереглися в проміжних шарах.

Ствердження наслідку: якщо a істинне, то b істинне. b істинне, отже, a теж істинне.

Цей випадок досить хитрий. Він не лише починається з припущення, що еволюція від мікробів до людини є фактом, а й стверджує, що якщо проміжні форми життя еволюціонують швидко, то вони будуть відсутні в палеонтологічному літописі. Насправді вони відсутні в палеонтологічному літописі, отже, вони, мабуть, еволюціонували надто швидко, щоб зберегтися. Це стає різновидом хибного кола в міркуванні, заснованого на припустимій істинності того, що від самого початку ніколи не було доведено!

Логічні хиби оточують нас всюди, й вони нерідко бувають тонкими й важковловимими, як, наприклад, звинувачення щодо здатності доктора Остіна бути вченим, яке кілька років тому змусило мене засумніватися. Скільки ще подібних помилок продовжують існувати або зберігаються в нашій підсвідомості, а ми навіть не усвідомлюємо цього? Нам слід постійно зберігати інтелектуальну пильність, щоб не бути обманутими. Сатана «був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді». (Івана 8:44)