Вчені виявили генетичні докази того, що бобові дерева виникли з окремих популяцій африканських дерев під час Льодовикового періоду.¹ Цей висновок узгоджується з креаційною моделлю Льодовикового періоду після Потопу. Керівник дослідження д-р Розалія Піньейро з Університету Exeter сказала:

«Ми дослідили ДНК п’яти бобових дерев, які широко зустрічаються в африканських тропічних лісах... Ми виявили значні сліди генетичної фрагментації – фізичні розриви між популяціями – відповідно датам, які свідчать про те, що ліс вступав у прохолодні, посушливі періоди, спричинені льодовиковими періодами».¹

З причин, які обговорюються нижче, це дуже точно відповідає креаційній моделі єдиного Льодовикового періоду, спричиненого наслідками потопу Буття.

Креаціоністи стверджують, що те, що вчені-уніформісти називають льодовиковим періодом плейстоцену, почалося незабаром після потопу Буття, приблизно 4500 років тому.

Швидке формування морського дна розплавленим матеріалом під час Потопу сильно нагріло Світовий океан, спричинивши випаровування великої кількості води з океанів після Потопу протягом сотень років. Підвищення рівня вологості атмосфери значно збільшило кількість снігопадів у високих широтах й на вершинах гір.

Нарешті, масштабна вулканічна активність під час пізньої стадії Потопу та після нього сприяла виникнення аерозолів в стратосфері, які відбивали сонячне світло, що вилилось у більш прохолодне літо. Це запобігло таненню льоду й, відповідно, сприяло накопиченню з часом товстого крижаного покрову. Коли океани охолодилися, а вулканізм припинився, через декілька сотень років закінчився і постпотопний Льодовиковий період.²

Оскільки всі ліси світу були знищені під час Потопу й оскільки потрібні сотні років (можливо, навіть тисячоліття), щоб ліс природним чином виріс,³ густі ліси були рідкісним явищем під час Льодовикового періоду після Потопу, й це мало б стосуватися всієї місцевості, а не лишень регіонів із континентальними льодовиками. І це дійсно так!

На основі викопного пилку Льодовикового періоду та інших даних навіть уніформісти визнають, що ліси були набагато меншими та рідкіснішими під час Льодовикового періоду. Очевидним можливим винятком є Антарктида, оскільки товсті крижані щити роблять ретельний аналіз антарктичного викопного пилку майже неможливим.

Докази відсутності лісів у льодовиковому періоді здаються найочевиднішими в Північній Америці, Європі та Північній Азії, хоча дослідження, обговорене тут, показує, що дерева Льодовикового періоду були рідкісними і в Африці. Більшість уніформістів також погоджуються з тим, що дерева Льодовикового періоду були рідкісними в Південній Америці та Австралії, хоча деякі висловили заперечення проти цього.⁴ Я обговорював ці докази в популярній технічній статті в Acts & Facts і у моїй новій книзі.^{5 6 7}

Можна було б очікувати, що популяції дерев виростуть у різних місцях після Потопу, залежно від того, де проросло насіння. Тож не дивно, якщо і скам'янілості, і дані ДНК підтвердять як рідкісність, так і «фрагментацію» африканських тропічних лісів, які виникли з окремих популяцій дерев після Потопу.

Світські вчені пов’язують нестачу та фрагментацію лісів Льодовикового періоду з холодними та сухими умовами під час цього періоду, але, здається, вони пов’язані насамперед з тим, що (1) вчені вже очікують, що льодовикові періоди були холодними та сухими, і (2) тому, що вони не знають, як це пояснити інакше.

Більше того, їхнє пояснення має проблеми. Існують вагомі докази того, що в районах, які сьогодні дуже сухі, такі як пустеля Сахара та південний захід США, випадали рясні дощі під час Льодовикового періоду. Аналогічно, уніформісти починають визнавати, що навіть у загалом більш сухому кліматі деякі райони все ще можуть бути досить вологими, залежно від того, які критерії використовуються для вимірювання посушливості.⁸ 

Отже, більш сухий клімат не є прийнятним поясненням нестачі густих лісів під час Льодовикового періоду.

Світські вчені, здається, відчувають слабкість цього аргументу, тому що дехто з них припустив, мабуть, у розпачі, що необережні давні люди спричинили лісові пожежі, які знищили ліси європейського Льодовикового періоду!⁹ Але як щодо відсутності густих лісів на інших континентах? Чи їх також спалили необережні люди?

Знову ми бачимо, що біблійне Сотворіння за короткий період часу та Глобальний потоп, замість того, щоб бути дискомфортною проблемою, за яку християни повинні сором’язливо вибачатися, є ключем до розуміння історії Землі!