Задовго до того, як британці прославилися чергами, трилобіти вже їх практикували. Ця колективна дія продемонстрована в серії приголомшливих знахідок викопних лінійних скупчень трилобітів у верхньому тремадокійському сланці Fezouata, Марокко (рис. 1).¹ Трилобіти – це група вимерлих морських членистоногих з яскраво вираженим трилопатевим тілом. Деякі з них мали дивовижний дизайн очей.²

Дослідницькій групі було зрозуміло, що лінії цих істот не були переміщені в таке становище водою або відкладами навколо них. Швидше, їхня послідовність була навмисною спільною дією, яка чудово збереглась.

Якою б не була причина появи цих скам'янілих рядів трилобітів, ясно одне – вони мали утворитися швидко.

Один із коментаторів поставив очевидне питання:

«Отже, вам, мабуть, цікаво, яким чином ці ланцюжки трилобітів збереглися, ніби моментальний знімок повсякденного життя?³

Тих, хто вірить, що Землі мільярди років, відповідь може не влаштувати.

Лінія скам’янілих трилобітів, які йдуть один за одним

Навіщо йти за лідером?

У знайдених скам'янілостях переважають трилобіти виду Ampyx priscus, які не мають очей. Вважається, що списоподібне рило спереду та довгі загострені шипи ззаду служили механорецепторами та/або забезпечували хімічну комунікацію. Ampyx priscus, ймовірно, використовував «свої довгі шипи, що виступають для підтримки однорядного ладу шляхом фізичних контактів»¹ або, можливо, вловлюючи хімічні сигнали (наприклад, феромони), від тих, хто знаходився в ряду.

Лінію трилобітів порівняли із сучасними морськими ракоподібними, які також демонструють подібну колективну поведінку. Лангуст Palinurus ornatus, що у районі Багамських островів, здійснює масові міграції в одному ряді⁴ «або у відповідь на викликані штормом екологічні порушення, або щоб дістатись до нерестилищ».¹

Дослідники припустили, що поведінка трилобітів має аналогічні цілі. Пересування таким лінійним способом зменшує гідродинамічний опір, допомагаючи заощадити енергію. Можливо, це також було зроблено для того, щоб відлякати можливих хижаків, яким трилобіти здавались надто великими, щоб з ними можна було легко впоратися.

Швидке формування скам'янілостей

Якою б не була причина появи цих скам'янілостей трилобітів, ясно одне – вони мали утворитися швидко. Дослідники дійшли такого ж висновку. Жодна зі скам'янілостей трилобітів не була розбита або зміщена, і лише деякі з них виявляли ознаки скручування – згорталися в захисний клубок, коли відчували загрозу. Дослідники написали:

«Ці лінійні скупчення, швидше за все, є скупченнями in situ, що зберегли в більшості первісне положення особин на момент своєї загибелі ... . Ймовірно, кількість осаду, що випав під час шторму, була достатньою, щоб замурувати трилобітів... in situ, але недостатньо потужною, щоб їх знести. На цей процес зазвичай посилаються для пояснення виняткової збереженості in situ ... . [і] Крайня рідкість зареєстрованих зразків у лінійних скупченнях підтверджує гіпотезу про дуже раптову смерть, викликану або отруєнням водою, або швидким відкладенням осаду, яке перешкоджало згортанню більшості зразків».¹

Досить очевидний висновок у тому, що трилобіти були поховані виключно швидко, а не протягом мільйонів років.

Додаток до прикладів

Ланцюжок ракоподібних, схожих на креветок⁶

Ці лінії трилобітів доповнюють інші нещодавні приклади викопної колективної поведінки, збереженої надовго в стоп-кадрі – наприклад, ціла зграя риб, що пливуть,⁵ і ланцюжок ракоподібних, схожих на креветок.⁶ Ці викопні рештки показують єдине скупчення тварин, що діють разом в одному скоординованому колективному русі.

Неможливо уявити будь-яке правдоподібне пояснення скам'янілостей істот, що застигли з ознаками такої колективної поведінки, крім того, що вони утворилися дуже швидко. Такі фоссилії буквально показують, як рухалися тварини аж до їх поховання.

Хоча вік трилобітів умовно «датується» 480 мільйонами років, їхня впорядкована побудова чудово узгоджується з біблійним викладом світової історії. Потоп Ноя, що відбувся близько 4500 років тому, створив ідеальні умови для формування таких скам'янілостей. Відкидати таке пояснення означає «навмисно не помічати», що «світ, який тоді існував, був спустошений водою і загинув» (2 Петра 3:5-6).