Генетика

Статті / Біологія / Генетика / Неймовірна ДНК: масштабне дослідження розкриває дивовижний задум в генах людини /

Неймовірна ДНК: масштабне дослідження розкриває дивовижний задум в генах людини

Автор:

Джерело: креационист.in.ua

Який дивний час, щоб бути креаціоністом! Слідом за пілотними дослідженнями, опублікованими в 2007 р, перший проект ENCODE (Encyclopedia of DNA Elements, Енциклопедія елементів ДНК) опублікував близько 30 статей за результатами другої фази. Як з'ясувалося, більша частина нашої ДНК функціональна, і це фактично знищує еволюційну ідею про те, що практично вся наша ДНК є «сміттєвою».

У дослідженні взяли участь більше 440 вчених у 32 інститутах, виконавши понад 1600 експериментів. Вони визначили, що більше 80% ДНК людини має якусь функцію, однак здебільшого ще потрібно з'ясувати, яку саме. Менше 2% ДНК кодують білки. Інша частина виявляється чимось схожим на величезну панель управління з мільйонами перемикачів, які включають і виключають гени, що кодують білки. І різні клітини мають різні налаштування перемикачів, оскільки вони вимагають активації різних частин ДНК.

Вебсайт журналу Discover повідомляє:

А що ж з іншими 20%? Можливо, вони також не сміттєві, як каже Еван Берні, провідний координатор досліджень проекту, і, як він сам себе називає, «головний котячий пастух». Він пояснює, що проект ENCODE розглядав лише (!) 147 типів клітин, а в тілі людини їх декілька тисяч. Певна частина генома може кодувати геном в одному типі клітин, а в інших ні. Якщо включити в дослідження кожну клітину, нові функції можуть виявлятися в неймовірних кількостях. «Ймовірно, що 80% перетворяться в 100%», – каже Берні. – Насправді, немає жодного довгого ланцюжка надлишкової ДНК. Метафора «сміттєва» не особливо придатна».

Еволюції необхідна «сміттєва ДНК»

Навіть за найсприятливішими припущеннями еволюціоністи не могли пояснити більш ніж крихітну частину ДНК людини. Тому вони довгий час стверджували, що 97% ДНК або навіть більше є марними залишками еволюційного процесу «сміттям». Навпаки, грунтуючись на передумові, що ми були створені розумним Творцем, «дивно влаштовані», креаціоністи вже давно ставили під сумнів ідею, що наша ДНК здебільшого марна. 

У 1994 році засновник журналу Creation, Карл Віланд писав: 

«Креаціоністи давно підозрювали, що ця «сміттєва ДНК» виявиться функціональною».

Багатьом еволюціоністам не подобаються ці відкриття. Один з них написав у своєму блозі на сайті Scientific American, що він сумнівається в смерті сміттєвої ДНК і скаржиться на «суспільний збиток», заподіяний опублікуванням результатів проекту ENCODE. Збиток чому? Звичайно, не науці. Атеїзму? 

Вказавши три причини, чому еволюції необхідна велика кількість сміттєвої ДНК, він зробив висновок, що знаходження функції у 80% (і більше) ДНК повинна бути помилковою або перекрученою. Але ідея сміттєвої ДНК мертва, і цей блог лише показує, що еволюція повинна померти разом з нею.

«Далеко до завершення»

Вчених чекає ще багато роботи, щоб визначити, що саме робить вся ця активна ДНК. Більша її частина безсумнівно буде дуже важливою, інша менш. Це являє собою грандіозну задачу. Генетик Рік Маєрс зазначив: 

«Нам ще далеко до завершення. Справедливо припустити, що це може тривати нескінченно».

Читайте Креацентр Планета Земля в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх новин.

Подібні матеріали

20.11.2020

Помилки про помилки

Є багато ділянок нашої ДНК, які схожі на вірусну ДНК, і деякі еволюціоністи стверджують, що це свідчить про те, що ці ділянки ДНК отримані від вірусів. Наші предки, як вони кажуть, були заражені вірусами, які додали свою ДНК до ДНК наших предків, і потім це передалося нам. Ці короткі відрізки генетичного матеріалу часто називають ERV (ендогенні ретровіруси; див. ДОПОВНЕННЯ) і, як кажуть, є «сміттєвими», які не приносять ніякої користі. Оскільки ми іноді знаходимо однакові ERV в одних і тих самих місцях в ДНК мавп і людини, еволюціоністи стверджують, що ERV є переконливі докази еволюції. Мовляв, ймовірність того, що одні й ті самі віруси випадково вставили однакові ланцюжки ДНК в одних і тих самих місцях в людській і мавп'ячій ДНК, незначна. Як вони вважають, набагато більш ймовірним є те, що загальний предок передав свої ERV людині й мавпам. Як би переконливо це не звучало, проте, детальніше вивчення виявляє серйозні недоліки в цьому аргументі.

arrow-up