Нещодавно в Північній Америці ботаніки виявили Lychnothamnus barbatus — великий за розмірами вид зелених водоростей, що розповсюджені в прісноводних озерах Європи та Азії. Раніше існували лише деякі згадки про існування цієї рослини в Америці. В основному згадки стосувались знайденої в Аргентині суміші скам'янілих рештків цієї рослини та динозаврів.¹ 

Якщо цей вид водоростей існував ще десятки мільйонів років тому, то чому він досі не еволюціонував? Яким чином він залишався незмінним протягом 65 мільйонів років?

Цей рідкісний вид відноситься до класу харових водоростей, розмір яких може сягати третини метра. На латині назва цього виду складається з двох слів «не густа борода». З далеку ці водорості схожі на рідку, зелену бороду.

Фото водоростей виду Lychnothamnus barbatus. Джерело: ScienceDirect

Ескіз зовнішньої будови водоростей Lychnothamnus barbatus. Джерело: Grass People

Річард МакКурт, ботанік Дрексельського університету, був одним з авторів опублікованої в журналі American Journal of Botany доповіді на тему знахідки.² У одному з номерів університетського часопису Drexel Now вчений припустив, що баластні води кораблів могли перевезти водорості у морський шлях Святого Лаврентія. Але він упустив одну важливу деталь. Він не пояснив, чому рослина не еволюціонувала протягом 65 мільйонів років (з часів утворення скам’янілостей крейдового періоду).

Як дослідники можуть інтерпретувати це? По-перше, в Аргентині харові водорості, так само як і динозаври, були поховані під шарами осаду і з часом перетворились на скам’янілості. Через великий проміжок часу, а саме в 1800-х роках, європейські ботаніки почали описувати ці ж самі водорості. Такі ж водорості ростуть в прісноводних водоймах Азії та Австралії. Зрештою, ті ж самі водорості з'являються в Північній Америці в XXS столітті без жодних слілів еволюції.

Деякі ботаніки можуть запропонувати наступне стандартне пояснення: якимось чином водорості Lychnothamnus еволюціонували; проте вони ніколи не росли в середовищі, надзвичайно складні умови якого змусили рослину змінити свою форму. Чому ж таке масове вимирання змогло перетворити динозаврів на птахів, а щурів на мавп, при цьому не зумовивши жодних змін таких делікатних видів прісноводних водоростей?

Повна відсутність еволюційних змін Lychnothamnus часів крейдового періоду в порівнянні з сучасними представниками вказує на те, що або не було ніякої еволюції, або не було ніякого крейдового вимирання, або не було ні того, ні іншого. 

Відносно молоді шари зі скам’янілостями динозаврів (і сучасними харовими водоростями) часів Потопу у поєднанні з книгою Буття, яка свідчить про те, що Бог створив різні види рослин та тварин ідеальними, пояснює, чому цей вид харових водоростей зберігся в сучасних прісних водах у своєму первозданному вигляді.